Дружківка
Дружкі́вка — місто на півночі Донецької області. Входить до Краматорської агломерації Краматорського району. Адміністративний центр Дружківської міської громади. Розташоване на берегах річок Казений та Кривий Торець.
| Дружківка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
    | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Краматорський район | ||||||||
| Громада | Дружківська міська громада | ||||||||
| Засноване | XVIII століття, перша писемна згадка — 1781 рік | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▲ понад 31 тисяча (9 квітня 2024)[1] | ||||||||
| Агломерація | Краматорська агломерація | ||||||||
| Площа | 36.03 км² | ||||||||
| Густота населення | 1620.8 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 84200—84290 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6267 | ||||||||
| Координати | 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 77 м | ||||||||
| Водойма | р. Казенний Торець, Кривий Торець | ||||||||
| Назва мешканців | дружківча́нин, дружківча́нка, дружківча́ни | ||||||||
| День міста | 6 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Дружківка | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 73,3 км | ||||||||
| - залізницею | 84 км | ||||||||
| - автошляхами | 87,6 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 544 км | ||||||||
| - залізницею | 660 км | ||||||||
| - автошляхами | 634 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 84205, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 | ||||||||
| Вебсторінка | Дружківська міська військова адміністрація | ||||||||
| Міський голова | Григоренко Володимир Борисович
Керівник Дружківської міської військової адміністрації | ||||||||
|
| |||||||||
Загальна інформація
ред..jpg)
Місто Дружківка знаходиться на північно-східних схилах Донецького кряжа біля злиття приток річок Кривого Торця та Казенного Торця, які є правими притоками Сіверського Дінця. За однією з легенд, на злитті цих річок стояла козацька вежа, що дала початок заселенню цих земель.
Історія
ред.
Перша згадка про Дружківку датується 1781 роком («Відомості про землі Катеринославського намісництва»).
Як розповідає «Исторический обзор православной християнской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия её»: «Дружківка — старожитнє запорізьке поселення. В старовинні часи там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після невдалого (для Російської імперії — П. Л.) Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, у Дружківці сиділо декілька престарілих запорожців-характерників, харцизів, які були пов'язані з бахмутськими й маяцькими козаками й відстрашували турецько-татарську орду, що з'явилася в цій місцевості. У 1768 і 1769 рр. запорожці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських).»
За однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки козацький пост приблизно в першій половині сімнадцятого століття.
Раніше на цьому місці було робітниче селище, яке виникло в 70-х pp. XIX ст. при станції Дружківка Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Назвали станцію так само, як і село, розташоване за 6 км (нині селище міського типу Олексієво-Дружківка). Ще в 1892-му році тут стояли лише станційні будинки. Єдиним промисловим підприємством була невелика цукроварня графа Борисова, збудована в 1873 році. У 1893 році Донецьке товариство залізоробного та сталеливарного виробництва, засноване французькими капіталістами, розпочало тут будівництво чавуноливарного та сталеливарного заводів. Перша домну було задуто в травні 1894 року. Уже наступного року завод виробив понад 2 млн пудів чавуну. А в 1901—1904 pp. середньорічна продуктивність його досягнула 6,5 млн пудів. У перші роки на заводі випускали лише бесемерівський метал. З 1899 року розпочалось виробництво мартенівського металу, яке, однак, не стало основним. Головною продукцією заводу були рейки. В 1895 році тут працювало 1419 чоловік, а 1904 року — 2908.
.jpg)
Успіхи Донецького товариства привабили до Дружківки бельгійських промисловців. Навесні 1898 року вони створили Торецьке сталеливарне І механічне анонімне товариство, яке збудувало на території колишньої Дружківської цукроварні Торецький сталеливарний і механічний завод, що виробляв обладнання для залізниці: сталеві, чавунні та бронзові відливки, вагони, колісні скати, ресори та пружини для вагонів, вагонетки, стрілочні переводи.
Перші визвольні змагання на Донбасі
ред.Після того як стало відомо про лютневий переворот у Дружківці було створено громадський комітет, видним членом комітету був купець Гераскін.[2]
8 березня 1917 в місті меншовики утворили Раду, до якої входили 132 особи. У раді було створено 8 комісій із чітко визначеними функціями (міліційна, продовольча, культурницька, залізнична тощо. У дружківських комісіях брали участь особи, які не мали жодного стосунку до Ради, як, наприклад, священик Гонтаревський, що працював в культ-комісії та керував навіть спорудженням нової школи.[3]
19 вересня 1917 відбулося об'єднання всіх с.-д.груп (меншовиків-оборонців та інтернаціоналістів, Бунду й латиських есдеків), що охоплювали в загальному 1200 членів партії. Блок обрав єдиний партійний центр і мав на увазі організовано виступити на виборах у волосне земство й місцеве самоврядування.[4]
Радянські часи
ред.У ході Радянсько-української війни в грудні 1918 р. Дружківка опиняється під контролем більшовицьких банд. 31 травня 1919 р. вона на короткий час була відвойована силами денікінців, проте 27 грудня 1919 року місто остаточно опинилося під владою більшовиків[5].
У роки перших п'ятирічок побудовані найбільший в СРСР метизний завод (1929), електростанція, нові цехи на металургійному заводі. Великим підприємством вугільного машинобудування став після реконструкції Торецький завод імені Ворошилова (до 1941 році тут працювало 5602 особи).
У 1938 році Дружківка отримала статус міста (у 1939–40 рр. місто обласного підпорядкування[6]). До 1939 р. в ній проживало 32 тис. осіб, житловий фонд порівняно з 1913 роком збільшився у три рази. Працювали лікарня й 4 фельдшерських пункти, 8 загальноосвітніх шкіл, робітфак, вечірнє відділення машинобудівного технікуму, кінотеатр, два клуби, стадіон.
У ході німецько-радянської війни захоплена німецькими військами 22 жовтня 1941 року. З міста евакуювали машинобудівний завод (до м. Олександрівськ на Уралі) та метизний завод (на Кузбас). Німцями закатовано 1130 й відправлено до Німеччини 1214 осіб. 6 лютого місто захопили війська Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції[7]
Незалежний період
ред.
12 вересня 2008 року напередодні Дня міста було відкрито пам'ятник козакові біля міської ради. Ескізний проект пам'ятника розробив дружківський художник Віктор Федоренко, а втілив у життя задум художника скульптор Юрій Тотуз.
Навесні 2014 Дружківка постраждала від зазіхань з боку терористичної організації «Донецька народна республіка». Так, 12 квітня повідомлялося про захоплення сепаратистами будівлі районної адміністрації[8]. 10 травня на одному з блокпостів на виїзді зі Дружківки терористами був застрелений священик храму Святого Дмитра Донського УПЦ МП у Дружківці Павло Жученко, у якого було випущено 8 куль[9]. В той самий час, на відміну від сусідніх міст — Слов'янська та Краматорська, Дружківка уникла бойових зіткнень завдяки високій самоорганізації місцевих активістів[10]
5 липня 2014 року місто було звільнене від проросійських терористів силами Національної гвардії України та регулярними військами. З пізньої осені 2014 року в місті дислокується 81-а десантно-штурмова бригада.
Російсько-українська війна
ред.9 липня 2022 року російські військові п'ятьма ракетами обстріляли закритий торговий центр і коледж у Дружківці[11].
17 серпня 2022 року російські військові обстріляли у Дружківці 10 житлових будинків[12].
30 серпня 2022 року російські військові обстріляли у Дружківці пожежно-рятувальну частину[13], дві школи, палац спорту та палац культури[14].
Надвечір 2 січня 2023 року російські загарбники завдали двох ракетних ударів по Дружківці та зруйнували льодову арену «Альтаїр». Одна ракета впала у Дружківці, а друга — в Яковлівці. Відомо про двох поранених[15][16].
Внаслідок удару окрім арени було пошкоджено будівлі МАН, автовокзал, церкву, житловий будинок та господарчі споруди. Удар по арені, при цьому, потрапив на кадри прямого етеру французького телеканалу[17].
5 лютого 2023 року окупаційні війська РФ з використанням зенітно-ракетного комплексу С-300 вкотре здійснили обстріл м. Дружківки.
Ракети влучили у багатоповерховий будинок. Зруйновано один під’їзд, вибиті вікна, пошкоджено покрівлю будинку. Внаслідок обстрілу п’ятеро громадян – троє чоловіків та двоє жінок отримали поранення різного ступеню тяжкості.[18]
Адміністративний поділ
ред.Дружківській міській раді підпорядковані такі населені пункти[19]:
Населення
ред.Населення Дружківки на 1 червня 2017 року — 67 772 осіб[20].
За даними перепису 2001 року населення міста становило 64641 особу, із них 28,36 % зазначили рідною мову українську, 70,27 % — російську, 0,46 % — вірменську та грецьку, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — румунську, 0,01 % — німецьку, гагаузьку та циганську, а також болгарську, польську, єврейську та грецьку мови[21]
Національний склад
ред.Національний склад населення за переписом 2001 року[22]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 48 302 | 64,4 |
| росіяни | 24 122 | 32,2 |
| вірмени | 612 | 0,8 |
| білоруси | 490 | 0,7 |
| татари | 216 | 0,3 |
Мовний склад
ред.Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[23]:
| Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| Російська | 45 424 | 70,27% |
| Українська | 18 331 | 28,36% |
| Вірменська | 295 | 0,46% |
| Білоруська | 63 | 0,10% |
| Румунська | 18 | 0,03% |
| Німецька | 9 | 0,01% |
| Інші/Не вказали | 501 | 0,77% |
| Разом | 64 641 | 100% |
Транспорт
ред.Електротранспорт
ред.Трамвай
ред.
У Дружківці електротранспорт експлуатує «КП Дружківка АвтоЕлектроТранс», яке частково перебуває на забезпеченні Дружківської міської ради. З 2015 року трамвайний парк міста активно оновлюється. В комунальне підприємство за 3 роки було передано 9 вагонів TatraT3SU і TatraT3SUCS, привезених з Чехії та Харкова.[джерело?] Всі вагони перед приїздом до міста пройшли капітальний ремонт в Харкові. Станом на 1 січня 2019 року вихід трамваїв на лінію становить 4-8 вагонів. Працює 3 регулярних маршрути (1, 2 і 4), а також маршрут «Нічний» на всіх маршрутах міста.
Автобуси
ред.Міські та приміські
ред.У Дружківці курсує 21 міський[24], 14 приміських та 3 міжміських (не включаючи маршрути, що проходять через місто по трасі, не заїжджаючи в нього) автобусних маршрутів. На маршрутах працюють автобуси типу БАЗ і РУТА. Середній інтервал руху всіх автобусів становить 15-20 хвилин, а у деяких - менше 5 хвилин. Очікування на зупинці може досягати 20-30 хвилин, якщо маршрут не дуже популярний. Автовокзал та дві центральні площі зв'язані маршрутом з найменшим часом очікування.
Міжміські
ред.До Дружківки курсують маршрути з Краматорська, Костянтинівки, Слов'янська та Добропілля. Дружківський перевізник контролює лише маршрут до Костянтинівки.
Автовокзал
ред.Дружківський автовокзал був оновлений в 2007 році. Абсолютно ніякого значення він не має. Рейси з міста до автовокзалу не їздять, а автобуси далекого прямування зупиняються біля «ГО МАН».
Залізнична станція «Дружківка» побудована у 1870 році.
Напрямок потягів: Слов'янськ, Лозова, Харків, Полтава, Суми, Конотоп, Київ, Коростень, Козятин, Жмеринка, Хмельницький.
Економіка
ред. Дружківка — багатогалузеве місто, у ньому працюють понад 500 підприємств малого та середнього бізнесу, близько 10 великих промислових об'єктів. Провідну роль в економіці займають машинобудівна і гірничодобувна галузі. До міста прилягають землі багаті запасами унікальних вогнетривких глин, які користуються підвищеним попитом закордонних виробників.
- ВАТ «Дружківський машинобудівний завод». Один із найбільших в Європі машинобудівний завод, який виробляє гірничошахтне устаткування.
- ВАТ «Дружківський завод металевих виробів». Найбільший в Україні завод з виробництва металевих виробів для машинобудівного і залізничного кріплення. (Сайт підприємства. [Архівовано 20 червня 2007 у Wayback Machine.])
- УР ВАТ «Дружківський завод газової апаратури». Українсько-російське акціонерне товариство. Займається виробництвом плит газових, побутових, балонів для скрапленого газу, запасних частин до газової апаратури. Є одним із провідних виробників та постачальників побутової газової апаратури в Україні, Молдови, Азербайджані і далекому зарубіжжі. (Старий сайт підприємства.) З 2007 р. випускає продукцію під торговельною маркою «Greta». (Сайт підприємства.)
