Населення Вінниці
Населення Вінниці станом на 1 листопада 2020 року становило 370 026 [1]. У 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Вінниця посідала 12-е місце (з врахуванням населених пунктів підпорядкованих міськрадам 14 місце).
Історична динаміка
ред.На кін. 1850-х років населення Вінниці перевищило 10 тис., наприкінці 1890-х — 30 тис., а у 1930-х — 90 тис. Найшвидші темпи збільшення чисельності населення міста були зафіксовані у 1950-1970-х роках. У 1950-х роках населення Вінниці перевищило 100 тис., наприкінці 1960-х — 200 тис., наприкінці 1970-х — 300 тис. Середньорічний приріст населення між переписами 1959 і 1970 рр. становив 5,1%; між переписами 1970 і 1979 рр. — 4,5%; між переписами 1979 і 1989 рр. — 1,75%. У 1959 р. Вінниця посідала 22 місце за чисельністю населення серед міст України[2], у 1970 р. — 19 місце, у 1979 р. — 15 місце, у 1989, 2001 — 13 місце, у 2014 рр. — 12 місце.[3]
Історична динаміка чисельності населення Вінниці:[4][5][6][3]
Статево-вікова структура
ред.
За статтю у місті переважали жінки, яких за переписом 2001 року налічувалося 190 334 осіб (53,4%), тоді як чоловіків 166 331 (46,6%). Середній вік населення Вінниці становив 35,9 років (середнє по області — 38,8 років). Середній вік чоловіків на 3,2 роки менше ніж у жінок (34,2 і 37,4 відповідно). У віці молодшому за працездатний знаходилося 64 012 осіб (17,9%), у працездатному віці — 233 090 осіб (65,4%), у віці старшому за працездатний — 59 562 осіб (16,7%).[7]
Станом на 1 січня 2014 року статево-віковий розподіл населення Вінниці був наступним:[8]
| чоловіки | жінки | обидві статі | |
|---|---|---|---|
| 0—14 | 27 967 | 26 066 | 54 033 |
| 15—64 | 125 828 | 146 980 | 272 808 |
| 65 і старше | 15 658 | 27 779 | 43 437 |
Природний рух
ред.Абсолютні та відносні (на 1000 осіб) показники природного руху населення Вінниці у 2008–2014 рр.[9]
| народжуваність | смертність | природний приріст | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| кільк. | коеф. | кільк. | коеф. | кільк. | коеф. | |
| 2008 | 4068 | 11,1 | 3596 | 9,8 | 472 | 1,3 |
| 2009 | 4100 | 11,1 | 3404 | 9,2 | 696 | 1,9 |
| 2010 | 4010 | 10,9 | 3407 | 9,2 | 603 | 1,6 |
| 2011 | 4129 | 11,2 | 3325 | 9,0 | 804 | 2,2 |
| 2012 | 4231 | 11,4 | 3356 | 9,0 | 875 | 2,4 |
| 2013 | 4082 | 11,0 | 3492 | 9,4 | 590 | 1,6 |
| 2014 | 4122 | 11,1 | 3641 | 9,8 | 481 | 1,3 |
Міграція
ред.Міграційний приріст був основним джерелом зростання чисельності населення міста протягом більшості періодів. Особливо інтенсивною міграція до міста була у повоєнні десятиліття XX/ ст., у 1950–1970 роки населення міста збільшувалося в середньому на 5% щорічно; більше 2/3 цього приросту припадало на міграцію. Значне скорочення міграційного приросту було зафіксоване у 1980-х роки. У 1990-х роках внаслідок погіршення економічних умов, вперше за багато десятиліть у Вінниці фіксувався міграційний відтік, передусім за рахунок еміграції єврейського та меншою мірою російського населення. З кінця 2000-х років основною особливістю міграційних процесів у Вінниці є процеси субурбанізації, тобто відтоку міського населення у приміську зону. За 5 років, 2010–2014 внаслідок міграційних процесів, населення Вінниця скоротилося на 83 особи, тоді як населення Вінницького району збільшилося на 4610 осіб.[10]
Абсолютні показники міграційного руху населення Вінниці у 2008–2014 рр.[10]
| прибулих | вибулих | сальдо міграції | |
|---|---|---|---|
| 2008 | 8418 | 7903 | 515 |
| 2009 | 8292 | 7530 | 762 |
| 2010 | 7864 | 8191 | -327 |
| 2011 | 8738 | 8218 | 520 |
| 2012 | 8696 | 8687 | 9 |
| 2013 | 8102 | 8274 | -172 |
| 2014 | 7202 | 7315 | -113 |
Національний склад
ред.| 1926[11] | 1939[12] | 1959[13] | 1989[14] | 2001[14] | |
|---|---|---|---|---|---|
| українці | 41,5 | 49,2 | 60,2 | 77,4 | 87,2 |
| росіяни | 13,8 | 10,6 | 22,1 | 16,4 | 10,2 |
| євреї | 37,8 | 35,6 | 13,6 | 4,1 | 0,5 |
| поляки | 4.3 | 3,0 | 2,0 | 0,7 | 0,5 |
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 94% населення міста, росіяни — 4%, інші народності — 1%.[15]
Мовний склад
ред.| мова | 1897[16] | 1926[11] | 1989[17] | 2001[18] |
|---|---|---|---|---|
| українська | 35,5 | 38,1 | 71,5 | 84,7 |
| російська | 17,0 | 23,0 | 27,0 | 14,4 |
| єврейська | 37,5 | 32,2 | 0,4 | 0,02 |
| польська | 7,0 | 2,9 | 0,1 | 0,03 |
Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста[19].
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 67 % населення міста, російською — 13 %, українською та російською в рівній мірі — 20 %[15].
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 85 % населення міста, російською — 15 %[20].
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 89 % населення міста, російською — 29 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[21].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Головне управління статистики у Вінницькій області. Чисельність населення на 1 жовтня 2020 року та середня за жовтень 2020 року [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ буз врахування населених пунктів підпорядкованих міськрадам
- ↑ а б Історична динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ Україна / Ukrajina. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи = СПб тип. Ф. Крайя 1840 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Ливрон де, В. В. — Статистическое обозрение Российской Империи, 1874 г. Население [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Вінницька область[недоступне посилання]
- ↑ Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ Головне управління статистики у Вінницькій області. Експрес-випуски «Природний рух населення» [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Головне управління статистики у Вінницькій області. Експрес-випуски «Міграційний рух населення» [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Винница. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Про кількість та склад населення Вінницької області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ а б Якою мовою спілкуються в регіонах України? http://pravda.press/news/society/yakoyu-movoyu-spilkuyutsya-v-regionakh-ukrainy--26894/ [Архівовано 2022-08-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Винница. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
- ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
- ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»
Посилання
ред.- Сайт головного управління статистики у Вінницькій області [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.]