Опозиційна платформа — За життя

проросійська політична партія в Україні

«Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) — проросійська політична партія в Україні. Зареєстрована 9 грудня 1999 року як Всеукраїнське об'єднання «Центр».[3]

Опозиційна платформа — За життя
логотип
Заснована / зареєстрована 9 грудня 1999 (під іншою назвою)
9 листопада 2018 (сучасний бренд)
Штаб-квартира Київ, вул. Мечнікова 14/1 (каб. 316)
Політична ідеологія Лівий популізм
Регіоналізм
Євроскептицизм
Русофільство


Очільник партії Юрій Бойко
Вадим Рабінович
Віктор Медведчук
Сергій Льовочкін
Кольори             
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[1]
43 / 422
Обласні ради та рада м. Києва[2]
0 / 1820
Веб-сторінка http://zagittya.com.ua
Політика України
Політичні партії
Вибори
Результати партії на Парламентських виборах 2019 за округами

У липні 2016 партію було перейменовано у «За життя» і лідером обрано Вадима Рабіновича. У кінці липня 2018 року з партією об'єдналася ГО олігарха та кума Володимира Путіна Віктора Медведчука — «Український вибір».[4]

Історія

На парламентських виборах 2002 року брала участь у блоці Народний рух України за єдність. За багатомандатним округом було зареєстровано список з 104 кандидатів, в одномандатних округах було зареєстровано 101 кандидата. Блок отримав 41 тис. 730 голосів (0,16 %), посівши 24-те місце серед 33 учасників.

У жовтні 2004 головою партії обрано Степана Гавриша.

На парламентських виборах 2006 року партія брала участь у складі «Опозиційного блоку „Не так!“», маючи 3 % загального списку. На виборах до парламенту у першій десятці списку блоку партію «Центр» представляв Гавриш (№ 7). Блок одержав 257 тис. 106 голосів (1,01 %), посівши 11-те місце серед 45 учасників.

2007 — Гавриш склав з себе обов'язки голови партії; в.о. голови став його заступник, колишній лідер партії Віктор Головко.

На парламентських виборах 2007 р. партія брала участь у складі виборчого блоку політичних партій «КУЧМА». Блок набрав 23 тис. 676 голосів (0,10 %), посівши 18-те місце серед 20 учасників.

У липні 2016 партію було перейменовано у «За життя» і лідером обрано Вадима Рабіновича. У кінці липня 2018 року з партією об'єдналася ГО олігарха та кума Володимира Путіна Віктора Медведчука — «Український вибір».[4]

Після цього, у вересні 2018 року, один з її керівників Євгеній Мураєв покидає партію[5] та згодом створює власний політичний проект «Наші»[6].

Восени 2018 року партію перейменовано на «Опозиційна платформа — За життя». Партією керують Вадим Рабінович та Юрій Бойко. В листопаді 2018 року останнього разом з Сергієм Льовочкіним виключили з «Опозиційного блоку» через «співпрацю із владою» та союз із Вадимом Рабіновичем.[7]

Державна зрада

25 травня 2020 року Печерський суд зобов'язав Офіс генпрокурора відкрити справу про держзраду проти представників ОПЗЖ.[8][9]

Керівництво

Віктор Медведчук — голова політради, співголова партії.

Вадим Рабінович — співголова.

Сергій Льовочкін — голова виконкому.

Юрій Бойко — співголова.

Ідеологія партії

Проросійська ідеологія партії

Партія пропагує проросійську позицію, її очільники Вадим Рабінович та Євген Мураєв називають російсько-українську війну «громадянською», вбачають «утиски російськомовних» та «незгодних з політикою Києва». Головною платформою для провадження своєї політики є канали NewsOne, 112 Україна, Rabinovich TV та ZIK та їхні інтернет ресурси.[10] На рівних з такими одіозними проросійськими публічними особами як Ігор Гужва та Олесь Бузина, партії «Родіна», «Відродження», «Опозиційний блок» та Партія Шарія.

30 листопада 2017 року один з керівників партії Мураєв[11] назвав Революцію гідності «державним переворотом»,[12] що викликало скандал та пікетування каналу NewsOne з вимогою вибачитись за зневагу до Майдану та припинити промосковські випади у передачах News One.[13]

Український філософ і публіцист Петро Кралюк пише про Мураєва:

  Реваншист, який хоче з проросійськими силами повернутися до влади в Україні. І з такою метою створювався телеканал NewsOne.[14]  

У лютому 2019 року представники «Національного корпусу» розгромили низку сітілайтів у Харкові з рекламою проросійських кандидатів і партій, зокрема, і «Опозиційної платформи — За життя»[15].

Список депутатів у ВРУ 9-го скликання

Фінансові звіти

У 2019 році партія отримала більше 116 мійльонів гривень внесків, а витрати склали майже 114 мільйонів.[16][17]

Офіційні витрати на виборчу кампанію склали 58,5 млн грн,[18] з яких 80 % пішли на телевізійну рекламу, майже половина з яких — на телеканал Інтер.[19]

Критика

Згідно декларацій, партію «Опозиційна платформа — За життя» фінансує найбільша кількість олігархів.[20][21] Відомо також, що партія приховала свої витрати на рекламу в соцмережах під час передвиборчої кампанії.[22]

У 2018 році було відкрито кримінальне провадження[23] через те, що партію фінансували фіктивні фірми.[24]

Один з власників партії Віктор Медведчук не задекларував яхту вартістю $200 млн, близько 23 гектарів узбережжя в Болгарії та десятки об'єктів нерухомості в Україні, якиими володіє його родина, та відомості про які, були відсутні в обов'яковій декларації за 2019 рік.[25]

Скандали

Голова виконкому партії Сергій Льовочкін разом із своєю сестрою[26] є власниками більш, ніж 50 офшорних компаній.[27]

У 2019 році партія задекларувала[28] центральний офіс, площею 5 метрів квадратних із трьома працівниками та 76 мільйонами гривень донорських внесків.[29]

Під час голосування 30 квітня 2020 року за звернення Верховної Ради до міжнародної спільноти щодо посилення тиску на Росію, ОПЗЖ була єдиною[30] фракцією парламенту, що не голосувала.