- ТОВ «Дружківський порцеляновий завод». Виробництво порцелянового посуду, столових, чайних та кавових сервізів різної комплектації та малюнка. (Сайт підприємства.)
- ВАТ «Дружківське рудоуправління». Видобуток вогнетривких глин, формових пісків.
- ПАТ «ВЕСКО». Видобуток вогнетривких глин, основними споживачами яких є підприємства вогнетривкої, металургійної та керамічної промисловості України і країн близького та далекого зарубіжжя. (Сайт підприємства.)
- ВАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод». Спеціалізується на виробництві вогнетривких виробів для металургійної промисловості.
- ЗАТ «Завод Ремсчетмаш». (Сайт підприємства.), виробництво надлегких літаків РСМ-15 Robust.
- ТОВ "Кондитерська Фабрика «ДРУЖКІВСЬКА», у якої є потужності й в Олексієво-Дружківці (колишня ВАТ «Дружківська харчосмакова фабрика»).
- ВАТ «Дружківський хлібозавод».
Обсяг реалізованої продукції за 6 місяців 2009 склав 597 млн грн. Найбільша питома вага — 40 % припадає на машинобудівний завод, 18 % — завод металевих виробів, 12 % — «Грета». А в загальному обсязі реалізованої продукції області питома вага Дружківки становить 1,1 %
Фінанси
ред.
У 2008 році - 48 млн грн, в тому числі: на освіту - 32 млн грн, охорону здоров'я 26,4 млн грн, соціальний захист 35,7 млн грн, культура - 3,07 млн грн, житлово-комунальне господарство - 2,37 млн грн, управління - 8,56 млн грн. Основне джерело надходжень до бюджету - податок на доходи фізичних осіб. Він становить більше ніж 80% бюджета міста.
У 2020 році - 402,7 млн грн, основне джерело це податкові надходження в розмірі 58,7% від бюджету (76,48% з яких це податок на доходи фізичних осіб)[25].
Соціальна сфера
ред.
2 червня 2019 року в Дружківці відкрився соціальний офіс. Тут можна отримати довідки комунальних організацій, субсидію і путівку на оздоровлення. З 2014-го року в місті почала виникати низка соціальних ініціатив. Серед них: «Халва хаб», ГО «Нова Дружківка», ГО «Україна можливостей», ініціативний рух «Громадський патруль».[26]
У місті функціонує Дружківська школа-інтернат для дітей з особливими потребами. На початку березня 2015 року частина дітей переїхала в Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат, що розташований у с. Петриків біля Тернополя[27].
Місцевості міста
ред.Багатоповерхова забудова
ред.- Мікрорайон №13 (Центр міста)
- Собачовка (ВЖСК)
- «Блоки»
- Мікрорайон Сонячний (9-мікрорайон) — розташований у південно-східній частині міста, на півночі межує з полем, на заході з мікрорайонами Індустріальним та Піонерським, на півдні з мікрорайоном Південним та селищем Двістіпланами. Тут розташована кінцева зупинках трамвая №2.
- Мікрорайон Індустріальний (8-мікрорайон) — розташований у південно-східній частині міста, на півночі межує з Дружківським машинобудівним заводом, на заході з селищем Гаврилівка, на сході з мікрорайоном Сонячним, на півдні з мікрорайонами Піонерським та Південним.
- Мікрорайон Південний (7-мікрорайон) — найпівденніший мікрорайон міста, на півночі межує з мікрорайоном Індустріальним, на заході з мікрорайоном Піонерським, на сході з мікрорайоном Сонячним, на півдні з степом.
- Мікрорайон Піонерський (10-мікрорайон) — розташований в південній частині міста, на півночі та заході межує з селищем Гаврилівка, на сході з мікрорайоном, на сході з Індустріальним та Сонячним, на півдні з мікрорайоном Південним. Тут розташоване трамвайне депо.
Приватна забудова
ред.- Район залізничної станції,
- Гаврилівка,
- Північна Гаврилівка,
- Північна Гаврилівка (Східна),
- Північна Гаврилівка (Західна),
- Південна Гаврилівка,
- Північна Гаврилівка,
- Яковлівка,
- Двістіплани (Машинобудівників),
- Донський,
- Кирпичний,
- НЖСК,
- Молоково,
- Нахалівка,
- Карлівка,
- Суворе,
- Торецький.
