Мацьковичі (Підкарпатське воєводство)

Мацьковичі
Країна	Польща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Перемишльський повіт
Гміна	Журавиця
Населення	1034 особи (2011)
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-713
Автомобільний код	RPR
SIMC	0613754
GeoNames	765590
OSM	↑3012647 ·R (Гміна Журавиця)
	Мацьковичі Мацьковичі (Польща)
	Мацьковичі Мацьковичі (Підкарпатське воєводство)

Мацьковичі (пол. Maćkowice) — село в Польщі, у гміні Журавиця Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване за 9 км на північний захід від Перемишля і за 8 км від Журавиці, над річкою Радою, лівою притокою Сяну. Давніше село мало назву Macikowice, Manczikowice (коло 1464 р.) (SGKP, V, 888—889). Населення — 1034 особи (2011^[1]).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мацьковичі.

Історія

Ще за часів князя Льва Даниловича, за переказами, селяни Мацьковичів та сусідніх сіл доглядали великі табуни (стаднину) княжих коней, за що користувались княжими, а пізніше королівськими привілеями та не підлягали панщині. У XVI ст. вони покликувалися на свої права з княжих часів і навіть подали польському урядові грамоти князя Льва, що, мовляв, князь взяв їх «на службу нашу воєнну й для догляду наших коней господарських (княжих) при дворі нашому перемиському». Ця грамота була підроблена, але канцелярія польського короля цього не пізнала, і селяни залишилися вільні від панщини.^[2].

Перша письмова згадка про Мацьковичі — в 1464 році у листі польського короля Казимира Ягелончика до перемиського старости Якуба Конєцпольського, з вимогою покарати шляхтичів Добєслава Жиравського, Петра Ваповського і Хабра з Кривецької Волі за шкоду, заподіяну в лісах, що належали до королівських володінь у Мацьковичах (Акти гродзькі, том І, стор. 31).

У 18 столітті Мацьковичі з королівських володінь переходять у власність князів Любомирських, зокрема Антонія і Софії (як свідчить інвентар 1768 року), у яких їх придбав Антоній Дершняк з Рокетниці, що помер у 1798 році.^[3]

До 1947 р. більшість населення Мацьковичів становили українці, греко-католики. Так, у 1880 р. у селі було коло 980 греко-католиків, що розмовляли надсянським говором української мови, і 63 римо-католики^[4]. У 1939 р. тут налічувалось 1980 мешканців, з яких було 1620 українців-грекокатоликів, 120 україномовних римо-католиків (латинників), 220 поляків (у тому числі 150 новоприбулих колоністів), 20 євреїв^[5].

В результаті заходів з обміну українським і польським населенням 1944-45 років та операції «Вісла» 1947 року сьогодні переважну більшість населення Мацьковичів становлять поляки.

У селі є знищена історична Церква святого Симеона в Мацьковичах Греко-Католицької Церкви, а також старе українське парафіяльне кладовище, упорядковане в 2012 році зусиллями польського товариства «Магурич».

Саме переселенці з Мацьковичів (Микола Грицевич, Євген Фамуляк, Ярослав Посіко, Ілько Пись, Петро і Богдан Новаки, що після війни були переселені в м. Дубляни Львівської області) відродили принесену з Надсяння традицію виготовлення різдвяних звізд^[6],^[7].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Прізвища українських родин, які жили в Мацьковичах до 1947 року

Бардахівські
Бернацькі
Богіра
Гарабач
Гарасим
Ґлова
Грицевич
Ґут
Ілляш
Косовські
Костечко
Куречко
Кучерепа
Кшик
Новак
Перхач
Пись
Посіко
Савка
Саган
Тенус
Томашівські
Тарасовські
Турчак
Фамуляк
Шкурат

Видатні особи, відомі люди

Турчак Степан Васильович (*28 лютого 1938, Мацьковичі — †23 жовтня 1988, Київ) — український диригент. Народний артист СРСР (1977).
Перхач Володимир Степанович (*16 червня 1929, Мацьковичі — †12 листопада 2005, Львів) — Лауреат Державної премії України в царині науки й техніки, академік Академії інженерних наук України, член міжнародного інституту інженерів-електриків, доктор технічних наук, професор.
Грицевич Мирон Петрович (*13 серпня 1938, Мацьковичі) — заслужений працівник культури України, головний хормейстер фольклорного ансамблю національного обряду «Родослав» Житомирської обласної філармонії, художній керівник і головний диригент народного хору Житомирського училища культури і мистецтв імені Івана Огієнка. Живе і працює в м. Житомирі.
Грицевич Микола Андрійович (*грудень 1911, Мацьковичі — †10 грудня 1980, Івано-Франківськ) — маляр-іконописець, учень Григорія Кузневича.
Бардахівський Стефан Іванович (*8 січня 1901, Мацьковичі) — учасник українського національно-визвольного руху, член УВО, надрайоновий провідник ОУН, учасник бойових груп УПА, політв'язень сталінського ГУЛАГу.
Глова Василь (*1897, Мацьковичі) — стрілець 4 сотні УСС
Фамуляк Теодор (*1896, Мацьковичі) — стрілець 3 сотні УСС у 1916 році.
Горак Лев (*1922, Мацьковичі) — провідний діяч УСКТ в Ельблонгу, засновник тутешнього осередку та фундатор греко-католицької парафії^[8].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[9]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	534	130	361	43
Жінки	500	100	301	99
Разом	1034	230	662	142

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мацьковичі (Підкарпатське воєводство)

↑ ^а ^б ^в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
↑ Іван Крип'якевич. Історія української культури. http://litopys.org.ua/krypcult/krcult09.htm [Архівовано 11 березня 2013 у Wayback Machine.]
↑ джерело — SGKP, V, 888—889 www.dir.icm.edu.pl/pages/5/
↑ http://www.apokryfruski.org/wp-content/uploads/2010/11/Przepjurska_Owczarenko_Dialekt_nadsania.pdf
↑ джерело — http://www.apokryfruski.org/kultura/nadsanie/mackowice/ [Архівовано 19 квітня 2013 у Wayback Machine.]
↑ Джерело: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?do_lvova_privezut_70_rizdvyanih_zvid_z_usiyeyi_ukrayini&objectId=1274248
↑ Джерело: Портретне інтерв'ю: Звідкіля прийшли Звіздарі у Дубляни Автор Галина Фесюк, портал Моя Жовківщина, 15/02/2013 — https://myzhovkva.com/news/579 [Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine.]
↑ Парнікоза, Іван. Лев Горак. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р..
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

Мацьковичі на порталі APOKRYF RUSKI
Володимир Перхач. А на Засянні дзвони мовчали… 2-ге видання. — Євросвіт, 2005.--136 с. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s. 137

Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[nsp-1] а ^б ^в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] Іван Крип'якевич. Історія української культури. http://litopys.org.ua/krypcult/krcult09.htm [Архівовано 11 березня 2013 у Wayback Machine.]

[3] джерело — SGKP, V, 888—889 www.dir.icm.edu.pl/pages/5/

[4] ttp://www.apokryfruski.org/wp-content/uploads/2010/11/Przepjurska_Owczarenko_Dialekt_nadsania.pdf

[5] джерело — http://www.apokryfruski.org/kultura/nadsanie/mackowice/ [Архівовано 19 квітня 2013 у Wayback Machine.]

[6] Джерело: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?do_lvova_privezut_70_rizdvyanih_zvid_z_usiyeyi_ukrayini&objectId=1274248

[7] Джерело: Портретне інтерв'ю: Звідкіля прийшли Звіздарі у Дубляни Автор Галина Фесюк, портал Моя Жовківщина, 15/02/2013 — https://myzhovkva.com/news/579 [Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine.]

[:1-8] Парнікоза, Іван. Лев Горак. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р..

[age-9] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]