11 березня 2020 народні депутати від ОПЗЖ відвідали засідання Держдуми РФ. Це був перший офіційний візит народних депутатів України до Державної думи Росії з початку військової агресії Росії у 2014 році.[31]

Нардеп від Опозиційної платформ Олег Волошин збрехав у своєму Facebook-дописі буцімто французька депутатка Валері Фор-Мунтян запропонувала залучити сепаратистів «для кращої динаміки мирного процесу за столом переговорів».[32] Сама Фор-Мунтян обурилися такою заявою і спростувала слова Волошина.[33]

Журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» встановили у липні 2020 року, що народний депутат з ОПЗЖ Ілля Кива отримав дохід 1,2 мільйона за попередній рік від здачі в оренду жомової ями в якій зберігають відходи від виробництва цукру. Втім, вона заросла бур'янами[34].

Посилання

Примітки

  1. Депутатські фракції і групи IX скликання
  2. Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату
  3. Політичні партії[недоступне посилання] : [арх. 23.09.2015] // Державна реєстраційна служба України.
  4. а б Чому Медведчук і Рабінович об'єднались? // BBC Україна, 30 липня 2018
  5. Евгений Мураев вышел из партии «За життя» (рос.)
  6. Нова партія Мураєва починає «активну діяльність»
  7. Бойка і Льовочкіна виключили з Опоблоку
  8. Офіс генпрокурора зобов’язали відкрити справу про держзраду депутатів ОПЗЖ, які їздили до Путіна. hromadske.ua (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  9. Офіс генпрокурора зобов’язали відкрити справу про держзраду представників ОПЗЖ. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  10. "Опоблоківець" Мураєв у прямому ефірі заявив, що на Донбасі воювали американські військові. tyzhden.ua. Процитовано 2017-10-23. 
  11. МУРАЄВ Євгеній Володимирович. Архів оригіналу за 1 червень 2018. Процитовано 2 червень 2018. 
  12. Український нардеп у прямому ефірі назвав Євромайдан державним переворотом — 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2017-11-30. 
  13. Про пікетування News One в газеті Kyiv Post від 4 грудня 2017
  14. Петро Кралюк. Гібридна війна на інформаційному фронті. Чи варто блокувати NewsOne?//Радіо Свобода, 8 грудня 2017
  15. Павел Федосенко (10 лютого 2019). ационалисты разгромили восемь ситилайтов с политической рекламой (Видео). NewsRoom. Процитовано 1 травня 2019.  (рос.)
  16. Фінансові звіти | Політична партія « ЗА ЖИТТЯ». archive.zagittya.com.ua. Процитовано 2020-05-25. 
  17. Золото партій: Витрати | ЧЕСНО. zp.chesno.org (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  18. РОЗШИФРОВКА до Консолідованого звіту про надходження коштів на поточні рахунки виборчого фонду політичної партії, кандидати в народні депутати України від якої зареєстровані в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та їх використання. 
  19. Нуль на рекламу в соцмережах і 20 мільйонів "Інтеру": виборчі гроші ОПЗЖ. www.chesno.org (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  20. Олігархи і партії: Найбільше багатіїв фінансують ОПЗЖ із Медведчуком. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  21. ОПЗЖ показала своїх офіційних донорів. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  22. Нуль на рекламу в соцмережах і 20 мільйонів "Інтеру": виборчі гроші ОПЗЖ. www.chesno.org (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  23. Суд зобов’язав ДБР розслідувати походження мільйонів від “фіктарів” Опоблоку. Bihus.Info (uk). 2019-01-23. Процитовано 2020-05-26. 
  24. Бюджетне фінансування партій: хто, куди і скільки витратив у 2017 році (аналіз звітів). Bihus.Info (uk). 2018-03-20. Процитовано 2020-05-26. 
  25. Журналісти зібрали активи Медведчука, що не потрапили в його декларацію. Bihus.Info (uk). 2020-09-16. Процитовано 2020-09-23. 
  26. Zaxid.net. Лідером рейтингу власників задекларованих офшорів стала Юлія Льовочкіна. ZAXID.NET (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  27. Через Е-декларації стало відомо хто насправді володіє. ko.net.ua (uk-UA). 2016-11-01. Процитовано 2020-05-25. 
  28. Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ». Фінансова декларація. 
  29. Три працівники на п'яти квадратних метрах: На що ОПЗЖ витратила 76 мільйонів донорських внесків. Slidstvo.info (uk). Процитовано 2020-05-25. 
  30. Рада прийняла постанову про звернення до парламентаріїв інших країн про засудження збройної агресії РФ і анексії Криму. LB.ua. Процитовано 2020-05-11. 
  31. Медведчук, Кузьмин и Рабинович в Москве провели "диалог во имя мира" в Украине (фото). LB.ua. Процитовано 2020-05-11. 
  32. Нардепа ОПЗЖ спіймали на брехні щодо слів французької колеги. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-11. 
  33. Депутат ОПЗЖ збрехав, що французька депутатка запропонувала залучити бойовиків до переговорів щодо Донбасу. hromadske.ua (uk). Процитовано 2020-05-11. 
  34. Секс-квартира і мільйон з ями: журналісти розібралися у доходах Киви. Українська правда (uk). Процитовано 2020-07-28.