Відкрити головне меню

Мацьковичі (пол. Maćkowice) — село в Польщі, в гміні Журавиця Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване за 9 км на північний захід від Перемишля і за 8 км від Журавиці, над річкою Радою, лівою притокою Сяну. Давніше село мало назву Macikowice, Manczikowice (коло 1464 р.) (SGKP, V, 888—889). Населення — 1034 особи (2011[1]).

Село
Мацьковичі
пол. Maćkowice
Mackowice1.jpg
Руїни церкви

Координати 49°51′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 22.700° сх. д. / 49.850; 22.700Координати: 49°51′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 22.700° сх. д. / 49.850; 22.700

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Журавиця
Населення 1034 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-713
Автомобільний код RPR
SIMC 0613754
GeoNames 765590
Мацьковичі. Карта розташування: Польща
Мацьковичі
Мацьковичі
Мацьковичі (Польща)
Мацьковичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Мацьковичі
Мацьковичі
Мацьковичі (Підкарпатське воєводство)
Мацьковичі у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Ще за часів князя Льва Даниловича, за переказами, селяни Мацьковичів та сусідніх сіл доглядали великі табуни (стаднину) княжих коней, за що користувались княжими, а пізніше королівськими привілеями та не підлягали панщині. У XVI ст. вони покликувалися на свої права з княжих часів і навіть подали польському урядові грамоти князя Льва, що, мовляв, князь взяв їх «на службу нашу воєнну й для догляду наших коней господарських (княжих) при дворі нашому перемиському». Ця грамота була підроблена, але канцелярія польського короля цього не пізнала, і селяни залишилися вільні від панщини.[2].

Перша письмова згадка про Мацьковичі — в 1464 році у листі польського короля Казимира Ягелончика до перемиського старости Якуба Конєцпольського, з вимогою покарати шляхтичів Добєслава Жиравського, Петра Ваповського і Хабра з Кривецької Волі за шкоду, заподіяну в лісах, що належали до королівських володінь у Мацьковичах (Акти гродзькі, том І, стор. 31).

У 18 столітті Мацьковичі з королівських володінь переходять у власність князів Любомирських, зокрема Антонія і Софії (як свідчить інвентар 1768 року), у яких їх придбав Антоній Дершняк з Рокетниці, що помер у 1798 році.[3]

До 1947 р. більшість населення Мацьковичів становили українці, греко-католики. Так, у 1880 р. у селі було коло 980 греко-католиків, що розмовляли надсянським говором української мови, і 63 римо-католики[4]. У 1939 р. тут налічувалось 1980 мешканців, з яких було 1620 українців-грекокатоликів, 220 поляків (у тому числі 150 новоприбулих колоністів), 120 україномовних римо-католиків, 20 євреїв[5].

В результаті заходів з обміну українським і польським населенням 1944-45 років та операції «Вісла» 1947 року сьогодні переважну більшість населення Мацьковичів становлять поляки.

У селі є знищена історична Церква святого Симеона в Мацьковичах Греко-Католицької Церкви, а також старе українське парафіяльне кладовище, упорядковане в 2012 році зусиллями польського товариства «Магурич».

Саме переселенці з Мацьковичів (Микола Грицевич, Євген Фамуляк, Ярослав Посіко, Ілько Пись, Петро і Богдан Новаки, що після війни були переселені в м. Дубляни Львівської області) відродили принесену з Надсяння традицію виготовлення різдвяних звізд[6],[7].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Прізвища українських родин, які жили в Мацьковичах до 1947 рокуРедагувати

  • Бардахівські
  • Бернацькі
  • Богіра
  • Гарабач
  • Гарасим
  • Ґлова
  • Грицевич
  • Ґут
  • Ілляш
  • Косовські
  • Костечко
  • Куречко
  • Кучерепа
  • Кшик
  • Новак
  • Перхач
  • Пись
  • Посіко
  • Савка
  • Саган
  • Тенус
  • Томашівські
  • Тарасовські
  • Турчак
  • Фамуляк
  • Шкурат

Видатні особи, відомі людиРедагувати

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 534 130 361 43
Жінки 500 100 301 99
Разом 1034 230 662 142

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мацьковичі

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Іван Крип'якевич. Історія української культури. http://litopys.org.ua/krypcult/krcult09.htm
  3. джерело — SGKP, V, 888—889 www.dir.icm.edu.pl/pages/5/
  4. http://www.apokryfruski.org/wp-content/uploads/2010/11/Przepjurska_Owczarenko_Dialekt_nadsania.pdf
  5. джерело — http://www.apokryfruski.org/kultura/nadsanie/mackowice/
  6. Джерело: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?do_lvova_privezut_70_rizdvyanih_zvid_z_usiyeyi_ukrayini&objectId=1274248
  7. Джерело: Портретне інтерв'ю: Звідкіля прийшли Звіздарі у Дубляни Автор Галина Фесюк, портал Моя Жовківщина, 15/02/2013 — https://myzhovkva.com/news/579
  8. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ПосиланняРедагувати