Земовит IV

	Земовит IV
	Земовит IV
Прапор	Князь плоцький
1381 — 1426
Попередник:	Земовит III
Наступник:	Земовит V; Казимир II; Тройден II; Владислав I
Прапор	Князь белзький
1388 — 1426
Попередник:	Юрій Наримунтович
Наступник:	Земовит V; Казимир II; Тройден II; Владислав I
Народження:	бл.1352
Смерть:	21 січня 1426; Гостинін
Поховання:	Плоцька Катедра, Плоцьк, Польща
Релігія:	католицтво
Рід:	П'ясти
Батько:	Земовит III
Мати:	Евфемія
Шлюб:	Олександра Ольгердівна
Діти:	Земовит, Казимир, Тройден, Владислав, Александер, Ядвіґа, Цимбарка, Евфемія, Амелія, Анна, Марія, Катажина
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Земовит.

Земовит IV Плоцький або Куявський (пол. Siemowit IV (Ziemowit IV); 1352 — 21 січня 1426) — князь плоцький, з 1388 — князь белзький, представник Мазовецької лінії П'ястів. Після смерті Казимира ІІІ був претендентом на польську корону.

Біографія Редагувати

Успадкував від свого батька (Земовита III, помер в 1381 році) роль претендента на корону Польщі, де зі смертю Казимира III Великого закінчилася династія П'ястів.

Після смерті в 1382 Людовика Угорського, який займав польський престол за угодою з Казимиром ІІІ, Земовит скористався зі смути, що панувала у країні, і почав політичні інтриги з великопольською шляхтою, невдоволеною правлінням малопольських вельмож в царюванні Людвіка Угорського.

Під час громадянської війни в Польщі (1382-1385) претендував на польську корону. Однак його спроба закінчилася невдачею; не вдався і його другий план — захопити Ядвіґу І на її шляху до Кракова. Після коронації Ядвіґи I (1384) Земовит уклав з нею договір (1385), за яким за певний викуп повертав усі захоплені під час безкоролів'я землі.

1388 року король Владислав II Ягайло надав йому Белзьку землю як посаг дружини — сестри Олександри^[1], що підтверджують три його привілеї, видані за присутності Земовіта IV у Белзі, присутність в оточенні князя белзького старости Павла (Пашка) з Радзанова. Привілеї надання були підтверджені королем 1396 року, королевою — 1397-го.

Боровся за передачу йому всього князівства, бо окремі його частини тримали інші володарі. Документ з 1395 року засвідчує, що на той час він володів Белзом (тут 1394 року надав фундуш для заснування парафії та будівництва замкового костелу св. Миколая), Любачевом, Буськом, Грабовцем, Городлом, Всеволожем та Лопатином з належними до них волостями.

1401 року вперше запросив монахів-домініканців до Белза^[2]. 27 лютого 1401 року в Белзі уклав перемир'я зі Свидригайлом проти Вітовта; на момент виникнення конфлікту між Свидригайлом, Вітовтом і Ягайлом дотримувався нейтралітету. Не брав участі в Грюнвальдській битві, вислав дві коругви (170 списів) під командуванням найстаршого сина Земовита. 1 лютого 1411 року поставив печатку під миром з Тевтонським орденом (Торунь). Був двічі оскаржений у карбуванні фальшивих монет (документи підтверджують його невинність, хоча закиди не були безпідставними).

Наприкінці життя осліп, перебував у дворі Плоцька. Точна дата смерті невідома, правдоподібно, помер на початку січня 1426 року в Ґостиніні. Був похований у латинській катедрі Плоцька^[3].

Сім'я Редагувати

Мав позашлюбного сина Миклуша.

Дружина — княжна Олександра Ольгердівна.

Діти:

Земовит V
Цимбарка (Цимбурґа) — дружина Ернеста І Залізного з династії Габсбургів^[4]
Олександр
Амелія (1396/1399—після 1434), дружина Вільгельма II Веттіна, маркграфа Мейсенського
Казимир ІІ (†15 вересня 1442^[5]), Тройден ІІ (†25 липня 1427^[6]), Владислав І, також 8 доньок. 21 січня 1426 року вдова разом з синами Земовитом V, Казимиром ІІ, Тройденом ІІ, Владиславом І видала два документи для кляштору домініканців Плоцька. До 1434 року сини Земовит V, Казимир ІІ, Владислав І княжили на Мазовії та в Белзькій землі неподільно.
Марія

Родовід Редагувати

Земовит IV веде свій родовід, в тому числі, й від Королів Русі Данила Романовича, Льва Даниловича й Юрія Львовича.

Земовит І,
князь Мазовецький

Болеслав II,
князь Мазовецький

Переяслава Данилівна,
донька Короля Русі Данила

Тройден I,
князь Мазовецький

Тройден,
Великий князь Литовський

Гаудемунда,
українсько-литовська княжна

Анна

Земовит III,
князь Мазовецький

Лев Данилович,
Король Русі

Юрій Львович,
король Русі

Констанція Угорська,
донька Короля Угорщини

Марія Юріївна
донька Короля Русі Юрія І

Казимир I,
князь Куявський

Євфимія Куявська,
княжна Куявська

Єфросінія Опольська

Земовит IV

Оттокар II
король Чехії

Микулаш І,
князь Опавський

Маргарета фон Шуенрінг

Микулаш ІІ,
князь Опавський

Готфрід фон Габсбург

Адельгейда Габсбург,
племінниця німецького короля Рудольфа I

Adelheid von Freiburg

Евфемія Опавська
Опавська княжна

Владислав,
князь Опольсько-Ратиборський

Пшемислав Ратиборський

Евфімія Великопольська

Анна Ратиборська

Конрад II,
князь Мазовецький і Плоцький

Анна Мазовецька

Ядвіга,
донька князя Польщі Болеслава II

Примітки Редагувати

↑ Horodło // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 136. (пол.) — S. 136. (пол.)
↑ Комплекс монастиря домініканів / Що варто відвідати у Белзі. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 червня 2015.
↑ Supruniuk A. Siemowit IV (ok. 1352—1426)… — S. 79-80. (пол.)
↑ Белз: фотоальбом // Упорядники О. Бойко, В. Петрик, В. Слободян. — Львів: Літопис, 2004. — С. .
↑ Swieżawski A. Paweł z Tarnoszyna (także z Radzanowa i z Niszczyc) h. Prawdzic (zm. między r. 1448 a r. 1450) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 397. (пол.)
↑ Supruniuk A. Siemowit V (ok. 1389—1442) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 82. (пол.)

Джерело Редагувати

Князі белзькі
Supruniuk A. Siemowit IV (ok. 1352—1426) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 76-81. (пол.)
Bełz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 129. (пол.)