Футбол на Олімпійських іграх

Олімпійський футбольний турнір — футбольний турнір, який є частиною Олімпійських ігор.

Олімпійський футбольний турнір
Олімпійська піктограма футболу
Засновано 1900
Регіон Світ
Конфедерація ФІФА
Кількість команд 16 (чоловіки)
12 (жінки)
Поточний чемпіон Бразилія Бразилія
Канада Канада
Найбільше перемог США США (4 титули)
Soccerball current event.svg 2020

На Олімпіадах 1900 і 1904 проводили тільки демонстраційні турніри, оскільки гра ще не була надто поширена. Офіційно футбол включили до програми літніх Олімпіад в 1908 р. На Олімпіаді 1908 завдяки зусиллям Англійської футбольної асоціації проведено перший повноцінний турнір. Англійці домоглися введення футбольних змагань, але вимога МОКу щодо обов'язкового любительського рівня всіх команд ставила професіоналів і аматорів в різні умови. На Олімпіаді могли виступати лише аматори.

На початку XX сторіччя професіоналізм існував лише в кількох країнах. Після Другої світової війни дедалі більше держав узаконили футбольний професіоналізм. Тепер футбол став професією для переважної більшости найсильніших гравців. Проте в соціалістичних країнах влада вважала всіх спортсменів любителями (офіційно вони були тренерами фізкультури чи працівниками державних установ), тому проти західних команд грали найсильніші гравці-профі, переодягнені у форму олімпійської збірної. Країни Східної Європи домінували у післявоєнних олімпійських змаганнях. Тому турніри втратили престиж і можливість об'єктивно показати розвиток футболу у тій чи іншій країні. Важливе рішення прийняв конгрес ФІФА у 1978 році — гравцям, які виступали на чемпіонаті світу (у відборі або фінальній частині) заборонили грати за олімпійські збірні.

З початку 1990-х років МОК і ФІФА нарешті дійшли до компромісу — поділ на любителів і профі остаточно скасували. З 1992 року в олімпійських футбольних турнірах повинні виступати лише футболісти молодші 23 років (додатково можна заявляти 3 гравців без вікових обмежень). Змагання стали доброю нагодою для виявлення юних талантів, олімпійські команди часто готують резерв для головної збірної країни.

З 1996 року окремо проводиться і жіночий футбольний турнір, який не має вікових обмежень.

ІсторіяРедагувати

Передумови турніру (1896–1906)Редагувати

 
Срібні призери першого неофіційного олімпійського футбольного турніру 1900 року

Футбол не був присутній в офіційних змаганнях перших сучасних Олімпійських Ігор 1896 року, тому що міжнародний футбол перебував в зародковому стані в той час. Проте, джерела стверджують, що неофіційний футбольний турнір був організований в ході перших Ігор, в якому команда Афін програла команді, що представляла Смірну (Ізмір) — територію Османської імперії. Також історик олімпійського руху Білл Меллон писав: «Імовірно, що відбувся також матч між грецьким і данським клубом».

Футбольні турніри були зіграні на Олімпійських іграх в 1900 і 1904 роках, а також на позачергових Іграх 1906 року, але вони проводились між клубами. Хоча МОК вважає, що 1900 і 1904 турніри були офіційними олімпійськими змаганнями, вони не визнаються ФІФА.

У 1906 році команди з Великої Британії, Німеччини, Австрії, Нідерландів і Франції провели неофіційний турнір. Також були заявлені команди Данії, Смірни (один вірменин, два французи й вісім британців), Афін і Салоніків. Данія виграла фінал проти Афін 9-0.

Початки турніру (1908–1928)Редагувати

 
Олімпійські чемпіони 1912 року — збірна Великої Британії

Лондонська Олімпіада 1908-го року містила перший офіційний міжнародний футбольний турнір. Усі чотири британські збірні були запрошені для участі в турнірі, але лише Англія, яка була єдиним представником раніше створеної ФІФА, делегувала команду. Водночас лише англійська ФА відмовилася платити непрофесійним гравцям за участь в Іграх — інші збірні ж сповна компенсували своїм представникам відлучення від основного місця роботи. Центрфорвард «Тоттенгем Готспур» Вів'єн Вудворд і голкіпер «Лестер Сіті» Горак Бейлі не мали статусу професіоналів, але були досить гарні для того, щоб представляти збірну своєї країни на Олімпіаді, і англійці з їх допомогою потрапили у фінал, де перемогли збірну Данії з рахунком 2:0, добувши перше олімпійське золото.

