Лев Горак (pol Leon Horak), (17.03.1922-23.11.1982) – один з фундаторів та найактивніших членів української спільноти в Ельблонгу, багаторічний заступник голови гуртка УСКТ в Ельблонгу, організатор та активний член греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя в Ельблонгу.

Молоді рокиРедагувати

Народився 17.03.1922 р. у с. Мацьковичі колишнього Перемиського повіту у родині селянина-ремісника. Батько його був кравцем. Лев також прийняв цю родинну професію та працював за цим фахом. З юних років був суспільно-активним, був членом товариства «Просвіта» та брав участь у діяльності драматичного гуртка та хору, що діяли у його селі[1][2].

Громадська діяльність в ЕльблонгуРедагувати

Після 1947 р. опинився в околицях Ельблонга. В Ельблонгу працював в кравецькому кооперативі «Зрив», де став керівником обслугового пункту цього кооперативу[1][3]. Від заснування УСКТ, Лев, як свідомий українець, поринув в вир його діяльності. З його ініціативи постали філії – гуртки організації в околицях Ельблонга, а також українські художні колективи. Разом з отцем Іваном Яреминим Лев Горак займався консолідацією української громади в Ельблонгу та околицях. Також він був керівником ініціативної групи, яка домагалася відновлення греко-католицьких богослужінь та створення греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя в Ельблонгу[4].

Довгий час він очолював працю повітового відділення УСКТ, а з другої половини 1960-тих рр. незмінно виконував функції заступника голови гуртка. Саме його рукою заповнено найдавніші сторінки хроніки УСКТ в Ельблонгу, в якій також розміщено його світлини. Л. Горак займався також справою організації навчання дітей української мови, а також організацією та проведенням дитячих конкурсів малюнку, декламації та співу, що проводяться наразі щорічно і є визітівкою української громади Ельблонга. За свої заслуги відмічений грамотами УСКТ, зокрема з оказії 20-річчя УСКТ[5].

Родина Лева Горака мешкала в Ельблонгу по вул. Піонерській[6]. Мав сина Юрія і дочку Галину. Після його смерті родина емігрувала до США[3].

Переслідування комуністичними органами безпекиРедагувати

За свою активну позицію переслідувався орагнами безпеки комуністичної Польщі. Одною з спільних, або точніше, ведених паралельно дій, були акції польської СБ під кодом «Скорошит», та КДБ код «88». Справа «Скорошит» відносилася до діяльності Левка Горака, активіста УСКТ з Ельблонга, у якого у 1965 р. виявлено «націоналістичну» літературу, у цьому числі матеріали привезені з Києва Степаном Павлище, зокрема: повідомлення про діяльність української інтелігенції, спалення бібліотеки УАН у Києві, похорон поета Володимира Сосюри та проникання патріотично настроєних осіб до апарату безпеки УРСР.

Польське СБ постійно консультувало перевірку, яка проводилася КДБ. Варто згадати, що справа «88» відносилася м.ін. до Михайла Гориня, Богдана Гориня, Івана Драча та ін. Врешті, 8 грудня 1965 р. Горака і Павлища обвинувачено в тому що:

Діючи разом, розповсюджували шляхом передруковування на машинці, розповсюдження та читання іншим особам української національності різних текстів українською мовою, які у фальшивому і тенденційному світлі представляли національну і культурну політику уряду СРСР i по відношенню до українського народу, що могло підірвати віру польського суспільства до соціалістичних ідей і ідеалів щодо рівноправ’я народів а також ослабити союзницькі зв’язки, що об’єднували Польщу і СРСР а тим самим нанести суттєву шкоду інтересам польської держави[7][2].

Лев Горак був заарештований, але з-за браку якихось доказів довго за гратами не пробув[3][2].

Місце похованняРедагувати

Помер після важкої хвороби 23.11.1982 р. Похований на цвинтарі Дембіця в Ельблонгу (Łęczycka 46, 82-300 Elbląg). Місце поховання – 21 сектор, 2 ряд, 3 могила.

Примітки:Редагувати

  1. а б Некролог Лева Горака в «Нашому слові» авторства Василя Мільчака, 1982 р.
  2. а б в Парнікоза, Іван. Лев Горак. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р.. 
  3. а б в Спогади Зиновії Мільчак з Ельблонга (2020 р.)
  4. Греко-католицька церква в Ельблонгу. 
  5. Парнікоза, Іван. УСКТ-ОУП в Ельблонгу: факти, люди, локалізації. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р.. 
  6. Спогади Анни Тадра з Толькміцька (2020 р.)
  7. Ukraińcy w Województwie Gdańskim w latach 1956–1970 w świetle archiwaliów aparatu bezpieczeństwa PRL.