Відкрити головне меню

Федорович Іван Андрійович

український письменник-мораліст, філософ, правник, громадський діяч

Федорович Іван Андрійович
Народився 10 червня 1811(1811-06-10)
Гнилиці
Помер 2 листопада 1870(1870-11-02) (59 років)
Вікно
Діяльність політик, філософ
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів українська
Діти Федорович Володислав

Іван Андрійович Федорович гербу Огінець[1] (10 червня 1811, с. Гнилиці, нині Підволочиський район — 2 листопада 1870, с. Вікно, нині Гусятинський район, Тернопільщина) — руський (український) письменник-мораліст, філософ, правник, громадський діяч в Галичині. Батько Федоровича Володислава, стрийко Тадея Федоровича[2], дід Д. Віконської. Доктор права (1840 р.).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Син землевласників Андрія та Розалії з Гриневичів (донька Івана та Аполонії з Лозінських). Мав братів Антіна (1806—1881) та Адріяна (1818—1856).

Дитинство та юність провів у селі Жеребки (тепер Підволочиського району). Навчався у гімназіях у Тернополі (оо. єзуїтів,[3] 1823—1829 роки)та Львова (1829—1830 роки), у Львівському та Віденському університетах.

Учасник антимосковського повстання 1830—1831 років (кінна артилерія), був поранений. За причетність до польського конспіративного руху ув'язнений 1846 року в Тернополі разом з братами. Амністований у 1848 році.

З 1840 року власник маєтку (дідич, пол. dziedic) в селі Білинівка (тепер Гусятинського району). Від 1848 року проживав у своєму матку в селі Вікно, мав господарські справи (маєтки в Скалатському, Збаразькому повітах). Започаткував колекцію рукописів, книг, старожитностей, мистецьких цінностей; подорожував країнами Західньої Європи.

Серпень-листопад 1848 року — посол парламенту Австрійської імперії. Ініціятор створення у Тернопільському циркулі агрономічних, кредитових, благодійних товариств, жертводавець на громадські потреби. Жив ощадно, "…за високі парляментські дієти купив собі найманий маєток у Вікні на власність і докупив ще два, один у Клебанівці.[4]

У 1859 році член Державного комітату з підготовки закону про самоуправління Галичини, розробник власного проєкту цього документу (не був прийнятий урядом). У 1850-ті роках мав філософсько-літературну працю, написав твори руською (українською) мовою (зокрема, вірш «Помарніла наша доля», який став популярною піснею, музика Анатоля Вахнянина), працював над філософською книгою «Організм соціяльний» (рукопис втрачений). Залишив 9 книг щоденників, понад 10000 сторінок рукописів філософських, соціологічних нотаток (колекція, архів загинули 1917 року). Частина творчої спадщини опублікована в книзі «Афоризми Яна Федоровича» (1873 р. польською мовою), «Афоризми» (1882 р.), «Думки Івана Андрійовича Федоровича» (Москва, 1884 р., рос., видана заходами сина), «Федорович Іван. Листи» (1913 р., польською мовою). Іван Франко упорядковував сімейний архів Федоровичів, присвятив І. А. Федоровичу нарис «Життя Івана Федоровича і його часи». Ініціатор створення «Товариства взаємодопомоги приватних офіціялістів», шпиталю в Тернополі (дав 1000 золотих).

Дружина — Кароліна Наг(х)лік, донька вищого урядовця, шлюб 1839 р. Їх єдиним сином був Володислав.

Помер раптово на полюванні.

ПриміткиРедагувати

  1. Останній галицький боярин
  2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 188.
  3. Sokulski J. Fedorowicz Jan (1811—1870)… — S. 389.
  4. Full text of «Zbarazhchyna». — С. 83.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати