Плоцьк (Польща)

місто на правах повіту Польщі

Плоцьк (пол. Płock) — місто в центральній Польщі, на річці Вісла. Місто на правах повіту.

Плоцьк
Płock

Герб Прапор
Герб Прапор
Плоцьк
Розташування міста Плоцьк
Основні дані
52°33′ пн. ш. 19°42′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 19.700° сх. д. / 52.550; 19.700Координати: 52°33′ пн. ш. 19°42′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 19.700° сх. д. / 52.550; 19.700
Країна Польща Польща
Регіон Мазовецьке воєводство
Столиця для Мазовецьке князівство і Плоцьке воєводство

Межує з

— сусідні нас. пункти
Ґміна Стара Біла, Ґміна Радзаново, Ґміна Слупно, Ґміна Ґомбін, Ґміна Лонцьк, Ґміна Новий Дунінув ?
Засновано IX століття
Магдебурзьке право 1237
Площа 88,04 км²
Населення 124553 (2011)[1]
· густота 1442 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація біля 203 000
Висота НРМ 105  м
Водойма Вісла
Міста-побратими Лозниця (Сербія)d (1972), Бєльці, Форлі, Дармштадт (1988), Форт-Вейн, Мажейкяй, Новополоцьк, Осер, Таррек, Руставі (2 грудня 2011)[3], Митищі (2003)[4], Хуай'ань (липень 2010)
Телефонний код (48) 24
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів WP
GeoNames 3088825
OSM r2989159  ·R
Поштові індекси 09-400 до 09-411, 09-417 до 09-419,09-421
Міська влада
Вебсайт ump.pl
Мапа


CMNS: Плоцьк у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Археологічні дослідження показали, що Плоцьк був заснований наприкінці Х століття. Найважливішим місцем для міського центру була Тумське узгір'я, де була побудована перша оборонна фортеця.

У 1037—1047 став головним опорним пунктом Мецлава.

У 1079—1138 під керуванням династії П'ястів входило до Королівства Польського, в 1138—1495 у складі Мазовецького князівства, з 1495 і до другого поділу польських земель, Плоцького воєводства у складі Речі Посполитої.

 
Плоцьк у 1852 році, Войцех Ґерсон

У 1793 терен воєводства увійшов до складу провінції Південна Пруссія королівства Пруссія, де Плоцьк став столицею Нової Східної Пруссії

Під час окупації французами Польщі Плоцьк став столицею Великого герцогства Варшавського. У 1809 префект міста Раймунд Рембелінські створив друкарню в Плоцьку. Після Віденського конгресу в 1815 вона розділена між прусським Великим князівством Познанським і Царством Польським у складі Російської імперії.

У 1816—1837 Плоцьке воєводство у складі конгресового королівства Польщі Російської імперії, у 1837—1917 — Плоцька губернія.

У 1820 створено Плоцьке наукове товариство.

Під час Листопадового повстання 1830—1831 до бунтівників приєднався і Плоцьк. 23 вересня 1831 у міській ратуші відбулося останнє засідання польського сейму.

Під час Січневого повстання 1863 Плоцьк мав бути містом національного уряду, а саме місто мало певне стратегічне значення. Напад повстанців на російський гарнізон був відбитий. 15 травня 1863 у Плоцьку розстріляний командир повстанців Зигмунт Падлевський. Після поразки у повстанні почалися репресії, боротьба з проявами патріотизму та період зросійщення.

Наприкінці XIX століття в місті проживало понад 27 000 жителів. Поганий розвиток індустріалізації призвів населення до бідності, а ріст безробіття викликав еміграцію та зростаючу економічну нестабільність.

Під час російської революції 1905 в Плоцьку почали відбуватися страйки, демонстрації та сутички з поліцією. У 1907 Плоцьке наукове товариство відновило свою діяльність. Почали відкриватися приватні школи з вивченням польської мови.

Під час Першої світової війни у лютому 1915 німецькі війська зайняли місто. Наприкінці війни у листопаді 1918 жителі Плоцька роззброїли німецький гарнізон.

18-19 серпня 1920 відбувся бій з більшовиками, який був спрямований ними на Плоцьк після невдалого нападу на Влоцлавек. Після переможної битви військові генерала Холлера розстріляли рабина Хайма Шапіру, звинуваченого солдатами в тому, що він з балкону своєї квартири вказав більшовикам на польське укріплення. Міські радники заступалися за рабина, але це не спрацювало.

