Решко Стефан Михайлович

український радянський футболіст

Сте́фан Миха́йлович Ре́шко (нар. 24 березня 1947, Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область, Українська РСР) — радянський та український футболіст. Гравець збірної СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Ф
Стефан Решко
Особисті дані
Повне ім'я Стефан Михайлович Решко
Народження 24 березня 1947(1947-03-24)[1] (77 років)
  Ключарки, СРСР СРСР
Зріст 182 см
Вага 77 кг
Громадянство  СРСР
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965—1966
1967—1968
1968—1970
1971—1978
СРСР «Верховина»
СРСР «Локомотив» Вінниця
СРСР «Чорноморець» Одеса
СРСР «Динамо» Київ
Усього:
38 (0)
48 (0)
72 (0)
199 (1)
357 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1971—1976
1975—1976
СРСР СРСР (олімп.)
СРСР СРСР
7 (0)
15 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 6 березня 2011.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 6 березня 2011.

Біографія

ред.

Під час навчання в художньо-ремісничому ПТУ серйозно захопився футболом. Після училища працював за фахом червонодеревщиком на фанерно-мебльовому комбінаті. В 1965 році дебютував у «Верховині» з Ужгорода. В 1966 році, не бажаючи проходити військову службу в львівському СКА, перейшов до вінницького «Локомотива». В 1968—1970 роках грав за «Чорноморець» з Одеси, у складі якого двічі (1969, 1970) входив в списки найкращих футболістів УРСР. Будучи гравцем одеської команди почав притягуватися до матчів олімпійської збірної СРСР, зігравши в 1969 році в її складі в 11-ти неофіційних матчах[2]. В кінці 1970 року перейшов до київського «Динамо», де виступав до завершення кар'єри. З київським клубом став 4-разовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка Кубків та Суперкубка Європи 1975 року.

В 1971 році зіграв три матчі у складі олімпійської збірної СРСР, в 1975—1976 роках — 15 матчів за головну збірну.

Після завершення футбольної кар'єри в 1979 році закінчив Вищу школу МВС, потім працював в Академії МВС, отримав звання полковника міліції. Зараз — начальник кафедри, доцент національної академії внутрішніх справ України, голова комітету з питань проведення змагань і справедливої гри, контрольно-дисциплінарного комітету Федерації футболу України.

Баптист[3]. Старший брат Володимир — також колишній футболіст. Перша дружина померла в 1988 році від раку. За п'ять років одружився вдруге. Дружина — Лариса, троє дітей: дочка, двоє синів — Стефан (грав у юнацькій команді київського «Динамо») і Євген.

Досягнення

ред.

Нагороди

ред.

Виноски

ред.

Посилання

ред.