Пам'ятка археології

місце, в якому проводились археологічні розкопки

Па́м'ятка археоло́гії — матеріальні сліди людської діяльності, які збереглись до наших днів і є важливим історичним джерелом. Археологічні пам'ятки знаходяться у землі, воді, деякі на поверхні (наскельні зображення).[1] Найбільше значення археологічні пам'ятки мають як історичне джерело для досліджень найдавніших періодів людства, коли ще не існувало писемних джерел або писемна інформація була дуже обмежена. Як продукт людської діяльності археологічні пам'ятки відбивають усі сторони життя та праці. Археологічними пам'ятками є поселення, стоянки, городища, фортеці, міста, окремі житлові, господарські, виробничі, фортифікаційні, культові споруди, могильники чи окремі поховання, скарби, знаряддя праці, побуту, культу, предмети озброєння та кінського спорядження, написи і малюнки на скелях, у печерах чи на окремих предметах та ін.[1] Риси археологічної культури визначають археологічні пам'ятки, які поширені на певній території, датовані одним часом і мають спільні ознаки. Вони є культурним надбанням народу і охороняються державою. В Україні під охороною держави перебуває 64 тисяч археологічних пам'яток.[1] Найдавнішою археологічною пам'яткою в Україні є палеолітична стоянка Королеве на Закарпатті, якій близько 1 млн років.[1] Укладається енциклопедичне видання у 28 томах «Звід пам'яток історії та культури України».

Місце поселення Бейт-Шеан (колишній Скітополь — археологічна пам'ятка) в Ізраїлі. Панорама археологічних розкопок, національний парк Бейт-Шеан
Станіславське городище — пам'ятка археології національного значення. Є однією з пам'яток Нижнього Подніпров'я, у якому проживали жителі з VI ст. до н. е. до І ст. н. е.

Це матеріальні залишки людської діяльності, що збереглися на поверхні землі, під землею або під водою і є об'єктом археологічних досліджень. Пам'ятки археології — речові джерела, що висвітлюють минуле людського суспільства. Велике значення пам'ятки археології мають для вивчення найдавнішого дописемного періоду людства, коли вони є єдиними історичними джерелами. До основних пам'яток археології належать: місця поселення (стоянки, городища, селища) й окремі житла, господарські споруди, залишки фортець і міст, могильники й окремі поховання, надмогильні й культові споруди, скарби, знаряддя праці та інші давні вироби, малюнки й написи на скелях і окремих каменях тощо.

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» археологічними об'єктами культурної спадщини називають рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації. В Україні пам'ятки археології перебувають під охороною держави. На них поширюються чинність закону «Про охорону культурної спадщини», прийнятого в 2000 році Верховною Радою України[2].

Деталізація джерелРедагувати

ЛітератураРедагувати