Белзьке князівство

Бе́лзьке князі́вство — давньоукраїнське удільне князівство династії Рюриковичів, зі столицею у місті Белз. Займало територію Белзької землі.

Белзьке князівство
Руські князівства
1170 – 1462
Герб
Белзьке князівство: історичні кордони на карті Белзьке Князівство, в складі Галицько-Волинської Держави
Столиця	Белз
Мови	Староукраїнська мова
Релігії	Православ'я
Форма правління	Монархія
Історія
- Засновано	1170
- Ліквідовано	1462

Короткі відомості

Лев Данилович — Король Русі, Великий Князь Київський, та Белзький. Правив у Белзі, протягом 1245—1269 рр.

Белзьке князівство існувало у XII–XV століттях, у пасмовому побужжі. Белзьке князівство, виникло близько 1170 року, внаслідок феодального роздроблення Русі. В 1240 році, Белзьке князівство, розгромили татаро-монголи. Відносно самостійним, Белзьке князівство існувало за життя Олександра Всеволодовича (1215–1233).

Протягом першої третини 13 століття, князь Олександр Всеволодич прагнув закріпитися на Белзькій землі, але зазнав поразки у боротьбі з Данилом Романовичем (1234), після чого Белзьке князівство приєднано до Галицько-Волинського князівства.

Після смерті Олександра Всеволодовича, Белзьке князівство перебувало у складі Галицько-Волинського князівства Романовичів, аж до 1349 р. Белзьке князівство, разом з Холмщиною, було надане як лен Юрію Наримунтовичу, який утримував Княже місто Белз, до походу Людовіка Угорського у 1377р. Після цього, Белзька та Холмська волості, були долучені до Руського домену, яким управляв Владислав Опольський.

З 1388 року — у Белзькому князівстві, закріпилась Мазовецька гілка польських князів П'ястів. Першим її представником був Земовит IV Плоцький. Князівство він отримав від Владислава Ягайла, як посаг за свою дружину Олександру Ольгердівну.

У часі громадянської війни у1431 року, Земовит V Белзький, взяв командування над польськими військами, воював і його брат Владислав І. Князь Казимир II і староста Ян Менжик, з 6-тисячним белзьким військом, обложили Олесько. В розпал цих боїв, у Белзі вибухнуло повстання українського населення. Було організовано ополчення та здобуто місто Буськ, у тилу мазовецького війська. Для втихомирення населення Белзького князівства, король Владислав II Ягайло мусив знімати облогу Володимирської столиці.

Припинення династії західно-мазовецьких князів П'ястів в 1462 році, спричинило входження Белзького князівства безпосередньо до корони Польської.

Князі

Король Данило Романович, Король Русі, та Князь Белзький.

Белзькі князі
Роки	Князь	Примітки
1170—1195	Всеволод I
1195—1207	Олександр Всеволодович
1208—1211	Василько Романович
1211—1215	Всеволод II
1215—1233	Олександр Всеволодович	Вдруге
1233—1241	Данило I Романович
1241—1245	Всеволод III
1245—1269	Лев I
1269—1301	Юрій I
1352—1377	Юрій Наримунтович
1377—1382	Владислав Опольчик
1383—1387	Юрій Наримунтович	Вдруге
1388—1426	Земовит IV
1426—1434	Земовит V
1426—1442	Казимир II Белзький
1442—1455	Владислав I Плоцький
1455—1462	Земовит VI
1455—1462	Владислав II Плоцький

Джерела та література

• Книш Я. Б. Белзьке князівство [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А—В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл.
• Котляр М. Ф. Белзька земля [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Радянська енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.