Турчак Стефан Васильович
Стефа́н (Степан) Васи́льович Турча́к (пол. Stefan Turczak; 28 лютого 1938[2], Мацьковичі, Перемишльський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка — 23 жовтня 1988[2], Київ, Українська РСР, СРСР) — видатний український диригент. Народний артист СРСР (1977), заслужений діяч мистецтв, Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
| Стефан Васильович Турчак | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| пол. Stefan Turczak | |||||
 | |||||
| Основна інформація | |||||
| Дата народження | 28 лютого 1938 | ||||
| Місце народження | Мацьковичі, Польща | ||||
| Дата смерті | 23 жовтня 1988 (50 років) | ||||
| Місце смерті | Київ | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Громадянство | СРСР | ||||
| Професія | диригент | ||||
| Освіта | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка | ||||
| Вчителі | Колесса Микола Філаретович[1] | ||||
| Відомі учні | Геді Іштван Тітусович і Шейко Володимир Олександрович | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Премії |
 | ||||
| Звання |
| ||||
ЖиттєписРедагувати
Народився 28 лютого 1938 року в селі Мацьковичі, тепер Підкарпатське воєводство, Польща. Дитинство і юність минули в Дублянах Львівської області. В 1955 році закінчив Львівське музично-педагогічне училище ім. Філарета Колесси, в якому навчався у класі скрипки та опановував хорове та оркестрове диригування.
Протягом 1955/56 навчального року після закінчення Львівського музично-педагогічного училища ім. Філарета Колесси працював учителем музики і співів у Сокальському педагогічному училищі. Протягом двох років організовував хор, який прославився на Сокальщині своїм виконанням народної пісні, а дівочий ансамбль у 1957 навіть виступав на київській сцені[3].
З 1957 року навчався у Львівській консерваторії імені М. Лисенка (клас диригування Миколи Колесси), яку успішно закінчив 1962 року.
В 1960—1962 роках — диригент Львівського державного академічного театру опери та балету імені Івана Франка.
У віці 25 років став головним диригентом Державного симфонічного оркестру України в Києві (1963–1966 та 1973–1977 роки).
У 1967—1973 роках та з 1977 був головним диригентом Київського державного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка. Стефан Турчак поставив на київській оперній сцені майже сорок вистав, серед яких опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди, «Борис Годунов», «Хованщина» Модеста Мусоргського, «Абесалом і Етері» Захарія Паліашвілі, «Орфей і Еврідіка» Крістофа Віллібальда Глюка, «Отелло», «Аїда» та «Реквієм» Джузеппе Верді.[4]
З 1966 року — керівник симфонічного оркестру та завідувач кафедри оперно-симфонічного диригування Київської консерваторії (з 1973 року — доцент).
Мешкав у Києві. Помер 23 жовтня 1988 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52). Автор надгробного пам'ятника — скульптор В. Зноба[5].
РепертуарРедагувати
В обширному репертуарі Стефана Турчака твори класичної та сучасної музики, особливу увагу приділяв як симфонічній, так і оперній творчості українських композиторів — Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Г. Майбороди, А. Штогаренка.
Маестро активно виступав з виставами та симфонічними концертами у багатьох країнах світу — Англії, Німеччині, Югославії, Японії, поставив «Бориса Годунова» та «Хованщину» в Ніцці (Франція), «Макбет» в Мадридській королівській опері (Іспанія), «Івана Сусаніна» та «Кармен» в Загребській опері (Хорватія).[4]
Перший постановник опер:
- «Загибель ескадри» (1967), «Мамаї» (1970) В. Губаренка;
- «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди (1975);
- «Прапороносці» О. Білаша (1985).
- «Камінний господар» В. Губаренка (1969);
- «Ольга» (1982) і «Прометей» (1986) Є. Станковича.
Відзнаки і нагородиРедагувати
Державна премія Грузинської РСР ім. З. П. Паліашвілі (1973). Народний артист СРСР (1977), заслужений діяч мистецтв, Герой Соціалістичної Праці.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1980 за виконавську майстерність присуджено Шевченківську премію.
РодинаРедагувати
Дружина — Гізела Ципола, оперна співачка (сопрано), солістка Національної опери України.
ВшануванняРедагувати
У 1994 році був заснований Національний конкурс диригентів імені Степана Турчака, який відбувається кожні 4 роки. З 2006 року конкурс став міжнародним.
У Києві та Дублянах діють дитячі школи мистецтв, яким присвоєно ім'я Степана Турчака.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — Canadian Institute of Ukrainian Studies, 2001.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ «Сокальське педагогічне училище». Пам'ятна книга, видана Братством студентів Сокальського педагогічного училища. Сокаль 2006, почесний редактор — Зиновій Стоницький, відповідальний редактор — Єлизавета Цар. — С. 35.
- ↑ а б Такі музиканти, народжуються лише раз на століття: Стефанові Турчаку виповнилося б 85 vechirniy.kyiv.ua 28.02.2023
- ↑ В. О. Жадько Український Некрополь… — С. 312.
ДжерелаРедагувати
- Віктор Жадько Некрополь на Байковій горі: Літературно-публіцистичне видання / За ред. В. П. Андрущенка. — К.: ПП «Видавництво „Фенікс“», 2008. — С. 67, 271.
- Віктор Жадько. Український некрополь. — Київ, 2005. — IBSN 966-8567-01-3. — 352 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Черкашина М. Степан Турчак — in memoria.
- Рожок В. І. Історія українського диригентського виконавства: творчість Стефана Турчака: навчальний посібник / Володимир Рожок; до 100-річчя Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2013. — 328 с.
ПосиланняРедагувати
- Турчак Степан Васильович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 335-336.
Турчак Стефан Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Турчак Степан Васильович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.