Піари
Піа́ри, Піяри[1] — католицький чернечий орден, який займається навчанням юнацтва (Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarum Piarum); рідше їх називали піаристами. Орден заснував Йосип де Каласанс. Статут затвердив Папа римський Григорій XV 1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»).
| Піари | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1597 |
|---|---|
| Офіційна назва |
лат. Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarum Piarum англ. Order of Poor Clerks Regular of the Mother of God of the Pious Schools ісп. Orden de los Clérigos Regulares pobres de la Madre de Dios de las Escuelas Pías |
| Коротка назва | Escolapios, Piarists, escolapis і Scolopi |
| Рід діяльності | вихователь, педагог, соціальний педагог, освітній персонал |
| Засновник | Йосип де Каласанс |
| Посада керівника організації | Генеральний настоятель Ордену бідних звичайних кліриків Божої Матері благочестивих шкілd |
| Голова | Pedro Aguado Cuestad |
| Текст девізу | Pietas et Litterae, Piedad y Letras, Pietat i lletres, Piedat y Letras і Piety and Learning |
| Країна |
 Італія,  Іспанія,  Словаччина,  Польща, .svg){kind=small} Угорщина,  Індія,  Японія,  Філіппіни,  Аргентина,  Чилі,  Пуерто-Рико,  США,  Мексика,  Бразилія, .svg){kind=small} Болівія, .svg){kind=small} Перу,  Еквадор,  Австрія,  Куба,  Коста-Рика,  Нікарагуа,  Гаїті,  Венесуела,  Домініканська Республіка,  Україна,  Білорусь,  Екваторіальна Гвінея,  Камерун,  Габон,  ДР Конго,  Кот-д'Івуар,  Сенегал, .svg){kind=small} Франція,  Колумбія,  В'єтнам і  Чехія |
| Виконавча влада | General Curia of the Piaristd |
| Місце заснування | Рим |
| Є власником | Piarist grammar school Dugonics Andrásd і Landriani Palaced |
| Юридичне підтвердження | Constitutions of the Pious Schoolsd |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Піари у Вікісховищі | |
Координати: 41°53′50″ пн. ш. 12°28′24″ сх. д. / 41.89736111002777363° пн. ш. 12.47342500002777754° сх. д.
Піари прославилися у другій половині XVIII століття, коли вони очолювали колегії і семінарії і були професорами відомих університетів.
В УкраїніРедагувати
1641 року польський король Владислав IV Ваза звернувся до засновника ордена з проханням надіслати піарів для шкіл в Польщі, де вони й облаштувалися з 1642 року.
1665-го була засновано Польська провінція піарів, в 1695 — литовська віце-провінція. В зв'язку із зростанням монастирів і ченців у 1736 було засновано литовську провінцію піарів.
При всіх піарських монастирях діяли колегії.
У 1831–1842 роках царська влада Росії закрила всі піарські монастирі і школи в Білорусі та Литві, в 1863 у Польщі[2].
ВшануванняРедагувати
Вулиця у Львові (тепер Некрасова).[3]
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ ПІЯРИ
- ↑ Антонець, Наталія (12 червня 2020). ДО ІСТОРІЇ ТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: МАРІЯ ГРІНЧЕНКО (М. ЗАГІРНЯ) (1863–1928). ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ НАУКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ - Том 2 (Міжнародний центр наукових досліджень). doi:10.36074/12.06.2020.v2.01. Процитовано 17 червня 2020.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
ЛітератураРедагувати
- Руслана Шеретюк, Надія Стоколос. "Благочестя і освіта": просвітницькі ідеї Йосифа де Каласанса та їхній вплив на духовно-культурне життя Волині (XVII – перша половина ХІХ ст.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – 2016. – Вип. 27. – Стор. 208-214.