Береговий Георгій Тимофійович

льотчик-космонавт СРСР

Берегови́й Гео́ргій Тимофі́йович (15 квітня 1921, с. Федорівка, Карлівський район (нині — Полтавський район), Полтавська область, УРСР — 30 червня 1995, м. Москва) — український радянський льотчик-космонавт, генерал-лейтенант авіації, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за подвиг під час Другої світової війни, а другої  — за політ у космос). Депутат Верховної ради СРСР 8—10-го скликань. Кандидат психологічних наук.

Береговий Георгій Тимофійович
Дата народження15 квітня 1921(1921-04-15)
Місце народження УРСР, с. Федорівка, Полтавська область
Дата смерті30 червня 1995(1995-06-30) (74 роки)
Місце смертіМосква, Росія
Країна:СРСР СРСР, Росія Росія
Alma mater:Військово-повітряна академія (1956)
Військове звання:сержант, лейтенант, старший лейтенант, капітан, майор, підполковник, полковник, генерал-майор авіації[d], генерал-лейтенант авіації[d] і Радянська гвардія
Місії:Політ на космічному кораблі «Союз-3» (1968)
Нагороди:

Герой Радянського Союзу — 1944 Герой Радянського Союзу — 1968

Орден Леніна — 1944 Орден Леніна — 1968 Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Державна премія СРСР

Життєпис

ред.

Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка Карлівського району (нині — Полтавський район)Полтавської області України.

У довоєнні роки жив, навчався і працював у місті Єнакієве. Під час навчання в середній школі в Єнакієвому був інструктором, потім керівником міської секції авіамоделювання[1]. 1938 року, по закінченні 8-го класу, розпочав трудову діяльність на Єнакієвському металургійному заводі. Займався в Єнакієвському аероклубі. 1938 року призваний до Червоної армії. 1941 року закінчив Луганську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-та гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-та повітряна армія, 2-й Український фронт). Під час війни здійснив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, які проявлені під час льотних боїв німецько-радянської війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Член ВКП(б) з 1943 року.

По завершенні війни, 1948 року, закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. Протягом 19481964 років працював льотчиком-випробувачем, освоїв десятки типів літаків.

1956 року закінчив Військово-повітряну академію (нині — імені Ю. О. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробовувача СРСР.

1963 року зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВПС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз». 2630 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі «Союз-3». У польоті була проведена перша в історії спроба стикування в космосі з безпілотним кораблем «Союз-2» в тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 року в Московському кремлі, перед урочистою зустріччю космонавтів молодший лейтенант радянської армії Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхали космонавти, вважаючи, що в цьому автомобілі пересувався генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Георгій Береговий був легко поранений уламками лобового скла, а водій, який був поруч з Береговим смертельно поранений.

Депутат Верховної Ради СРСР 8-го — 10-го скликань (1974—1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981). Вів велику громадську роботу. 1978 року, як депутат, узяв участь і допоміг реабілітуватися в житті двічі засудженому (групове зґвалтування, грабунок) 28-річному жителю Єнакієвого Віктору Януковичу.

Впродовж 19721987 років — начальник Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна. 1987 року у званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Родина

ред.
  • Батько — Тимофій Миколайович Береговий (1888—1950), телеграфіст на Південно-Східній залізниці
  • Мати — Марія Семенівна Берегова (Ситникова) (1896—1974), викладала у школах та вищих навчальних закладах
  • Брат — Віктор Тимофійович Береговий (1913—1938), викладач Челябінського аероклубу, 1938 року був розстріляний, 1957 року реабілітований посмертно
  • Брат — Михайло Тимофійович Береговий (1918—2021), учасник Німецько-радянської війни, генерал-лейтенант
  • Дружина — Лідія Матвіївна Берегова (Беседовська) (1929—2006), викладач середньої школи і працівник Щолковського міського відділу народної освіти
  • Син — Віктор Георгійович Береговий (1951), професор авіаційного інституту у Москві
  • Донька — Людмила Георгіївна Єлисєєва (Берегова) (1956), художник-модельєр

Суперечливі та широко поширені легенди

ред.
  • «Займався в Єнакієвському аероклубі, разом з Федором Януковичем, батьком В. Ф. Януковича»[2].
    Георгій Береговой до 1938 року був інструктором, потім керівником Єнакієвської секції авіамоделювання. 1941 року закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків, з червня 1942 року льотчик на фронті, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
    За офіційною версією, дід, Володимир Ярославович Янукович, перебрався на Донбасс у 1920-х роках із села Януки[3] (у 1919—1939 роках на території Польщі; знищене в роки війни). Отже, цілком можливо, що Федір Янукович (1923—1991) відвідував Єнакієвську секцію авіамоделювання. З іншого боку, не було офіційно спростовано інформацію (інтерпретацію архівних даних), що він був переселений до Єнакієвого лише після звільнення Білорусі влітку 1944 року, як спецпоселенець, у зв'язку зі звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами на території Радошковичівського району[be] (Вілейська, тепер Мінська область)[4][5].
  • за інформацією журналіста Дмитра Гордона[6] є біологічним батьком колишнього президента України «В. Ф. Януковича»[7]. Про самого ж Берегового ходили чутки, що він є позашлюбним сином Леоніда Брежнєва[8].
    В. Ф. Янукович народився 9 липня 1950 року. З 30 червня 1949 року Георгій Береговий — старший льотчик-випробувач в Державний льотно-випробувальний центр імені В. П. Чкалова[ru] (Військове летовище «Чкаловський»)[9]. Немає жодного підтвердження (більш того, видається неможливим), що льотчик-випробувач Георгій Береговий у другій половині 1949 році мав якусь можливість зустрічі з Ольгою Леоновою (Янукович)[10][11] (наприклад, перебував у Єнакієвому), чи взагалі знав про її існування.

Нагороди

ред.

Пам'ять

ред.
 
Пам'ятна монета України
 
Погруддя Георгія Берегового в Києві

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Єнакієве як на долоні [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. 90-річчя льотчика-космонавта Берегового Георгія Тимофійовича [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] // Генерация документов, 17.03.2012
  3. Віктор Федорович Янукович [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.] // rodovid.org
  4. (рос.) Яворивский обнародовал документы НКВД о том, что отец и дядя Януковича «пособничали фашистам» / КорреспонденТ.net 25 січня 2010, 16:56; Яворівський оприлюднив документи [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Авторами інтернет-ресурсу ord-ua.com у вересні 2007 року було проведено власне дослідження цих документів; Федор Владимирович как «слабое звено» одиозной биографии [Архівовано 16 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Полицайский след Януковичей [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.]. Интервью с экспертами В. Мацкевичем и Л. Поставничевым. (рос.) // 22 сентября 2007
  6. Не лише Віктор Янукович і Микола Азаров — агенти Кремля. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  7. Екс-сусідка Януковича заявила, що він син космонавта [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] // ТаблоID, 15 травня 2014, 16:13
  8. Бєлковський: Янукович виявився позашлюбним онуком Брежнєва. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 3 лютого 2021.
  9. Георгий Тимофеевич Береговой [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] // ЦПК ВВС. Космическая энциклопедия.
  10. Все мамы Виктора Януковича. Часть 1. ФОТО [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]; ФОТО
  11. С чего начинался Янукович [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.]; Ольга Семенівна [Леонова (Янукович)] [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.]; foto
  12. Пам'ятна монета «Георгій Береговий» // Сайт НБУ. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 3 лютого 2013.
  13. Іменем полтавського космонавта назвуть поїзд сполученням Полтава — Москва [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Інтернет-видання «Полтавщина», 2011-04-12 (рос.)
  14. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 55-р «Про присвоєння імені Г. Т. Берегового Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2013.
  15. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 54-р «Про присвоєння імені Г. Т. Берегового навчально-виховному комплексу школі-ліцею „Відкритий космічний ліцей“ Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2013.
  16. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
  17. Засідання Організаційного комітету зі створення Алеї Воїнської Слави у Парку Вічної Слави воїнам Другої світової війни // Блог Володимира Пелевіна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

ред.

Автор книг «Земля — стратосфера — космос», «Космос — землянам», «Три висоти», «Грань мужності», «Небо починається на Землі», «На поклик серця».

Посилання

ред.