Зем'яни
Зем'я́ни (ст.-укр. земѧне[1], землѧне, землѧны[2], пол. ziemianie, лат. terrigene) — верства шляхетського стану у XIV–XVIII століттях, власники «землі» — маєтків. Існували на теренах Великого князівства Литовського, переважно на Підляшші, Волині та Київщині, як синонім поняття «бояри». Визначальним для зем'янина було умовне чи безумовне володіння земельним наділом, що відрізняло його від безземельної шляхти-голоти[3].
Опис ред.
Окрім князів та панів у Великому Князівстві Литовському зустрічаємо цілу верству бояр, які на Волині та Київщині називалися зем'янами. Це були цілковито вільні люди, члени давніх княжих дружин, які виконуючи військову службу протягом довшого чи коротшого часу відповідно до здобутих заслуг винагороджувалися отримуванням більшої чи меншої площі землі із зобов'язанням виконання військової служби, утримування городів в оборонному стані, а в деяких місцевостях надаванням оплати на військо. Такий наданий маєток називався вислугою і переходив на законних підставах до нащадків обдарованого, лиш продати або заставити не було дозволено без монаршої ухвали. Якщо якраз ставався випадок, коли не лишив синів, а маєток мав перейти доньці, на той час необхідно було попередньо отримати монарший дозвіл на шлюб і взяття з ним цих маєтків у приданому[4].
Вживання ред.
Михайло Грушевський у своїй праці «Історія України-Руси» вживав термін «земяни» («земянин»), очевидно враховуючи його польське походження[5]. Натомість в українських грамотах XIV–XV століття, складених староукраїнською мовою, здебільшого вживалися назви «земляни» («землянин»)[2]. Одна з найдавніших згадок у формі «земляне» стосується 17 березня 1375 року, коли подільський князь Олександр Коріятович своєю грамотою підтверджував права на володіння Смотрицького монастиря[6].
Термін «земляни» («земяни») був рівнозначний поняттю «бояри» — давньоруській назві привілейованої верстви населення. У XIV–XV століттях обидва терміни вживалися на українських землях Корони Польської і Великого князівства Литовського. Однак з середини XVI століття їх почав витісняти з офіційних актів термін «шляхтичі»[7].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. Кн. Публічных спраў 1 [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] / Падрыхт. А. I. Груша, М. Ф. Спірыдонаў, М. А. Вайтовіч; НАН Беларусі, Ін-т гісторыі. — Мн. : Бел. навука, 2003. — 444 с.
- ↑ а б Розов Володимир. Українські грамоти. Том 1: XIV в. і перша половина XV в. … — Общій словар. — С. 21.
- ↑ Русина О. В. Зем'яни [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 353. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- ↑ Boniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku. — Warszawa, 1887. — S. X (пол.)
- ↑ Грушевський М. С. Історія України-Руси… — Т. 5. — С. 58.
- ↑ Розов Володимир. Українські грамоти. Том 1: XIV в. і перша половина XV в. … — С. 20.
- ↑ Грушевський М. С. Історія України-Руси … — Т. 5. — С. 59.
Джерела ред.
- Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — Т. 5. — К.: Наук. думка, 1994. — 704 с.
- Грушевський М. С. «Південноруські господарські замки в половині XVI століття». [Архівовано 1 січня 2015 у Wayback Machine.] — 1890.
- Зем'янин [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 492-493. — 1000 екз.
- Блануца А. В. Пани і шляхта-зем'яни в системі обігу земельних володінь на Волині в другій половині XVI ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського держ. педагогічного університету: Історичні науки. — 01/2005. — Т. 14. — С. 161—178.
- Розов Володимир. Українські грамоти. Том 1: XIV в. і перша половина XV в. — К., 1928 — 4 с. + 176 с. + 75 с. + IX с.
- Тесленко І. Хто є хто в імперії «старого» князя. «Острозька шляхта» [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2008. — Вип. 8. — С. 119-133.
- Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — К. : Критика, 2008. — С. 245-294.
- Jabłonowski A. Źródła dziejowe [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1897. — T. XXII : Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów — Bracław). — Dział III. — S. 512—649. (пол.)
Посилання ред.
- Шляхта, земяне, панцирные бояре [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Сайт историка-генеалога Александра Краснолуцкого (рос.)
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |