Волинське воєводство (1566—1795)
Воли́нське воєво́дство (лат. Palatinatus Volhynensis, пол. Województwo wołyńskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (до 1569) та Корони Польської в Республіці Обох Націй (Речі Посполитій).
| Волинське воєводство | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Адм. центр | Луцьк | ||||
| Країна | |||||
| Регіон | Велике князівство Литовське Малопольська провінція | ||||
| |||||
| Населення | |||||
| - повне | |||||
| Площа | |||||
| - повна | 38 324 км² | ||||
| Дата заснування | 1566 | ||||
| Дата ліквідації | 1795 | ||||
| |||||
| |||||
| |||||
ІсторіяРедагувати
Волинське воєводство існувало у 1566–1795 роках. Створене на основі земель Волині. Після Люблінської унії 1569 року входило до складу Малопольської провінції монархічної федеративної держави Річ Посполита. Водночас культурно-історично належало до історичного регіону Русь. Розташовувалося в центральній частині Речі Посполитої, на заході історичного регіону Русь. Головне місто — Луцьк. Очолювали його волинські воєводи. Сеймик воєводства збирався у Луцьку. Мало представництво із трьох сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з трьох повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила 38 323,80 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 805 170 осіб. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Так територія воєводства увійшла до складу Волинського намісництва Російської імперії. Яке 23 грудня 1796 року було перетворене на територіально-адміністративну одиницю Волинську губернію тієї ж Російської імперії. На картах також трапляється назва Верхня Волинь (лат. Volynia superior, фр. фр. haute) або Ближня Волинь (лат. Volynia citerior)
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
| Карта Волинського воєводства | |
 |
Верхня Волинь або Луцьке воєводство. Г.Л. де Боплан, 1665 р. |
Повіти, містаРедагувати
До складу воєводства входили у середині 18 ст. міста Броди, Збараж.[2]
ВоєводиРедагувати
- Януш Острозький (від 1558)
- Олександр Чорторийський (від 1566)
- Андрій Вишневецький (від 1576)
- Олександр Острозький (від 1593)
- Януш Заславський (1604—1629)
- Адам Олександр Санґушко (1630—1653)
- Микола Юрій Чорторийський (від 1657)
- Михайло Юрій Чарторийський (від 1661)
- Миколай Єронім Сенявський (від 1679)
- Ян Станіслав Яблоновський (1693—1697)
- Ян Адам Стадніцький (до 1713)
- Атаназій Валентій Мьончиньський (25 серпня 1713—1723)
- Станіслав Лєдуховський (26 березня 1724—1726)
- Міхал Потоцький (від 1726)
- Северин Юзеф Жевуський (у 1751[3])
- Францішек Потоцький (1755)
- Юзеф Оссолінський (1757—1775)
- Ієронім Януш Санґушко (1775)
ПерсоналіїРедагувати
- 1470... -тих роках народився Михайло Василевич. Був писар литовський, староста мідницький, кревський, стоклішський[a], кормяловський[b] і упітський. Можливий переписувач старовинного Пересопницького Євангелія, на якому складають присягу президенти України.
- 15... - тих роках народився Дмитро Вишневецький "Байда" (р. н. невід.[4]— 1563/1564, Стамбул) — українсько-литовський магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів, козацький ватажок, гетьман. Урядник Польського Королівства (староста канівський і черкаський). Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
- 15... - тих роках (2-га половина) народилася у місті Луцьку Ганна Гойська або Анна (з дому Козинська; пом. 1617) — руська шляхтичка, меценатка, фундаторка Почаївського монастиря, засновниця друкарні.
- 1575 рік (приблизно) народження Галшки Гулевичівни (Єлизавети Василівни Гулевич, пом. у 1642, Луцьк, Волинь) — української шляхтички старовинного українського роду Гулевичів, меценатка, фундаторка Києво-Братського монастиря Київського Богоявленського братства та Київської братської школи, від якої веде історію Києво-Могилянська академія. Заповідала також гроші Луцькому Хресто-Воздвиженському братству. Опікувалась розвитком духовності та освіти.
АртефактиРедагувати
- 1580 -ті роки Острозька Біблія - надрукована книга першого повного перекладу Біблії (як Новий Завіт так і Старий Завіт) церковнослов'янською мовою. Переклад здійснено гуртком учених при Острозькій школі та видано в Острозі 1580-1581 року заходами князя Костянтина Василя Острозького. Надрукована друкарем Іваном Федоровичем.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Pawiński Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1886. — Małopolska. — T. 1—2. (пол.)
- ↑ H. Dymnicka-Wołoszyńska. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 157. (пол.)
- ↑ Rzewuscy (01) Архівовано 27 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюEIU_2003не вказано текст
ДжерелаРедагувати
- Верменич Я. В. Волинське воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 610.
- Кокін Ю. Волинське воєводство // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5. — С. 94.
- Gloger Z. Województwo Wołyńskie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 177—178.