Митрополи́т Ле́в І Слю́бич-Зале́нський гербу Прус I (Тужина) (пол. Lew (Leon) Ślubicz-Załęski herbu Turzyna) (1648/1649 — 24 серпня (інколи 21 липня) 1708, Володимир) — єпископ Руської унійної церкви, василіянин; з 22 вересня 1695 року Митрополит Київський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Лев Слюбич-Заленський
Leon (Lew) Ślubicz-Załęski
POL COA Prus.svg
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
22 вересня 1695 — 24 серпня 1708
Обрання: 22 вересня 1695
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Кипріян Жоховський
Наступник: Юрій Винницький
Єпископ Володимирський і Берестейський
1679 — 1695
Обрання: 1678 «як коад'ютор»
Попередник: Венедикт Глинський
Наступник: Юрій Винницький
Адміністратор Полоцької Архієпархії
15 листопада 1693 — 1696
Попередник: Кипріян Жоховський
Наступник: Маркіян Білозор
 
Народження: 1649 чи 1648
Волинь, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Смерть: 24 серпня 1708(1708-08-24)
Володимир
Похоронений: Володимир
Батько: Францішек Слюбич-Заленський
Мати: Ганна Корчак-Глинська
Прийняття священичого сану: до 1673
Єпископська хіротонія: 1678

ЖиттєписРедагувати

Лев Слюбич-Заленський походив з волинського шляхетного роду, що володів селом Любичі. Саме це й дало другу частину його прізвища — Слюбич (інколи Шлюбич), тобто «з Любич». Його батько — Францішек — був підляським хорунжим. Брат матері — Венедикт Глинський — був Володимирським єпископом.

У юних роках завдяки своєму дядькові владиці Венедикту Лев вступає до василіянського монастиря, проходить новіціят у Битені, а в Супраслі складає монаші обіти. Початково навчався в університетах Оломоуця та Вільни, вивчав метафізику в Римі. У 1673, у віці 25 років, вже будучи на той час священником, Лев прибуває на навчання до Грецької Колегії св. Атанасія у Римі. Після трьох років навчання настоятелі відкликають студента на батьківщину у зв'язку з погіршенням його здоров'я, де він став архімандритом монастиря в Жировичах.[1]

У 1677 (?1678) після смерті свого дядька переймає Володимирський престіл (спочатку як єпископ-коад'ютор (1678—1679), а з 1679 як єпископ Володимирський і Берестейський). А вже 1678 на Гродненському сеймі обороняє права унійної Церкви. Після смерті митрополита Кипріяна Жоховського у 1693 Апостольський нунцій призначає адміністратором Київської митрополії та Полоцької архиєпархії єпископа Лева Слюбича-Заленського. У 1694 єпископи митрополії на синоді у Варшаві обирають його митрополитом та архімандритом монастиря Святої Трійці в Дермані.[2]

В 1697 був електором Августа II Сильного від львівської землі і перемишльської. У 1700-х роках розпочалась Північна війна і російські війська зайняли територію Польщі. Через ненависне ставлення царя Петра І до унійної Церкви митрополит Лев Слюбич-Заленський змушений був рятуватись втечею до Саксонії. Звідси він повернувся, як тільки російські війська відступли. Помер митрополит 24 серпня 1708 у Володимирі.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Назарко І. Київські і Галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960). – Рим, 1962. – С. 69.
  2. Назарко І. Київські і Галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960). – Рим, 1962. – С. 70.
  3. Назарко І. Київські і Галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960). – Рим, 1962. – С. 72.

ПосиланняРедагувати