Відкрити головне меню

Ясон (Смогожевський)

греко-католицький церковний діяч, василіянин, митрополит Київський, Галицький та всієї Руси УГКЦ


Я́сон Смогоже́вський[1] (світське ім'я — Ян Смогожевський гербу Юноша, пол. Jan Smogorzewski, Jason Junosza Smogorzewski); (3 березня 1715 (?1714), Сілезія — 1 листопада 1788) — греко-католицький церковний діяч, василіянин, митрополит Київський, Галицький та всієї Руси УГКЦ. Кавалер ордену Святого Станіслава (1767).

Ясон Смогожевський
пол. Jason Junosza Smogorzewski
Ясон Смогожевський
POL COA Junosza.svg
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
1780 — 1788
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Лев Шептицький
Наступник: Теодосій (Ростоцький)
Архієпископ Полоцький
1762 — 1780
Попередник: Флоріян Гребницький
Наступник: Іраклій Лісовський
Єпископ Вітебський — вікарій Полоцької єпархії
1758 — 1762
 
Народження: 3 березня 1715(1715-03-03)
Сілезія
Смерть: 1 листопада 1788(1788-11-01) (73 роки)
Варшава
 
Нагороди:

Кавалер Ордену Святого Станіслава

ЖиттєписРедагувати

Народився в Сілезії.[2] Батько — Кароль Владислав Смогожевський (?—6.09.1729), матір — дружина батька Розалія з Тишкевичів, дочка слонімського підкоморія Домініка Олександра Тишкевича. Походив із польської шляхетської родини латинського обряду зі Смогожева (Смогожова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками у Волковиському повіті, де й народився майбутній владика. Охрещений за латинським обрядом 25 грудня 1715 року, хресне ім'я невідоме.[3]

1731 р. вступив до ордену Василіян в Битені, змінивши обряд з римського на греко-католицький, і прийняв чернече ім'я Ясон. З 1734 року студіював богослов'я (теологію) в Грецькій колегії св. Атанасія в Римі, після висвячення (3 липня 1740, з рук єпископа Д. Родіно[3]) повернувся назад. Був у монастирях василіян у Супраслі та Варшаві (скерований туди Атанасієм Шептицьким в середині 1743 року, очевидно, як ігумен[3]), проповідником у Полоцьку.

1747 року став генеральним офіціалом брацлавським та вікарієм Київської митрополії, згодом генеральний вікарій полоцького архієпископа Флоріяна Гребницького. З 1752 по 1758 знову перебував у Римі, як представник Київського митрополита Флоріяна Гребницького. Там же, в 1758 році, був висвячений на єпископа Вітебського — вікарія Полоцької єпархії. Зайнявся відбудовою полоцької Софійської катедри.

У 17621780 — архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше греко-католицький митрополит Київський та Галицький. В 1764 був електором Станіслава ІІ Августа Понятовського від полоцького воєводства. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ'я. Під час Барської конфедерації (1768—1772) був на боці королівської партії в Полоцькім воєводстві.

Після Першого поділу Польщі (1772), оскільки більшість його Полоцької єпархії опинилася у складі Російської імперії, склав присягу (16 вересня) Катерині ІІ, одночасно запевняючи у своїй лояльності короля Станіслава ІІ Августа Понятовського. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі греко-католицькі парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переведення своїх вірних у православ'я, так і в католицтво. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа Віктора Садковського, повернути назад ті парафії, котрі прийняли православ'я, заборонити священикам з Росії працювати у парафіях.

1774 року домігся від римської курії підтвердження давньої постанови (1624) про заборону греко-католикам переходити на латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилася 1806). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері 2 липня 1780 Катерина II позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати до Речі Посполитої, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як 1781 був обраний Київським митрополитом (греко-католицьким), нерідко мав конфлікти з російським послом у Польщі, оскільки активно боровся зі зростальним впливом православ'я серед греко-католиків. Розпочав будівництво в Радомишлі греко-католицького митрополичого центру, до якого входили катедральний храм Св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та Житомирі.

У приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З 1788 домагався місця в польському сенаті для Київських греко-католицьких митрополитів, але цьому намаганню перешкодила його смерть. Працю Ясона Смогожевського ускладнював поділ Київської митрополії поміж трьома державами (Польщею, Росією і Австрією); осідком Смогожевського було с. Струнь біля Полоцька, потім м. Радомишль.

Помер у Варшаві.

ПриміткиРедагувати

  1. іноді є варіант імені Язон → Петро Біляньский // ІІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1908. — С. 14.
  2. Петро Біляньский // ІІІ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1908. — С. 14.
  3. а б в Zięba, s. 216.

ДжерелаРедагувати

Попередник: Митрополит Київський та Галицький
(УГКЦ)
17801788
Наступник:
Лев Шептицький Теодосій (Ростоцький)