ФІФА врегулювала питання з участю непрофесійних гравців на наступній Олімпіаді, а число команд, що беруть участь зросла до 11. Англія, як і раніше була занадто сильним опонентом для інших команд. У півфіналі Вудворд навіть спеціально не забив пенальті у ворота збірної Фінляндії — на його думку, рішення судді в тому епізоді було помилковим. Втім, англійці все одно легко розібралися з фінами — 4:0. У фіналі знову зійшлися команди Англії та Данії й представники Британії знову перемогли, тепер вже з рахунком 4:2.

 
Срібні призери олімпіади 1920 року — збірна Іспанії

Проте родоначальники футболу були переможені збірною Норвегії з рахунком 3:1 вже в першому ж матчі першої повоєнної Олімпіади в Антверпені. Цього разу число команд зросло до 14, і з'явився перший представник не з Європи — збірна Єгипту. А фінал турніру ознаменувався скандалом — гравці збірної Чехословаччини пішли з поля незадовго до свистка на перерву, проявивши свою незгоду з упередженим суддівством бригади англійських суддів, що виявилося в зарахуванні другого голу збірної Бельгії (на думку чехословаків, з порушенням правил) і вилученні чехословацького захисника.

22 країни виставили свої збірні на Олімпійські Ігри 1924-го року в Парижі, серед яких вперше були збірні «Нового світу» — США та Уругвай. Останні відразу несподівано виграли золоті нагороди. Уругвайці, якими керував Ектор Скароне, здолали збірну Швейцарії в фінальному матчі з рахунком 3:0.

 
Срібні призери олімпіади 1928 року — збірна Аргентини

Через чотири роки в Амстердамі вперше взяла участь в Олімпійських іграх ще одна латиноамериканська збірна — збірна Аргентини, яка дісталася до фіналу, але в переграванні поступилася уругвайцям з рахунком 1:2.

Конкурування з чемпіонатом світу (1930–1936)Редагувати

Попри неперервні суперечки через участь аматорів і виплат гравцям за виступ у змаганнях, стало очевидним, що популярність футболу на Олімпіаді вимагає проведення окремого міжнародного турніру серед збірних своїх країн. В результаті цього 1930 року був проведений перший чемпіонат світу в Уругваї, який був відкритий для всіх гравців — професіоналів та аматорів. У зв'язку з цим на наступній Олімпіаді в Лос-Анджелесі в 1932-му році футбол був виключений зі списку олімпійських видів спорту.

 
Олімпійські чемпіони 1948 року — збірна Швеції

Проте, вже на Іграх 1936 року в нацистському Берліні турнір з футболу був відновлений  — таким чином режим Адольфа Гітлера спробував акумулювати більший прибуток, отриманий від проведення Олімпіади. Не беручи участі в трьох попередніх Олімпіадах, британці цього разу виставили збірну Королівства, яка була представлена ​​тринадцятьма англійцями, п'ятьма шотландцями й двома представниками Уельсу та Північної Ірландії. Сам же турнір включав 16 команд, у тому числі до ігор приєднались і азійські збірні — Китаю та Японії. Господарі турніру були несподівано переможені у чвертьфіналі норвежцями. У фіналі ж збірна Італії здолала австрійців з рахунком 2:1. На тому ж турнірі взяв участь останній футболіст, який не мав статус професіонала і зіграв у офіційному матчі національної збірної Великої Британії — представник «Арсеналу» Бернар Джой допоміг своїй команді вийти до чвертьфіналу, де британці програли збірній Польщі.

Домінування збірних соцтабору (1948–1980)Редагувати

На Олімпіаді 1948 року в Лондоні перемогла збірна Швеції, представлена легендарним тріо: Гуннар Грен — Гуннар Нордаль — Нільс Лідгольм. Шведи у фінальному матчі здолали збірну Югославії з рахунком 3:1. Але головним стало те, що з цього турніру розпочався різкий ривок представників новоствореного після війни соціалістичного блоку, у яких гравці де-факто були футболістами-професіоналами, але при цьому були на державних посадах, отримуючи гроші за участь в матчах.

Такий же підхід допоміг створити відому «Араньчапат» — збірну Угорщини, яка на Олімпіаді 1952 року впевнено взяла золото, розгромивши збірні Туреччини (7:1), Швеції (6:0) і здолавши з рахунком 2:0 югославів у фінальному матчі.

