Вікіпедія

Міхал Древко

Міхал Древко
пол. Michał Drewko
Народився 22 жовтня 1887(1887-10-22)
Сокаль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 4 червня 1964(1964-06-04) (76 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина>Польща Польща
Національність українець
Діяльність археолог, історик
Alma mater Ягеллонський університет
Галузь археолог, історик
Заклад Варшавський державний археологічний музей
Посада гімназіальний учитель, реставратор пам'яток, хранитель
Вчене звання доцент
Науковий ступінь доктор
Нагороди
золотий хрест Заслуги медаль «10-річчя Народної Польщі»

Мі́хал Дре́вко, (пол. Michał Drewko; 22 жовтня 1887(18871022), Сокаль — 4 квітня 1964, Варшава) — польський археолог, історик і реставратор пам'яток. З походження українець[1].

Біографічні дані ред.

Міхал Древко народився й прожив перші роки життя в Сокалі. Закінчивши гімназію в Ряшеві, у 1909 році він вступив на історичний факультет Ягеллонського університету. Спеціалізувався на археології, вивчав історію первісного суспільства й історію стародавнього світу під керівництвом, відповідно, професорів Влодзімежа Деметрикевича та Петра Беньковського[1]. З 1912 року Древко працював у Краківському археологічному музеї. Здобувши диплом, учителював у гімназії. Під час Першої світової війни Древка як учителя не призвали до австро-угорської армії, а влітку 1916 року, в час Брусиловського прориву, він, побоюючись російської окупації, виїхав до Відня, де став викладати в польській гімназії[2]. У 1918-му він став членом Державного товариства реставраторів доісторичних пам'яток. 1 жовтня 1920 року це товариство надало Древкові посаду реставратора археологічних пам'яток Люблінського регіону та Волині. Древко обіймав цю посаду протягом восьми років, а тоді став учителювати в Варшаві — в гімназії та ліцеї. На канікулах він провадив археологічні розкопки. Після придушення Варшавського повстання Древко в жовтні 1944-го став членом Комісії з питань захисту культурних цінностей у Варшаві, а з січня 1945 року працював начальником відділу реставрації у Варшавському державному археологічному музеї. У 1949—1951 роках цей відділ підпорядковувався Головній дирекції Міністерства культури і мистецтва Польщі. Тривалий час Міхал Древко був співробітником Інституту історії матеріальної культури Польської академії наук. У 1951 році він став хранителем відділу залізної доби й залишався на цій роботі до кінця життя. Помер 4 квітня 1964 року. Похорон відбувся 9 квітня[3].

Наукова діяльність ред.

Доцент Міхал Древко присвятив усю свою професійну діяльність археологічним дослідженням у Люблінщині та сусідніх регіонах. Працюючи реставратором археологічних пам'яток, він керував рятувальними дослідженнями, реєстрував та інвентарював невідомі археологічні пам'ятки (фортеці та кургани) й ініціював проведення проблемних досліджень. У травні 1912 року він, будучи студентом четвертого курсу, провадив розкопки і рятував кладовище лужицької культури в селі Гожицях Тарнобжезького повіту[4]. У 1920—1928 роках Древко здійснив багато археологічних відкриттів на Люблінщині. Його найважливіші роботи — це дослідження в Кренжніці-Ярій, Голомбі, Глодні, Ірені та Заклікові. У Косині він відкрив і дослідив кладовище часів лужицької культури, у якому було понад чотириста могил з кремованими останками. У Лопеннику науковець досліджував кургани з верствою кремованих людських останків часів раннього середньовіччя. 1923 року він провадив розкопки в Кшемйонках, а в 1949—1950 роках виконував там консерваційні роботи на неолітичних рудниках кременю, ушкоджених під час Другої світової війни, й був одним із ініціаторів заснування Кшемйонківського археологічного заповідника. В Осецьку й Нецепліні Древко досліджував кладовища венедської культури.

Наукові праці ред.

  • Sprawozdanie z działalności Państwowego Urzędu Konserwatorskiego na okręg lubelski. — «Wiadomości Archeologiczne» (WA) VI, 1921, s. 180—184.
  • Sprawozdanie z działalności Państw, konserwatora zabytków przedhistorycznych na okręg lubelski za r. 1922. — WA VIII, 1923, s. 100—102.
  • Sprawozdanie Państw. Konserwatora zabytków przedhistorycznych na okręg lubelski za rok 1923. — WA IX, 1924—1925, s. 353—354.
  • Protokół VII konferencji Konserwatorów Okręgowych Zabyków Przedhistorycznych odbytej w dn. 18 i 19 grudnia 1924 w Warszawie. — WA X, 1929, s. 190—197.
  • Sprawozdanie z działalności Państw. konserwatora zabytków przedhistorycznych okręgu lubelskiego za lata 1924 — 1926. — WA X, 1929, s. 281—285.
  • Sprawozdanie Państw. Konserwatora zabytków przedhistorycznych okręgu lubelskiego za lata 1927—1928. — WA XIII, 1935, s. 295—297.
  • Kalisz, (z K. Dąbrowskim i M. Gądzikiewicz). WW: A. Gieysztor. Kierow­nictwo badań nad początkami państwa polskiego w r. 1952. — Przegląd Zachodni IX; 1953, s. 226—228.
  • Ślady osady z czasów cesarstwa rzymskiego w Tyńcu w Kaliszu.- WA XIX, 1953, s. 198—206.
  • Wczesnośredniowieczne kurhany ciałopalne we wsi Lipsko, pow. Zamość. — «Sprawozdania Państwowego Muzeum Archeologicznego» V, 1953, z. 4—4, s. 36—41.
  • Wielki kurhan wczesnośredniowiecznego cmentarzyska we wsi Lipsko, pow. — WA XX, 1954, s. 307—309.
  • Sprawozdanie z prac wykopaliskowych przeprowadzonych w 1954 r. na Tyńcu w Kaliszu. — «Sprawozdania Archeologiczne» (Spraw. Archeol.) I, 1955, s. 47—48.
  • Prace wykopaliskowe na wczesnośredniowiecznym cmentarzysku kurhano­wym we wsi Lipsko, pow. Zamość. — Spraw. Archeol. II, 1965, s. 82—84.
  • Igolonia. — Warszawa 1953, s. 23. (Spraw.). W: WA XXII, 1956, s. 285.
  • Sprawozdanie z badań przeprowadzonych w 1955 r. na wczesnośredniowiecz­nym cmentarzysku kurhanowym we wsi Lipsko, pow. zamojski. — Spraw. Archeol. III, 1957, s. 165—168.
  • Średniowieczny gródek strażniczy w Łańcucie. — «Światowit» XXIV, 1962, s. 629—638.

Нагороди і відзнаки ред.

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Stefan Karol Kozlowski. Polscy Ukraińcy i ukraińscy Polacy w lwowskiej archeologii lat 1905—1945. Przegląd Archeologiczny Vol. 61, 2013, s. 234[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Stefan Karol Kozłowski. Polscy Ukraińcy…, s. 235, 236 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  3. ↑ [Jan Gurba. Doc. Michał Drewko (22 X 1887 — 4 IV 1964). Rocznik Lubelski 6/1963, s. 277—278]
  4. ↑ Waldemar Prarat. Z dziejów badań archeologicznych w widłach Wisły i Sanu na przełomie XIX i XX wieku. — Wrzawy 2014
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхал_Древко&oldid=35516847