Зем'яни

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Земяни (значення).

Зем'я́ни (пол. ziemianie) — соціальна верства в стародавніх і сучасних суспільствах, власники значних (великих і середніх) маєтків.

Від XV століття визначення «зем'яни» набуло поширення на теренах Великого князівства Литовського, переважно на Підляшші, Волині та Київщині, як синонім поняття «бояри». Визначальним для зем'янина було умовне чи безумовне володіння земельним наділом, що відрізняло його від безземельної шляхти-голоти^[1].

У XVI — XVIII століттях:

Окрім князів та панів у Великому Князівстві Литовському зустрічаємо цілу верству бояр, які на Волині та Київщині називалися зем'янами. Це були цілковито вільні люди, члени давніх княжих дружин, які виконуючи військову службу протягом довшого чи коротшого часу відповідно до здобутих заслуг винагороджувалися отримуванням більшої чи меншої площі землі із зобов'язанням виконання військової служби, утримування городів в оборонному стані, а в деяких місцевостях надаванням оплати на військо. Такий наданий маєток називався вислугою і переходив на законних підставах до нащадків обдарованого, лиш продати або заставити не було дозволено без монаршої ухвали. Якщо якраз ставався випадок, коли не лишив синів, а маєток мав перейти доньці, на той час необхідно було попередньо отримати монарший дозвіл на шлюб і взяття з ним цих маєтків у приданому^[2].

Див. такожРедагувати

Дідич

ПриміткиРедагувати

↑ Русина О. В. Зем'яни // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 353. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
↑ Boniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku. — Warszawa, 1887. — S. X (пол.)

ДжерелаРедагувати

Грушевський М. С. «Південноруські господарські замки в половині XVI століття». — 1890.
Зем'янин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 492-493. — 1000 екз.
Блануца А. В. Пани і шляхта-зем'яни в системі обігу земельних володінь на Волині в другій половині XVI ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського держ. педагогічного університету: Історичні науки. — 01/2005. — Т. 14. — С. 161—178.
Тесленко І. Хто є хто в імперії «старого» князя. «Острозька шляхта» // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2008. — Вип. 8. — С. 119-133.
Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — К. : Критика, 2008. — С. 245-294.
Jabłonowski A. Źródła dziejowe. — Warszawa, 1897. — T. XXII : Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów — Bracław). — Dział III. — S. 512—649. (пол.)

ПосиланняРедагувати

Шляхта, земяне, панцирные бояре // Сайт историка-генеалога Александра Краснолуцкого. (рос.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Русина О. В. Зем'яни // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 353. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

[2] Boniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku. — Warszawa, 1887. — S. X (пол.)

[1]

[2]