Град

Град — опади у вигляді льодяних ядер сферичної форми чи часток криги (градини), діаметром від 5 до 50 мм, інколи більше, що випадають ізольовано, або в вигляді неправильних комплексів. Градини утворені тільки з прозорої криги або ряду її прошарків товщиною не менше 1 мм, що чергуються з напівпрозорими прошарками[1].

Опади у вигляді граду спостерігаються, як правило, при сильних грозах влітку, коли температура біля поверхні землі не нижче 20 °C. Частіше за все він проходить вузькою (не більше 10 км), проте довгою (інколи на сотні кілометрів) смугою.

Механізм утворенняРедагувати

 
Велика градина з концентричними кільцями.

Гіпотези про утворення граду ще в першій половині XVII століття будував Декарт. Проте наукову теорію градових процесів і методів дії на них створили фізики сумісно з метеорологами лише в середині XX століття.

Град утворюється в потужній купчасто-дощовій хмарі при сильних потоках повітря, що піднімаються. Їх швидкість як правило перевищує 15 м/с. На цих потоках підтримуються крупні переохолоджені (до -10—20 °C) краплини води. Чим вище, тим менша швидкість повітряних потоків, тим важче їм втримувати краплі. На висоті 8—10 км, де температура досягає -35—40 °C, краплі замерзають, утворюючи крижані часточки — зародиші градин. Вдаряючись одне в одну, зіштовхуючись з переохолодженими краплями, які ще не встигли замерзнути, вони приморожують їх до себе, товстіють, важчають і спускаються в нижчі хмари, де переохолоджених крапель ще більше. Щоб набрати в діаметрі 1 см, кожна градина повинна зробити близько 100 мільйонів зіткнень з хмаровими краплями. Далі випадання граду проходить лавиноподібно. За лічені хвилини град покриває землю крижаними кульками шаром 5—7 см. В районі Кисловодську в 1965 році випав град, що покрив землю шаром в 75 см.

Розміри градуРедагувати

За величиною розміри градин бувають різні. Як правило на себе звертають увагу найбільші. Наприклад, і в Індії, і в Китаї відомі випадки падіння з неба крижаних брил вагою 2—3 кг. В 1961 році в північній Індії важка крижана брила вбила слона. В помірних широтах спостерігались градини вагою біля кілограма. Так, у Воронежі град розбив черепицю на даху будинку, пробив металевий дах автобуса.

Одна з градин, сфотографована в США, мала діаметр 12 см і 40 см по колу, маючи при цьому вагу 700 грам. У Франції зареєстровані подовжені градини величиною приблизно в долоню (15Х9 см). Вага окремих градин досягала 1 200 грам. Таких градин випадало 5—8 на м². Проте це виняткові випадки. Звичайно градини діаметром від 25 мм рідкісні.

Небезпека та збиткиРедагувати

 
Пошкодження на зав'язях яблуні завдані градом.

Град зламує виноградні лози і гілки фруктових дерев, збиває з них плоди, знищує посіви зернових, зламує стеблини соняшника і кукурудзи, вибиває тютюнові і баштанові плантації. Не рідко від ударів градин гине домашня птиця, дрібна, а інколи і велика рогата худоба. У деяких господарствах практикується страхування рослин та худоби від граду, при цьому зазделегіть обговорюються різні типи ушкодження, що може завдавати град.

В східній частині штату Колорадо (США) щорічно проходить біля шести опадів граду, що приносить значні збитки. Також часто зустрічаються опади граду на Північному Кавказі, Грузії, Вірменії, в гірських районах Середньої Азії. В 1939 році метеостанція Нальчика повідомляла:

«З 9-го на 10-те червня 1939 року… випав град величиною з куряче яйце… В результаті загинуло понад 60 тисяч га пшениці і біля 4 тисяч га інших культур; було вбито біля 2 тисяч овець

Зернові культуриРедагувати

На ранніх стадіях розвитку зернової рослини град може розірвати листову пазуху та прищемити остюки колосу, які там лежать. Якщо таке трапилось, то при подальшому розвитку стебла нижня частина колосу витягується вгору, що у свою чергу призводить до викривлення усього колосу, але іноді колос і зовсім не виходить із листової пазухи. Град є найбільш небезпечним для зернових на пізніх стадіях розвитку рослини: під час колосіння та особливо під час дозрівання зерна. Великі градини можуть вибити з колосу по кілька зерен, але зазвичай сліди від граду залишаються непомітними на колосі (винятком тут є пшениця, що є дуже уразливою культурою). Коли град уражає стебло, яке несе колос, воно засихає та обламується — таким чином втрачається весь колос. Надалі менші пагони від того ж кореня (які не несуть колосів) рясно розростаються, проте якщо літо не достатньо довге, ці пагони не встигають заколоситися та дозріти (винятком тут є ячмінь, пагони якого можуть швидко розвиватися та дозрівати). У такому випадку їх можна хіба що скосити та використовувати як сухий корм для худоби.

Крупа та мілкий град не чинять шкоди зерновим, якщо падають на рослину прямо, що можна спостерігати у безвітряну погоду. Проте у вітряну погоду градини уражають рослину збоку, у цьому разі стебло зазвичай хилиться долу або ламається. Довгий дощ після граду теж сильно шкодить зерновим культурам.

Найбільш уразливими до граду культурами є пшениця, овес, озиме жито.

АвіаціяРедагувати

Відомі випадки, коли великі градини серйозно пошкоджували повітряні судна, що перебували у зоні грози. Тому літаки мають уникати грозові хмари незважаючи на те, що зараз більшість літаків оздоблена радаром. Градини гарно відбивають випромінювання радару, тому їх легко задетектувати, коли їх опромінюють напряму. Проте коли на шляху між градом та літаком іде сильний дощ, сигнал, який відбивається від граду, послабшується, що може ввести в оману пілота.

Запобіжні заходиРедагувати

З другої половини 20 сторіччя люди почали використовувати засів хмар, щоб унебезпечитися від граду [2]. У період з 1965 по 2005 програми запобігання граду було розгорнуто у 15 країнах світу[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. За визначенням Всесвітньої метеорологічної організації (1956 рік)
  2. National Center for Atmospheric Research (2008). Hail. University Corporation for Atmospheric Research. Архів оригіналу за 2010-05-27. Процитовано 2009-07-18. 
  3. John E. Oliver (2005). Encyclopedia of World Climatology. Springer. с. 401. ISBN 978-1-4020-3264-6. Процитовано 2009-08-28. 

ЛітератураРедагувати

  • «Наука і життя» № 8, 1979. стор. 84—87 (рос.);
  • Арабаджі В. І. Загадки простой воды. «Знание». М., 1973 (рос.);
  • Женев Р. Град. Гидрометеоиздат, Л., 1966 (рос.)

ПосиланняРедагувати