Головні вулиці
ред.Вулиця Богдана Хмельницького, Вулиця Олекси Тихого, Вулиця Соборна, Вулиця Східна, Вулиця Машинобудівників, Вулиця Олега Кошевського, Вулиця Свободи, Вулиця Козацька, Вулиця Миколи Міхновського, Вулиця Дружби, Вулиця Педагогічна, Вулиця Лісова, Вулиця Депутатська, Вулиця Космонавтів, Вулиця Новосадова, Вулиця Джерельна, Вулиця Енгельса, Вулиця Сонячна, Вулиця Курчатова.
Визначні місця
ред..JPG)
- Скам'янілі дерева було знайдено неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видно скам'янілі стовбури. Їм, приблизно, по 160—250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки, у штаті Аризона й у штаті Вашингтон, США, на острові Лесбос, Греція (Кам'яний ліс (Лесбос)). Вперше ці скам'янілості досліджені відомим краєзнавцем і нині почесним громадянином Дружківки Миколою Янком.
- Свято-Варварівська церква (селище Райське) — найстаріша будівля в місті. Побудована в 1780 р. В 80-х роках XX століття був обкладений білою цеглою.
- «Корабель» — найстаріша промислова будівля міста, у минулому тут був цукровий завод графів Борисовських. Його було побудовано у 1881 р. Знаходиться на території Дружківського машинобудівного заводу й до цих пір використовується для виробничих потреб.
- Окрасою міста є Свято-Миколаївська (Іванівська) церква, побудована в 1898—1900 рр. у стилі візантійської та давньоукраїнської архітектури. Пам'ятник культури національного значення. За 100 років її двічі закривали й використовували не за призначенням. Під час відступу німців у 1943 р. була частково зруйнована. На теперішній час у церкві відбуваються служби. Готується реставрація пам'ятки з метою надання їй первісного вигляду.
- Майдан ім. Леніна. Було збудовано у 50-х роках XX століття. Є зразком цілісної забудови майдану, як єдиного архітектурного ансамблю. Один із будинків цього комплексу є пам'яткою місцевого значення.
- Парк «Святогір». Зелена зона на території 6-го мікрорайону з великою кількістю скульптур із пісковику, які зроблені дружківськими майстрами та присвячені історичним особам Русі, України. Парк виник з ініціативи благодійного фонду «Святогір», який очолює Юрій Артемов.
- «Лелеки» — металеві птахи декілька метрів заввишки (зроблені на Машзаводі). Встановлені в зеленому закутку, що біля заправки, як виїжджати з Дружківки в бік Краматорська. Вони є майже обов'язковим місцем для відвідання, фотографування та відеозйомок усіма весіллями зі Дружківки та Краматорська. Також поруч знаходиться джерельце, випити з котрого вважається обов'язковим для всіх молодят (навіть, попри те, що вода біжить з пагорба де знаходиться цвинтар).
- Музей-катівня — знаходиться в будівлі колишньої царської жандармерії 1892 року біля місцевого виконкому. Там у підвалах впродовж ста років катували і вбивали людей — жандарми, нацисти, НКВС, бойовики «ДНР» у 2014 році.[26]
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Вайнштейн Михайло Ісакович — український художник.
- Горбатов Павло Анатолійович — український вчений, доктор технічних наук (1992), професор (1993), лауреат Державної премії України (1990), відмінник освіти України (2005).
- Григоренко Володимир Борисович — політик, Дружківський міський голова (з 2020 року).
- Кашпор Ольга Михайлівна — українська журналістка.
- Кейс Віталій – літературознавець, перекладач, викладач у коледжі Джерсі-Сіті та Ратґерському університеті.
- Колесник Олена Олександрівна — український вчений у галузі медицини, лікар-онкохірург.
- Кость Луценко — відомий діяч української діаспори в США.
- Носуля Микола Васильович — учасник Другої Світової війни
- Романов Борис Миколайович — художник-графік-дизайнер, член Національної спілки художників України.
- Сабуров Максим Захарович — радянський партійний та державний діяч.
- Скобліков Олександр Павлович — український скульптор, член-кореспондент Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний художник УРСР.
- Силантьєв Костянтин Васильович — український радянський співак (бас), заслужений артист РРФСР, народний артист УРСР.