 
Бронзові призери олімпіади 1964 року — збірна Німеччини

Велика відстань до Мельбурну і політична напруженість в Європі стали причиною того, що на Олімпіаді 1956 року турнір був представлений лише 11 футбольними командами. У півфінальних матчах боролися відразу три представники комуністичного блоку, а золото виграла збірна СРСР.

Дана тенденція продовжилась і в 1960 році на Олімпіаді в Римі — золото взяли югослави, а наступної олімпіади найсильнішою знову стала збірна Угорщини. Крім того, Олімпіада 1964 року була примітна тим, що після масової деколонізації Африки, в іграх взяли участь 62 команди. Чотири роки по тому в Мексиці представництво збільшилося до 81 збірної, але золото знову дісталося угорцям.

 
Срібні призери олімпіади 1980 року — збірна НДР

На Олімпіаді 1972 року в Мюнхені у фінальній частині були заявлені навіть збірні Судану і Бірми, проте перемогли знову представники соціалістичного табору — цього разу поляки, які вийшли в фінал і на наступній Олімпіаді в Монреалі, де були биті іншою соціалістичною країною — збірною НДР.

До Олімпіади 1980 року, яка вперше в історії пройшла в соціалістичній країни, представники Східного Блоку взяли шість комплектів золотих нагород поспіль. Тенденція продовжилась і на Іграх у Москві, де у фіналі Чехословаччина здолала збірну НДР, а господарі турніру здолали югославів. Щоправда, значна частина капіталістичних країн бойкотувала Ігри через вторгнення військ СРСР до Афганістану, тому соціалістичному табору не склало зусиль виграти весь комплект нагород.

Зміни правил (1984–1992)Редагувати

Після московської Олімпіади ФІФА і Міжнародний Олімпійський Комітет вирішили прибрати гегемонію соціалістичних країн і встановили правило, яке почало діяти з Олімпіади 1984 року і дозволяло професійним футболістам брати участь в турнірі, крім гравців збірних європейських і південноамериканських країн, які брали участь в розіграшах чемпіонатів світу. В першому ж турнірі французи несподівано перемогли збірну Бразилії й вперше в історії вибороли олімпійське золото.

Проте вже на наступній Олімпіаді перемогу знову здобула збірна СРСР, а збірна НДР здобула бронзові нагороди, тому ФІФА знову змінило регламент заявки футболістів, згідно з яким у турнірі отримали право брати участь гравці віком до 23-х років, до яких можна було додати до заявки три гравці, які не підпадають під цю категорію.

Переможцем першого турніру нового формату стала господарка змагань збірна Іспанії, яка за участю Пепа Гвардіоли здолала збірну Польщі на Камп Ноу з рахунком 3:2.

Створення жіночого турніру (1996 — )Редагувати

 
Призери олімпіади 2012 року — жіноча збірна США

На Олімпіаді 1996 року відбулося відразу дві визначних події: по перше, збірна Нігерії стала першою збірною Африки, якій підкорилося золото Олімпіади. «Орли» в півфіналі несподівано перемогли бразильців, а у вирішальному поєдинку здолали збірну Аргентини з Ернаном Креспо у складі. На тій же олімпіаді вперше було проведено жіночій олімпійський турнір, який не мав жодних обмежень для гравців, а перемогу святкували господарки турніру — американки.

Через чотири роки Камерун з Самуелем Ето'О у складі, зберіг золото для африканського континенту — його команда у фінальному протистоянні несподівано здолала іспанців в післяматчевих пенальті. У жінок США продовжило вдалі виступи на турнірі, програвши лише у фіналі збірній Норвегії в додатковий час.

На Олімпіаді 2004 року головною зіркою турніру став Карлос Тевес. Його вісім м'ячів допомогли збірній Аргентини святкувати успіх, перемігши у фіналі ще одну латиноамериканську збірну Парагваю. У жінок золото повернула собі збірна США, яка в додатковий час перемогла бразилійок з рахунком 2-1

Чотири роки по тому збірна Аргентини підтвердила статус олімпійського чемпіона, перемігши у фіналі збірну Нігерії з рахунком 1-0. У жінок також попередній чемпіон, збірна США, підтвердила статус найкращої збірної, знову перемігши у фіналі жіночу збірну Бразилії з рахунком 1-0.