У 1918—1939 місто було резиденцією муніципальних і повітових органів влади. В ці роки місто отримало залізничне сполучення через Кутно та Серпс, а також був побудований сталевий міст, що зв'язав дві лінії в напрямку Вісли. Але через недостатність інвестицій та відсутність великих промислових підприємств місто опинилося в стані економічної кризи та безробіття. 

 
Зруйнований міст, вересень 1939 року

На початку Другої світової війни 9 вересня 1939 німецькі війська увійшли до Плоцька. Місто було включено до Третього Рейху як частина регентства Цеханов, що входило до складу Східної Пруссії. Одразу ж почалася депортація єврейського та частково польського населення, яке відправлялися в концентраційні та трудові табори в Німеччині. Ряд будівель було знесено, у тому числі частина єврейського кварталу. Міський театр також був зруйнований. З 21 травня 1941 року місто отримало німецьку назву Шрьоттерсбург (нім. Schröttersburg).

21 січня 1945 Плоцьк зайнятий 70-ю армією Другого Білоруського фронту радянських військ.

Після війни у місті почався період невеликої індустріалізації, під час якого наявні промислові заводи були перебудовані й осучаснені, а також побудовано кілька нових. Поступовий економічний розвиток і поліпшення умов життя населення супроводжувалися розвитком освіти та зростанням культурного розвитку.

Період розвитку Плоцька в епоху Народної Польщі поділяється на два етапи, розділені до 1960, коли почалося будівництво великого нафтопереробного заводу (так-званий нафтохімічний завод). 

7-8 червня 1991 Плоцьк відвідав Папа Іван Павло II.

Після адміністративної реформи у 1998 Плоцьк увійшов до складу Мазовецького воєводства.

26 лютого 2008 місцева міська рада надала місту новий Статут, згідно якого повна й юридична назва почала позначатися як «Столиця князів міста Плоцьк».

Пам'яткиРедагувати

ЕкономікаРедагувати

 
Штаб-квартира PKN Orlen

У місті — одна з найбільших паливно-енергетичних фірм Центральної Європи — PKN Orlen. До Плоцька планується продовжити нафтопровід Одеса-Броди.

КультураРедагувати

У місті було започатковано рок-гурт «Lao Che» (1999).

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 59084 11151 41533 6400
Жінки 65469 10685 39687 15097
Разом 124553 21836 81220 21497

РелігіяРедагувати

У місті є головний собор старокатолицької маріавітської церкви в Польщі — Храм Милосердя і Милості.

Українці в ПлоцькуРедагувати

У місті на православному цвинтарі знаходиться могила вояка УНР Леоніда Лісовського та його дружини. Могилу знайдено польськими скаутами. Тут 14.08.2019 р. було запалено лампади в рамках акції “Полум’я Братерства”[6].

Відомі особиРедагувати

Поховані в місцевій катедріРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. https://rustavi.gov.ge/page/45
  4. https://mytyshi.ru/international/partners/
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
  6. Парнікоза, Іван. Могила вояка УНР Леоніда Лісовського на православному цвинтарі, Плоцьк. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 04.08.2020 р.. 

ДжерелаРедагувати

  • Miejsca kultu. W: Bogusław Gierlach: Sanktuaria słowiańskie. Warszawa: Iskry, 1980, s. 122-123. ISBN 83-207-0116-3.
  • Andrzej Buko "Archeologia Polski wczesnośredniowiecznej", wyd. Trio, Warszawa 2005, s.232
  • Aneta Bukowska, Maciej Trzeciecki "Relikty architektury kamiennej na Wzgórzu Tumskim w Płocku – wyniki badań weryfikacyjnych" [w:]Architektura Romańska w Polsce, Muzeum Początków Państwa Polskiego, Gniezno 2009, s.300-311, ​ISBN 978-83-61391-12-8
  • Aneta Bukowska, Maciej Trzeciecki "Relikty architektury kamiennej na Wzgórzu Tumskim w Płocku – wyniki badań weryfikacyjnych" [w:]Architektura Romańska w Polsce, Muzeum Początków Państwa Polskiego, Gniezno 2009, s.311-316, ​ISBN 978-83-61391-12-8
  • N. Wójtowicz, Udział płockich harcerzy w wojnie 1920 roku, Notatki Płockie, 1999, nr 4(181), s. 13-23.
  • Włodzimierz Borodziej, Maciej Górny "Wojna z Żydami", "Le Monde Diplomatique", grudzień 1918, str. 36
  • Rada Ochrony Pomników Walki i Męczeństwa ”Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939- 1945", Sport i Turystyka 1988, ​ISBN 83-217-2709-3​, str. 296
  • Płock // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 285. (пол.)— S. 285—308. (пол.)

ПосиланняРедагувати