Відкрити головне меню

Унійна церква в Речі Посполитій

Унійна церква в Речі Посполитій, також Київська митрополія у складі Католицької церкви (лат. Ecclesia Ruthena unita, дослівно — Руська унійна церква) — помісна католицька церква грецького обряду (греко-католицька), утворена в Речі Посполитій унаслідок Берестейської унії.

Зараз її правонаступниками є Українська та Білоруська греко-католицькі церкви.

Зміст

ПредстоятеліРедагувати

З укладенням Берестейської унії за Михайлом Рогозою залишився титул Митрополита Київського, Галицького та Всієї Руси, який носили київські первосвященики після відокремлення 1458 року Московської митрополії. Цей титул успадкували і наступники Михайла Рогози:

Церковна структураРедагувати

По Берестейській унії 1596 унійними стали Київська, Полоцька архієпархії та Пінська, Луцька, Володимирська й Холмська єпархії. Унію не прийняли Львівська та Перемиська єпархії. По смерті владики Кирила Терлецького у 1607 Луцька єпархія поступово відійшла від унії, повернувшись до неї в 1702 за єпископа Діонісія Жабокрицького. У 1691 до Унійної Київської митрополії приєдналась Перемисьська єпархія за владики Інокентія Винницького, а в 1700 приєдналась Львівська єпархія за єпископа Йосифа Шумлянського. Після взяття у 1616 польськими військами Смоленська, король номінував у 1625 Лева Кревзу-Жевуського на архієпископа Смоленського, започаткувавши тим самим унійну Смоленську архієпархію; у 1773, внаслідок Ужгородської унії 1646 року, виникла Мукачівська греко-католицька єпархія.

Впродовж 17981809 років на території Нової Східної Пруссії в складі Королівства Пруссії існувала Супрасльська унійна єпархія.

 
Структура Унійної Церкви в Речі Посполитій 1772 року

До часу поділів Речі Посполитої Руська Унійна Церква налічувала 9 300 парафій, 10300 священиків і 4500000 прихожан (тоді як все населення Речі Посполитої становило 12300000 осіб[1]). Крім того, Унійній Церкві належало 172 монастирі з 1 458 ченцями[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Kuklo C. Demografia Rzeczypospolitej Przedrozbiorowej — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2009. — 518 s. — S. 211. (пол.)
  2. Уніяцкая царква // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 114—116. — ISBN 985-11-0314-4.

Джерела та літератураРедагувати