- Олекса Тихий — український дисидент, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
- Ткаченко Олександр Опанасович;- український скульптор, художник. Працював і проживав в м. Ялта (Крим). Був відомим майстром на ЮБК. Працював з глиною, створював малі архітектурні форми більшість із яких в м.Ялта.
- Фіалко Олег Борисович — український кінорежисер, сценарист.
Почесні громадяни
ред.- Кайда Володимир Микитович[ru] — учасник німецько-радянської війни, моряк-чорноморець, Герой Малої Землі.
- Охріменко Костянтин Олександрович — український політик, народний депутат України.
Проживали
ред.- Шапошнік Єлизавета Сергіївна — українська волонтерка, боєць батальйону «Айдар», один із символів Майдану.
Місто-побратим
ред.
Див. також
ред.
Посилання
ред.Сайти про Дружківку
Фотографії
- Фото Дружківки
- Фото дружківського трамваю
- Фото трамваю Дружківки та інших міст
- Супутникова фотографія Дружківки та прилеглих територій
- Антитерористичні сили взяли Артемівськ та Дружківку
Туристичний путівник Дружківкою: як доїхати, де зупинитися, як розважатися у місті
Примітки
ред.- ↑ Козлова, Діана; Бутко, Таміла (9 квітня 2024). Російська армія вночі обстріляла Дружківку: які руйнування. Суспільне. Архів оригіналу за 29 квітня 2024. Процитовано 16 вересня 2024.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине стр 72
- ↑ Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине стр 80
- ↑ Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине стр 81
- ↑ Історія міст і сіл УРСР. Дружківка. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 10 (73). — 29 березня. — С. 4.
- ↑ Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
- ↑ В Дружковке Донецкой обл. пророссийские активисты захватили райадминистрацию. РБК-Україна. 12 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Генпрокуратура розслідує вбивство сім'ї і священика на Сході. [Архівовано 11 червня 2014 у Wayback Machine.] BBC Україна. 10.05.2014.
- ↑ Как Дружковка не стала вторым Славянском. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ У Дружківці п'ятьма ракетами ворог обстріляв закритий ТЦ і коледж. Архів оригіналу за 9 липня 2022. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ росіяни зруйнували у Дружківці 10 будинків один ударом. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 17 серпня 2022.
- ↑ У Дружківці на Донеччині окупанти обстріляли пожежно-рятувальну частину. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ У Дружківці внаслідок обстрілів постраждали дві школи, Палац спорту та Палац культури - голова ОВА. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ Загарбники знищили арену восьмиразових чемпіонів України – ХК «Донбас». Укрінформ. 3 січня 2023.
- ↑ Російські окупанти знищили льодову арену у Дружківці на Донеччині. Букви. 3 січня 2023.
- ↑ Донецька ОВА показала наслідки ракетного удару по Дружківці. Укрінформ. 3 січня 2023.
- ↑ Розпочато розслідування за фактом ракетного удару по Дружківці та поранення людей. Магнолія-ТВ. 6 лютого 2023.
- ↑ Донецька область, м Дружківка[недоступне посилання з липня 2019]. Склад адміністративно-територіальної одиниці // Офіційний вебсайт Верховної Ради України
- ↑ «Население Дружковки составляет 67722 человека» [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.] «Дружковка на ладонях», 14 августа 2017
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
- ↑ Перепис населення України - Дружківка сіті. https://dru.city/ua/ (ua-UA) . Дружківка сіті. 1 січня 2001. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Расписание автобусов в Дружковке. https://dru.city/ru/ (ru-RU) . Дружковка сити. 18 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Бюджет Дружківки 2020 - 2021. https://dru.city/ua/ (ru-RU) . Дружківка сіті. 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ а б Гоу в Дружківку. Тут море халви і доісторичні дерева. Свои.City (рос.). Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ Вихованці Дружківської школи-інтернату переїхали жити у Тернопіль [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Телекомпанія TV-4, 6 березня 2015
- ↑ Дружківка і Ріджфілд стали містами-побратимами. decentralization.gov.ua. Процитовано 19 травня 2023.
Література і джерела
ред.- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
- Дружківка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Дружковка-2000. Редактор-составитель С. А. Базанов. — Дружковка. ПримаПресс, 2000. ISBN 966-556-019-0