На Олімпіаді 2012 року в чоловічому турнірі мексиканці вперше здобули золото, а в жіночому збірна США виграла четверте (втретє поспіль) золото.

На двох наступних Олімпіадах у чоловіків двічі перемогу здобули бразильці, а у жінок в 2016 перемогу здобули німкені, а в 2020 канадки.

УчасникиРедагувати

ЧоловікиРедагувати

Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
УЄФА
  Австрія 5 2 9 17 4
  Бельгія 3 1 9 5 4 5
  Білорусь 10 1
  Болгарія 9 17 3 5 2 5
  Велика Британія 1 1 1 8 5 4 17 5 9 5 10
  Греція 8 17 15 3
  Данія 2 2 8 3 5 2 5 13 8 9
  Естонія 17 1
  Ізраїль Як представник Азії 2
  Ірландія 5 17 2
  Іспанія 2 17 5 5 9 9 1 6 2 14 2 11
  Італія 9 4 5 3 1 5 9 4 4 4 7 12 5 3 5 15
  Латвія 9 1
  Литва 17 1
  Люксембург 8 9 9 9 9 9 6
  НДР[1] WD 3 3 1 2 WD Возз'єднання Німеччини 4
  Нідерланди 3 3 3 4 9 9 17 7 8
  Німеччина[2] 7 5 5 4 9 5 5 3 2 9 10
  Норвегія 5 5 3 9 9 5
  Польща 17 4 9 9 1 2 2 7
  Португалія 5 4 14 6 4
  Росія 5 1
  Румунія 9 17 5 11 4
  Сербія 12 1
  Сербія і Чорногорія 16 1
  Словаччина 13 1
  СРСР 9 1 3 3 3 1 Виступає окремо 15 збірних 6
  Туреччина 17 9 9 5 5 9 6
  Угорщина 5 9 9 1 3 1 1 2 16 9
  Фінляндія 4 9 9 9 4
  Франція 2 5 7 5 9 5 17 5 5 5 1 5 13 13
  Чехія 14 1
  Чехословаччина D 9 2 9 1 Виступають окремо, як Словаччина та Чехія 5
  Швеція 4 9 5 3 9 1 3 5 5 15 10
  Швейцарія 2 9 13 3
  Югославія 8 17 9 2 2 2 1 6 4 3 9 Виступає окремо 6 збірних 11
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
КОНМЕБОЛ
  Аргентина 2 5 9 5 2 1 1 11 10 9
  Бразилія 5 5 9 9 13 4 2 2 3 7 3 2 1 1 14
  Венесуела 9 1
  Колумбія 9 9 9 14 7 5
  Парагвай 6 2 2
  Перу 5 9 2
  Уругвай 1 1 9 3
  Чилі - 17 17 5 3 4
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
КОНКАКАФ
  Гватемала 5 9 13 3
  Гондурас 10 16 7 4 14 5
  Канада 1 9 5 3
  Коста-Рика 13 13 8 3
  Куба 9 5 2
  Мексика 9 9 9 4 7 9 10 7 10 1 9 3 12
  Нідерландські Антильські острови 9 1
  Сальвадор 13 1
  США 2[3] 9 9 9 9 17 5 13 9 13 9 10 4 9 14
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
КАФ
  Алжир 5 14 2
  Габон 12 1
  Гана 7 9 13 3 8 9 6
  Гвінея 13 1
  Єгипет[4] 8 8 4 9 11 9 WD 12 4 WD 8 12 8 8 12
  Замбія 13 5 2
  Камерун 9 1 8 3
  Кот-д'Івуар 6 7 2
  Малі 5 1
  Марокко 9 7 9 15 16 10 11 7
  Нігерія 13 13 13 1 8 2 3 7
  ПАР 11 13 16 3
  Сенегал 6 - 1
  Судан 13 1
  Туніс 13 9 14 12 4
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
АФК
  Австралія Виступала в зоні Океанії (6 участей) 11 12 2
  Афганістан 17 1
  Ізраїль 5 5 Виступає в Єврозоні 2
  Індія 9 17 4 13 4
  Індонезія 5 1
  Ірак 5 13 9 4 12 5
  Іран 13 9 5 3
  Катар 13 8 2
  Китай 9 9 13 13 4
  Китайський Тайбей 13 1
  Кувейт 5 16 12 3
  М'янма 9 1
  Малайзія 9 1
  Об'єднані Арабські Емірати 15 1
  Південна Корея 5 13 9 11 1 9 6 10 3 5 5 11
  Північна Корея 5 1
  Саудівська Аравія 13 15 15 3
  Сирія 13 1
  Таїланд 9 13 2
  Японія 5 9 7 3 9 6 13 15 4 10 4 11
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
ОФК
  Австралія 5 5 4 13 15 7 АФК 8
  Нова Зеландія 14 16 6 3
  Фіджі 16 1
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
Загалом 3 2 5 11 14 22 17 16 18 25 11 16 14 16 16 13 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

ЖінкиРедагувати

Збірна 96 00 04 08 12 16 20 Роки
  Австралія 7 5 7 4 4
  Аргентина 11 1
  Бразилія 4 4 2 2 6 4 6 7
  Велика Британія 5 7 2
  Греція 10 1
  Данія 8 1
  Замбія 9 1
  Зімбабве 12 1
  Камерун 12 1
  Канада 8 3 3 1 4
  Китай 2 5 9 5 8 10 6
  Колумбія 11 11 2
  Мексика 8 1
  Нігерія 8 6 11 3
  Нідерланди 5 1
  Німеччина 5 3 3 3 1 5
  Нова Зеландія 10 8 9 12 4
  Норвегія 3 1 7 3
  ПАР 10 10 2
  Північна Корея 9 9 2
  США 1 2 1 1 1 5 3 7
  Франція 4 6 2
  Чилі 11 1
  Швеція 6 6 4 6 7 2 2 7
  Японія 7 7 4 2 8 5
Загалом 8 8 10 12 12 12 12

Медальний залікРедагувати

ЗагальнийРедагувати

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаВсього
1  США4228
2  Угорщина3115
3  Велика Британія3003
4  Бразилія2529
5  Аргентина2204
6  СРСР2035
7  Канада2024
8  Уругвай2002
9  Югославія1315
10  Іспанія1304
11  Швеція1225
12  Польща1203
13  Німеччина1135
14  НДР1113
  Нігерія1113
16  Франція1102
  Чехословаччина1102
18  Італія1023
  Норвегія1023
20  Бельгія1012
  Мексика1012
22  Камерун1001
23  Данія0314
24  Болгарія0112
  Японія0112
26  Австрія0101
  Китай0101
  Парагвай0101
  Швейцарія0101
30  Нідерланди0033
31  Гана0011
  Об'єднана німецька команда0011
  Південна Корея0011
  ФРН0011
  Чилі0011
Всього (35 команд)343435103

ЧоловікиРедагувати

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаВсього
1  Угорщина3115
2  Велика Британія3003
3  Бразилія2327
4  Аргентина2204
5  СРСР2035
6  Уругвай2002
7  Югославія1315
8  Іспанія1304
9  Польща1203
10  НДР1113
  Нігерія1113
12  Франція1102
  Чехословаччина1102
14  Італія1023
  Швеція1023
16  Бельгія1012
  Мексика1012
18  Камерун1001
  Канада1001
20  Данія0314
21  Болгарія0112
  США0112
23  Австрія0101
  Німеччина0101
  Парагвай0101
  Швейцарія0101
27  Нідерланди0033
28  Гана0011
  Норвегія0011
  Об'єднана німецька команда0011
  Південна Корея0011
  ФРН0011
  Чилі0011
  Японія0011
Всього (34 команд)27272882

ЖінкиРедагувати

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаВсього
1  США4116
2  Німеччина1034
3  Канада1023
4  Норвегія1012
5  Бразилія0202
  Швеція0202
7  Китай0101
  Японія0101
Всього (8 команд)77721

Турніри за рокамиРедагувати

Чоловічий турнірРедагувати

Рік Місце Фінал За 3-тє місце
Переможець Рахунок Фіналіст 3-тє місце Рахунок 4-те місце
1896   Афіни Не проводився
1900
Деталі
  Париж  
«Аптон-парк»
[5]  
USFSA XI
 
Брюссельський
університет
[5] Брали участь лише три клуби
1904
Деталі
  Сент-Луїс  
«Голт»
[5]  
Christian Brothers College
 
St. Rose Parish
[5] Брали участь лише три клуби
1908
Деталі
  Лондон  
Велика Британія
2 — 0  
Данія
 
Нідерланди
2 — 0  
Швеція
1912
Деталі
  Стокгольм  
Велика Британія
4 — 2  
Данія
 
Нідерланди
9 — 0  
Фінляндія
1920
Деталі
  Антверпен  
Бельгія
[6]  
Іспанія
 
Нідерланди
[6]  
Франція
1924
Деталі
  Париж  
Уругвай
3 — 0  
Швейцарія
 
Швеція
1 — 1
о.т.
 
Нідерланди
Перегравання: 3 — 1
1928
Деталі
  Амстердам  
Уругвай
1 — 1
о.т.
 
Аргентина
 
Італія
11 — 3  
Єгипет
Перегравання: 2 — 1
1932   Лос-Анджелес Турнір не проводився
1936
Деталі
  Берлін  
Італія
2 — 1
о.т.
 
Австрія
 
Норвегія
3 — 2  
Польща
1948
Деталі
  Лондон  
Швеція
3 — 1  
Югославія
 
Данія
5 — 3  
Велика Британія
1952
Деталі
  Гельсінкі  
Угорщина
2 — 0  
Югославія
 
Швеція
2 — 0  
ФРН
1956
Деталі
  Мельбурн  
СРСР
1 — 0  
Югославія
 
Болгарія
3 — 0  
Індія
1960
Деталі
  Рим  
Югославія
3 — 1  
Данія
 
Угорщина
2 — 1  
Італія
1964
Деталі
  Токіо  
Угорщина
2 — 1  
Чехословаччина
 
НДР
3 — 1  
ОАЕ
1968
Деталі
  Мехіко  
Угорщина
4 — 1  
Болгарія
 
Японія
2 — 0  
Мексика
1972
Деталі
  Мюнхен  
Польща
2 — 1  
Угорщина
 
СРСР
2 — 2[7]
о.т.
 
НДР
1976
Деталі
  Монреаль  
НДР
3 — 1  
Польща
 
СРСР
2 — 0  
Бразилія
1980
Деталі
  Москва  
Чехословаччина
1 — 0  
НДР
 
СРСР
2 — 0  
Югославія
1984
Деталі
  Лос-Анджелес  
Франція
2 — 0  
Бразилія
 
Югославія
2 — 1  
Італія
1988
Деталі
  Сеул  
СРСР
2 — 1
овертайм
 
Бразилія
 
НДР
3 — 0  
Італія
1992
Деталі
  Барселона  
Іспанія
3 — 2  
Польща
 
Гана
1 — 0  
Австралія
1996
Деталі
  Атланта  
Нігерія
3 — 2  
Аргентина
 
Бразилія
5 — 0  
Португалія
2000
Деталі
  Сідней  
Камерун
2 — 2
золотий гол
 
Іспанія
 
Чилі
2 — 0  
США
5 — 3 (пен.)
2004
Деталі
  Афіни  
Аргентина
1 — 0  
Парагвай
 
Італія
1 — 0  
Ірак
2008
Деталі
  Пекін  
Аргентина
1 — 0  
Нігерія
 
Бразилія
3 — 0  
Бельгія
2012
Деталі
  Лондон  
Мексика
2 — 1  
Бразилія
 
Південна Корея
2 — 0  
Японія
2016
Деталі
  Ріо-де-Жанейро  
Бразилія
1 — 1
овертайм
 
Німеччина
 
Нігерія
3 — 2  
Гондурас
5 — 4 (пен.)
2020
Деталі
 
Токіо
 
Бразилія
2 — 1
овертайм
 
Іспанія
 
Мексика
3 — 1  
Японія

Переможці і призериРедагувати

Збірна Титули 2 місце 3 місце 4 місце Медалі
  Угорщина 3 (1952, 1964, 1968) 1 (1972) 1 (1960) 5
  Велика Британія 3 (1900, 1908, 1912) 1 (1948) 3
  Бразилія 2 (2016, 2020) 3 (1984, 1988, 2012) 2 (1996, 2008) 1 (1976) 7
  Аргентина 2 (2004, 2008) 2 (1928, 1996) 4
  СРСР 2 (1956, 1988) 3 (1972, 1976, 1980) 5
  Уругвай 2 (1924, 1928) 2
  Югославія 1 (1960) 3 (1948, 1952, 1956) 1 (1984) 1 (1980) 5
  Іспанія 1 (1992) 3 (1920, 2000, 2020) 4
  Польща 1 (1972) 2 (1976, 1992) 1 (1936) 3
  НДР 1 (1976) 1 (1980) 2 (19644, 1972) 4
  Нігерія 1 (1996) 1 (2008) 1 (2016) 3
  Франція 1 (1984) 1 (1900) 1 (1920) 2
  Чехія3 1 (1980) 1 (1964) 2
  Італія 1 (1936) 2 (1928, 2004) 3 (1960, 1984, 1988) 3
  Швеція 1 (1948) 2 (1924, 1952) 1 (1908) 3
  Бельгія 1 (1920) 1 (1900) 1 (2008) 2
  Мексика 1 (2012) 1 (2020) 1 (1968) 2
  Камерун 1 (2000) 1
  Канада 1 (1904) 1
  Данія 3 (1908, 1912, 1960) 1 (1948) 4
  Німеччина4 5 1 (2016) 1 (19885) 1 (19525) 3
  США 1 (1904) 1 (1904) 1 (2000) 2
  Болгарія 1 (1968) 1 (1956) 2
  Парагвай 1 (2004) 1
  Австрія 1 (1936) 1
  Швейцарія 1 (1924) 1
  Нідерланди 3 (1908, 1912, 1920) 1 (1924) 3
  Японія 1 (1968) 2 (2012, 2020) 1
  Південна Корея 1 (2012) 1
  Чилі 1 (2000) 1
  Гана 1 (1992) 1
  Норвегія 1 (1936) 1
  Єгипет 2 (1928, 1964) 0
  Гондурас 1 (2016) 0
  Ірак 1 (2004) 0
  Португалія 1 (1996) 0
  Австралія 1 (1992) 0
  Індія 1 (1956) 0
  Фінляндія 1 (1912) 0
  • 3 як Чехословаччина.
  • 4 як Об'єднана німецька команда.
  • 5 як ФРН (Західна Німеччина).

Жіночий турнірРедагувати

Рік Місце Фінал Матч за третє місце
Переможець Рахунок Фіналіст Третє місце Рахунок Четверте місце
1996
Деталі
  Атланта  
США
2 — 1  
КНР
 
Норвегія
2 — 0  
Бразилія
2000
Деталі
  Сідней  
Норвегія
3 — 2
золотий м'яч
 
США
 
Німеччина
2 — 0  
Бразилія
2004
Деталі
  Афіни  
США
2 — 1
додатковий тайм
 
Бразилія
 
Німеччина
1 — 0  
Швеція
2008
Деталі
  Пекін  
США
1 — 0
додатковий тайм
 
Бразилія
 
Німеччина
2 — 0  
Японія
2012
Деталі
  Лондон  
США
2 — 1  
Японія
 
Канада
1 — 0  
Франція
2016
Деталі
  Ріо-де-Жанейро  
Німеччина
2 — 1  
Швеція
 
Канада
2 — 1  
Бразилія
2020
Деталі
  Токіо  
Канада
1 — 1
пенальті 3 — 2
 
Швеція
 
США
4 — 3  
Австралія

Переможці і призериРедагувати

Збірна Титули 2 місце 3 місце 4 місце
  США 4 (1996, 2004, 2008, 2012) 1 (2000) 1 (2020)
  Німеччина 1 (2016) 3 (2000, 2004, 2008)
  Канада 1 (2020) 2 (2012, 2016)
  Норвегія 1 (2000) 1 (1996)
  Бразилія 2 (2004, 2008) 3 (1996, 2000, 2016)
  Швеція 2 (2016, 2020) 1 (2004)
  Японія 1 (2012) 1 (2008)
  КНР 1 (1996)
  Франція 1 (2012)
  Австралія 1 (2020)

ПриміткиРедагувати

  1. Східнонімецька команда представляла Об'єднану німецьку команду в 1964 здобула бронзові медалі.
  2. Представляла Об'єднану німецьку команду в 1956, а також ФРН (тобто Західну Німеччину) в 1972, 1984 та 1988.
  3. На турнірі брало участь дві команди з США, які здобули срібні та бронзові нагороди
  4. У 1960 році представляв   Об'єднана Арабська Республіка
  5. а б в г Турнір був виставковий і не визнаний ФІФА
  6. а б На 40-й хв. команда Чехословаччини залишила поле через упереджене суддівство. Її дискваліфікували і був проведений додатковий турнір за 2-3 місце місце
  7. В 1972 році матч за 3-тє місце між збірними СРСР і НДР завершився з рахунком 2-2 після додаткового часу, тому обидві збірні отримали бронзові медалі.

ПосиланняРедагувати