Відкрити головне меню

Ві́ктор Олекса́ндрович Си́вак (нар. 13 серпня 1992(19920813), м. Сокаль, Львівська область, Україна — пом. 19 червня 2014, с. Закітне, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, розвідник, солдат Збройних сил України. Загинув у ході російсько-української війни.

Сивак Віктор Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Сивак Віктор Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 13 серпня 1992(1992-08-13)
Україна Сокаль, Львівська область
Смерть 19 червня 2014(2014-06-19) (21 рік)
Україна Закітне, Донецька область
°загиблий у бою
Університет ОНПУ
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр 24ombr - rr.png РР ШБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1992 року у м. Сокаль на Львівщині. 2009 року закінчив Сокальську гімназію імені Олега Романіва. Захоплювався історією, багато читав, займався спортом. 2013 здобув вищу освіту (бакалавр) в Одеському національному політехнічному університеті. Але вирішив стати військовим і в січні 2014 вступив на військову службу за контрактом.

Солдат, розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998, м. Яворів.

З весни 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

19 червня 2014, в ході військової операції зі звільнення від терористів населених пунктів у Лиманському районі (на той час — Краснолиманський район), знищення блокпостів противника біля смт Ямпіль та взяття під контроль мосту через Сіверський Донець, бронегрупа розвідувальної роти потрапила у засідку на підході до села Закітне. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але у цей момент бойовики із засідки відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. Бій тривав 3 години, загинули командир 1-го механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідроти капітан Степан Воробець, командир відділення старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один з них — важко поранений[1][2][3].

23 червня в Сокалі на вулиці Героїв УПА відбулося врочисте прощання із загиблим Героєм. Похований на новому міському цвинтарі.

Залишились батьки Мар'яна Миколаївна та Олександр Васильович.

Нагороди та вшанування пам'ятіРедагувати

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

13 грудня 2014 року на фасаді будівлі Сокальській гімназії імені Олега Романіва встановили меморіальні дошки пам'яті двох випускників — Віктора Сивака і Валентина Прихода, який загинув у бою за Савур-Могилу і був двоюрідним братом Юрія Прихода, котрий поліг в одному бою з Віктором Сиваком[5].

У червні 2015 року на місці бою, біля с. Закотного, на честь полеглих бойових побратимів військовики 24-ї бригади встановили обеліск[6].

19 червня 2017 року на Донеччині, з ініціативи місцевої громади, відкрито пам'ятник сімом воїнам 24-ї бригади, які загинули у бою за звільнення села Закітне[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати