Відкрити головне меню

Галшка Гулевичівна

Українська громадяська та політична лдіячка

Галшка Гулевичівна
Stamp of Ukraine s286.jpg
Ім'я при народженні Єлизавета Василівна Гулевич
Народилася 1575(1575)
Затурці
Померла 1642(1642)
Луцьк
Поховання Луцьк
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Відома завдяки одна з засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому
Рід Гулевичі (рід)
Батько Василь Федорович Гулевич
Родичі Гулевичі
У шлюбі з 1) Кшиштоф Потій, 2) Стефан Лозка
Діти Катерина Потій (від 1-го шлюбу), Михайло Лозка (від 2-го шлюбу)
Герб

Ювілейна монета НБУ

Єлизавета (Галшка[1]) Василівна Гулевич (відома як Галшка Гулевичівна) (1575, Затурці, тепер Волинська область за іншими даними Лозчина — 1642, Луцьк) — руська шляхтянка Речі Посполитої, меценатка,одна із засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому.

БіографіяРедагувати

Народилася у заможній родині шляхтича Василя Гулевича, ймовірно, у його селі Затурці на Волині, найімовірніше 1577 р. Походила зі старовинного українського православного роду Гулевичів, відомого з початку 16 ст., які посідали друге місце серед можновладців Волинської землі і обіймали високі посади воєвод, підстарост та ін. У сім'ї Василя Гулевича, який одружувався тричі, за одними даними, було 5 дітей[2], а Єлизавета була серед них наймолодшою. Матір Гальшки — третя дружина батька Настася Патрикіївна[3]. Її діда Федора Гулевича було обрано під іменем Феодосія владикою Луцьким. Він влаштував для своїх онуків школу на подвір'ї Луцького замку і найняв вчителювати вихованця Львівської братської школи Олеся Юрківського. Тут Єлизавета освоює основи православної віри, граматику рідної мови, грецьку та латинську мови. Згодом Василь Гулевич відправляє дітей на навчання до Острозької академії.

1594 р. вийшла заміж за Христофора Потія — сина берестейського каштеляна, потім Володимирського єпископа, митрополита Української Греко-Католицької Церкви Іпатія Потія.

Овдовівши, Галшка сама виховувала доньку Катерину, котру 1615 р. віддала заміж за православного оршанського хорунжого Миколу Млечка.

1606 р. Галшка вийшла заміж вдруге — за Стефана Лозку — представника заможного руського (українського) шляхетського роду Київщини, мозирського маршалка,[4] відомого від початку XVI ст. Вони мали сина Михайла.

14 жовтня 1615 р. складає й підписує дарчу (фундуш), 15 жовтня вносить її при поважних свідках до київських гродських (магістратських) книг, за чим вона набрала юридичної ваги, за яким відписала свою садибу із землями у Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан. У дарчій вона зазначила:

« Я, Галшка Гулевичівна, дружина його милості пана Стефана Лозки, будучи здорова тілом і розумом, явно і добровільно усвідомлюю цим листом, що я, живучи постійно в давній святій православній вірі Східної Церкви, з любові й приязні до братів моїх — народу руського з давнього часу умислила Церкві Божій добро учинити……Правовірним і благочестивим християнам народу руського в повітах воєводств Київського, Волинського і Брацлавського, станам духовним і світським сіятельним княжатам, вельможним панам шляхті і всякого іншого звання і стану людям руським. Даю, дарую і записую і відказую, фундую добра мої власнії, дідичні права і вольності шляхетські маючи власний мій двір з землею, зі всім до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи


»

Цим було покладено початок Київській братській школі.

Після смерті другого чоловіка Галшка Гулевичівна залишила всі маєтки своєму синові Михайлу і повернулася до Луцька, де пройшли останні роки її життя. У цей період вона отримала важкий удар: потрапивши під католицький вплив, Михайло прийняв католицьку віру, що стало величезною несподіванкою для його матері, до того моменту продовжувала піклуватися про збереження православ'я, виділяти кошти на утримання братської школи. У Луцьку Галшка Гулевичівна брала активну участь в житті Луцького Хресто-Воздвиженського братства, а в 1641 році - незадовго до смерті - склала духовний заповіт, в якому заповідала майже всі свої кошти на потреби Луцького братського монастиря.[5]

Галшка Гулевичівна померла в 1642 році. Вона була похована на території Луцької братської школи.

Останні роки її життя пройшли в Луцьку, де вона брала активну участь у діяльності місцевого братства, у церкві якого похована. Місцевою скульпторкою Іриною Дацюк було вироблено горельєф, встановлений на стіні храму[6].

Інші відомостіРедагувати

Едвард Руліковський стверджував, що вона мала ім'я Ганна та була дружиною Лавріна Лозки. Їх донька Ганна стала дружиною Людвіка Олізара.[7]

Пам'ятьРедагувати

Образ Галшки Гулевичівни в художній літературіРедагувати

Галшці Гулевичівній присвячено історичне оповідання з циклу Плачинди та Колісниченка «Неопалима купина».

ПриміткиРедагувати

  1. Ім'я Галшка, Гальшка, пол. Halszka — польський варіант імені Єлизавета, скорочений від Гальжбєта, пол. Halżbieta
  2. Галшка Гулевичивна-Лозчина // Персоналии / Гулевичи XV—XXI — история и современность. (рос.)
  3. Галшка Гулевичивна // Персоналии / Гулевичи XV—XXI — история и современность. (рос.)
  4. Извлеченіе изъ дарственной записи Галшки Гулевичовой Лозчиной въ пользу Братскаго монастыря. 1615. Октября 14. / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 57
  5. Постаті: ГАЛШКА ГУЛЕВИЧІВНА :: ПОРТАЛ Hetman.tv :: Журнал Гетьман про історію та козацтво, Ігор Кравчук. www.hetman.tv. Процитовано 2019-10-06. 
  6. Галина Мариновська. Нетлінні скарби Галшки Гулевичівни
  7. Korosteszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883. — Т. IV : Kęs — Kutno. (пол.). — S. 418. (пол.)
  8. офіційний сайт
  9. Опис монети на сайті Національного банку України

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати