Сент-Луїс
Сент-Луїс (англ. St. Louis) — місто (англ. city) і порт над річкою Міссісіпі у США у штаті Міссурі. Населення — 319 294 особи (2010[1]). За оцінками на 2013 рік - 318 416 (з передмістями 2,8 млн.) мешканців.
Місто
Координати 38°37′00″ пн. ш. 90°12′00″ зх. д. / 38.6166666666947762109884934° пн. ш. 90.2000000000277850631391630° зх. д.Координати: 38°37′00″ пн. ш. 90°12′00″ зх. д. / 38.6166666666947762109884934° пн. ш. 90.2000000000277850631391630° зх. д.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Місто розташоване на західному березі Міссісіпі навпроти міста Іст-Сент-Луїс у штаті Іллінойс, південніше місця злиття річки Міссурі з Міссісіпі. Межі міста залишаються незмінними з 1876 року.
В адміністративному поділі штату Міссурі Сент-Луїс має статус округу.
ІсторіяРедагувати
Місцевість, де згодом був побудований Сент-Луїс, була центром Міссісіпської культури корінних народів Америки. Ця цивілізація будівельників курганів насипала численні земляні вали і кургани по обидва боки річки Міссісіпі. З 900 по 1500 рік головним регіональним центром цієї культури був Кахокія-Маунд. Через численні великі кургани в межах Сент-Луїса місто отримало прізвисько «Місто курганів». Ці кургани були переважно зруйновані під час забудови та розширення міста.
Перші європейські дослідники вперше побували тут 1673 року, коли французи Луї Жол'є і Жак Маркетт пройшли через долину річки Міссісіпі. П'ять років по тому Ла Саль оголосив цей регіон володінням Франції і частиною Луїзіани.
Найбільш ранні європейські поселення в цьому районі були засновані на східному березі Міссісіпі в 1690-х — на початку 1700-х років, а на протилежному боці річки — у 1730-х роках. На початку 1764 року, після того, як Франція програла Семирічну війну, П'єр Леклед з Нового Орлеану заснував торговий пост на західному березі Міссісіпі і назвав його на честь канонізованого французького короля Людовика IX (Луї IX). За результами війни французькі землі на схід від Міссісіпі були передані Великої Британії, а землі на захід від Міссісіпі — Іспанії, тому майбутнє місто було засноване на іспанській території. Основним заняттям перших жителів була торгівля хутром.
1800 року Сент-Луїс був повернутий Франції і 1803 року, після купівлі Луїзіани, став частиною Сполучених Штатів. 1804 року експедиція Льюїса і Кларка вирушила з Сент-Луїса в своє велику дослідницьку подорож на північний захід до Тихого океану.
З приходом пароплавів у 1817 році Сент-Луїс почав швидко зростати і став важливим річковим портом. Німецькі та ірландські іммігранти оселилися тут у 19 столітті.
Місто стало опорним пунктом експансії Сполучених Штатів на захід, тут готувалися і екіпірувалися експедиції торговців хутром, а також дослідницькі експедиції в Каліфорнію і Орегон.
1849 року в результаті епідемії холери померли тисячі людей, а частина міста була зруйнована пожежею, коли пароплав вибухнув біля берега. Залізниці були прокладені в 1850-х роках, і до 1870-х років вони вже забезпечували більшу частину перевезень. Під час Громадянської війни в США Сент-Луїс перебував на військовому положенні, будучи базою постачання збройних сил Півночі.
Після закінчення Громадянської війни Сент-Луїс був четвертим за чисельністю населення містом США і головним центром Середнього Заходу, але вже 1880 року його обігнав Чикаго[3].
1904 року в місті проходили Всесвітня виставка та III Олімпійські ігри.
ГеографіяРедагувати
Сент-Луїс розташований за координатами 38°38′09″ пн. ш. 90°14′40″ зх. д. / 38.63583° пн. ш. 90.24444° зх. д. (38.635699, -90.244582)[4]. За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 171,03 км², з яких 160,34 км² — суходіл та 10,68 км² — водойми.
КліматРедагувати
| Клімат Сент-Луиса | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | 3,1 | 5,8 | 12,5 | 19,3 | 24,5 | 29,5 | 31,8 | 30,7 | 26,6 | 20,2 | 12,6 | 5,3 | 18,5 |
| Середня температура, °C | −1,5 | 1,0 | 7,2 | 13,7 | 18,9 | 24,1 | 26,5 | 25,3 | 21,2 | 14,6 | 7,8 | 1,0 | 13,3 |
| Середній мінімум, °C | −6,2 | −3,8 | 1,9 | 8,0 | 13,3 | 18,7 | 21,3 | 19,9 | 15,8 | 9,0 | 3,1 | −3,3 | 8,1 |
| Норма опадів, мм | 45.9 | 53.8 | 90.9 | 88.9 | 100.8 | 94.4 | 97.7 | 72.3 | 79.2 | 68 | 83.3 | 76.9 | 952.7 |
| Джерело: World Climate | |||||||||||||
ДемографіяРедагувати
| Історія переписів | |||
|---|---|---|---|
| Перепис | Населення | Зміна в % | |
| 1810 | 1600 | ||
| 1830 | 4977 | ||
| 1840 | 16 469 | 230.9% | |
| 1850 | 77 860 | 372.8% | |
| 1860 | 160 773 | 106.5% | |
| 1870 | 310 864 | 93.4% | |
| 1880 | 350 518 | 12.8% | |
| 1890 | 451 770 | 28.9% | |
| 1900 | 575 238 | 27.3% | |
| 1910 | 687 029 | 19.4% | |
| 1920 | 772 897 | 12.5% | |
| 1930 | 821 960 | 6.3% | |
| 1940 | 816 048 | −0.7% | |
| 1950 | 856 796 | 5.0% | |
| 1960 | 750 026 | −12.5% | |
| 1970 | 622 236 | −17.0% | |
| 1980 | 453 805 | −27.1% | |
| 1990 | 396 685 | −12.6% | |
| 2000 | 348 189 | −12.2% | |
| 2010 | 319 294 | −8.3% | |
| Оцінка 2018 | 302 838 | [5] | −5.2% |
Згідно з переписом 2010 року[1], у місті мешкали 319 294 особи в 142 057 домогосподарствах у складі 67 488 родин. Густота населення становила 1867 осіб/км². Було 176002 помешкання (1029/км²).
Расовий склад населення:
|
До двох чи більше рас належало 2,4 %. Іспаномовні складали 3,5 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 21,2 % — особи молодші 18 років, 67,8 % — особи у віці 18—64 років, 11,0 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 33,9 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 93,4 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 90,8 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив 52 203 долари США (медіана — 35 599), а середній дохід на одну сім'ю — 64 580 доларів (медіана — 46 334). Медіана доходів становила 42 411 долар для чоловіків та 36 279 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 27,1 % осіб, у тому числі 41,8 % дітей у віці до 18 років та 16,6 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 147 194 особи. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 27,5 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 13,5 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 11,5 %.
СпортРедагувати
У місті базуються спортивні команди: хокейний клуб Сент-Луїс Блюз (домашня арена Скоттрейд-центр), бейсбольний клуб Сент-Луїс Кардиналз. У 1995-2015 роках у Сент-Луїсі базувалася команда з американського футболу Сент-Луїс Ремз, 2016 року команда повернулася до Лос-Анджелесу, де вона базувалася раніше.
У 1904 році в Сент-Луїсі проходили III Олімпійські ігри.
ТранспортРедагувати
З липня 1993 року в місті працює легкий метрополітен, дві лінії якого пов'язують Сент-Луїс з його передмістями та міжнародним аеропортом.
КультураРедагувати
УродженціРедагувати
- Фонтелла Басс — американська співачка в стилях соул, ритм-енд-блюз, поп.
- Енн Вагнер (* 1962) — американський політик і дипломат.
- Шеллі Вінтерс (1920-2006) — американська театральна, телевізійна і кіноакторка.
- Марта Ґеллгорн (1908-1998) — американська журналістка, письменниця.
- Томас Іглтон (1929—2007) — американський політик.
- Барбара О'Ніл (1910-1980) — американська кіноакторка.
- Стівен Чу (1948) — американський фізик, нобелевський лауреат.
Українці Сент-ЛуїсуРедагувати
У місті проживає близько 3 000 українців (у 1930-их роках було близько 1000). Перші українці, здебільшого з Лемківщини, поселилися в Сент-Луїсі в 1880-их роках.
У місті є дві українські парафії: католицька (з церквою Успіння, заснована в 1907 році) і православна — від 1927.
У місті помер Омелян Лоґуш — член проводу ОУН(б) (псевдо «Іванів»), батько Юрія Лоґуша.
ГалереяРедагувати
Старий корпус Палацу юстиції, який тепер є частиною Національної експозиції Меморіалу Джефферсона
Ратуша
Центральна бібліотека
Університет Вашингтона
Музей міста
Колишній залізничний вокзал, перебудований в готель і торговельний центр
Базиліка Святого Людовіка
Вейнрайт-білдинг (1890-1891), арх. Луїс Салліван
.jpg)
_-_exterior,_quarter_view.jpg)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Річний дохід на особу, яка працювала на повну ставку. Оцінка в доларах 2015 року.
ДжерелаРедагувати
- ↑ а б в American FactFinder. Бюро перепису населення США. Процитовано 16-06-2019.(англ.)
- ↑ Zip Code Lookup. USPS. Архів оригіналу за January 1, 2008. Процитовано November 27, 2014.
- ↑ «Америка. Общий обзор. Северная Америка» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1980, стр. 183
- ↑ Gazetteer. Бюро перепису населення США. Процитовано 16-06-2019.(англ.)
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик
<ref>: для виносок2017estне вказаний текст
ЛітератураРедагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.