Відкрити головне меню

Семчук Віктор Ярославович

український військовик, розвідник-снайпер 24-ої окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» сухопутних військ Збройних сил України.

Ві́ктор Яросла́вович Семчу́к (3 березня 1991, c. Залав'є Теребовлянського району Тернопільської області — 19 червня 2014, с. Закітне Лиманського району Донецької області) — український військовик, розвідник-снайпер 24-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» сухопутних військ Збройних сил України.

Віктор Ярославович Семчук
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Семчук Віктор Ярославович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 березня 1991(1991-03-03)
Українська РСР Залав'є, Теребовлянський район, Тернопільська область
Смерть 19 червня 2014(2014-06-19) (23 роки)
Україна Закітне, Донецька область
°загиблий у бою
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет ТНЕУ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр 24ombr - rr.png РР ШБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Закінчив школу в рідному селі та Теребовлянську загальноосвітню школи І—ІІІ ступенів № 2. Вступив у Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат (м. Надвірна), який закінчив 2008 року. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, де навчався до 2012 року на юридичному факультеті. Отримавши диплом, пішов служити в Яворівську військову частину за контрактом, звідки у травні його батальйон відправили на схід України, спочатку до Луганська, потім — Слов'янська, Донецька.

Солдат, розвідник-снайпер розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998, м. Яворів.

19 червня 2014, в ході військової операції зі звільнення від терористів населених пунктів у Лиманському районі (на той час — Краснолиманський район), знищення блокпостів противника біля смт Ямпіль та взяття під контроль мосту через Сіверський Донець, бронегрупа розвідувальної роти потрапила у засідку на підході до села Закітне. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але у цей момент бойовики із засідки відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. Бій тривав 3 години, загинули командир 1-го механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідроти капітан Степан Воробець, командир відділення старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Семчук, Віктор Сивак і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один із них — важко поранений[1][2][3].

22 червня тіло близько 18:30 доправили літаком із Харкова до Тернополя; далі почесна автоколона рушила до рідного села військовослужбовця, де його й поховали 23 червня на місцевому кладовищі[4].

Залишились батьки та сестра.

НагородиРедагувати

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

ВшануванняРедагувати

6 грудня 2014 року в Теребовлі на фасаді Теребовлянської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 2 відкрили меморіальну дошку Вікторові Семчуку (ініціаторами були однокласники Героя, автор дошки — Микола Шевчук).

29 травня 2015 року в місті Надвірна на Івано-Франківщині на фасаді будівлі Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату (вулиця Сірика, 1А) встановлено меморіальну дошку випускнику ліцею.

23 серпня 2015 року в селі Залав'є Теребовлянського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Шкільна, 3), де навчався Віктор Семчук, йому відкриті меморіальні дошки.

У червні 2015 року на місці бою, біля с. Закотного, на честь полеглих бойових побратимів військовики 24-ї бригади встановили обеліск[6].

19 червня 2017 року на Донеччині, з ініціативи місцевої громади, відкрито пам'ятник сімом воїнам 24-ї бригади, які загинули у бою за звільнення села Закітне[7].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У бою під Ямполем загинуло семеро військових 24 бригади, яка дислокується в Яворові // Львівська ОДА, 20 червня 2014
  2. Бої за Ямпіль та Закотне — приклади мужності героїв «Залізної» бригади // Сайт Міністерства оборони України, 21 червня 2016
  3. Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  4. Степчук, К. Героя поховали у рідному селі / К. Степчук // Вільне життя плюс. — 2014. — № 50 (25 черв.). — С. 1 — (Вічна пам'ять).
  5. Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. На місці бою з'явився обеліск // Сайт Міністерства оборони України, 24 червня 2015
  7. На Донеччині з ініціативи місцевої громади відкрито пам'ятник сімом воїнам 24 окремої механізованої бригади // Сайт Міністерства оборони України, 20 червня 2017

ДжерелаРедагувати

  • Військовим бути — мрія ще дитяча: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 5.
  • Гошій, І. Не повернувся з війни / Іванка Гошій // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 25 (25 черв.). — С. 8 — (Geroji).

ПосиланняРедагувати