Чемпіонат світу з футболу 1930

Чемпіона́т сві́ту з футбо́лу 1930 — перший за ліком чемпіонат світу, відбувся в Уругваї з 13 по 30 липня 1930 року. Уругвай ФІФА обрала у зв'язку зі святкуванням сторіччя незалежності країни, а також через перемоги футбольної збірної країни на двох останніх на той час літніх Олімпійських іграх 1924 та 1928 років. У чемпіонаті брали участь лише тринадцять збірних: сім з Південної Америки, дві з Північної Америки та чотири з Європи.

Чемпіонат світу з футболу 1930
Чемпіонат світу з футболу 1930
Деталі чемпіонату
Місце проведення Уругвай
      Міста проведення 1
      Стадіони 3
Терміни фінального турніру 13–30 липня 1930
Число учасників 13
      у фінальному турнірі 13
Призові місця
Чемпіон Уругвай Уругвай (1-й раз)
Друге місце Аргентина Аргентина
Третє місце США США
Югославія Югославія
Фінал Сентенаріо
Монтевідео
Статистика чемпіонату
Відвідуваність 434 500  (24 139 за гру)
Зіграно матчів 18
Забито голів 70  (3.89 за гру)
Бомбардир(и) Аргентина Ґільєрмо Стабіле
(8 м'ячів)
1934 →

Переможцями чемпіонату стали господарі турніру уругвайці, які обіграли у вирішальній грі збірну Аргентини.

Передумови ред.

1904 року заснували Міжнародну федерацію футболу (ФІФА). Перший чемпіонат світу запланували на 1906 рік у Швейцарії, але змагання скасували.[1] Новостворена організація не мала достатньо ресурсів для проведення заходу такого масштабу.[2][3] ФІФА звернулися за підтримкою до Міжнародного олімпійського комітету та погодили включити футбол до програми Олімпіади-1908.[2] Лондонське золото виграла аматорська збірна Англії, що представляла Велику Британію. На наступних іграх команда повторила досягнення.[2] 1909 року пройшов турнір Сера Томаса Ліптона для професійних клубів із різних країн. Змагання інколи називають «Першим чемпіонатом світу».[4]

1914 року ФІФА офіційно визнала турнір Олімпійських ігор як «чемпіонат світу з футболу для аматорів» та взяла на себе організацію наступних трьох розіграшів: 1920, 1924, 1928.[5] Перемогу на цих іграх здобули збірна Єгипту та двічі Уругваю. Але офіційно ФІФА визнала першим лише турнір 1924 року.

Із 1921 року, при головуванні Жюля Ріме, ФІФА знов вирішила провести міжконтинентальні змагання.[6] Це підсилювалося розбіжностями з МОК, які не хотіли змінювати статус спортсменів із аматорського на професіональний, що також спричинило виключення футболу з Олімпіади-1932.[7] 28 травня 1928 року, у день відкриття ігор, на 17-му конгресі ФІФА в Амстердамі 25 членів організації проголосували «за» створення Чемпіонату світу для професіональних команд, п'ять бути «проти» (Естонія, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія) та один утримався (Німеччина).[6][8] Турнір запланували на 1930 рік.[9]

Вибір господаря ред.

Відразу претендентами на проведення першості висунули Італія, Іспанія, Нідерланди, Угорщина та Уругвай. Президент ФІФА Жюль Ріме віддавав перевагу південноамериканській країні,[10] яка вже двічі виграла золото на літніх Олімпійських іграх 1924 та 1928. Уругвай бажав же приурочити подію до 100-річчя від присяги Конституції[es] (18 липня 1830 року), й обіцяла для змагання збудувати новий стадіон та оплатити витрати учасників.[6][2][7] Окрім цього, Європу виснажила Перша світова війна.

Зрозумівши, що турнір, найімовірніше, проводитиме маленька південна країна, європейські країни-кандидати відмовилися на користь Італії. Але виступ аргентинського делегата Адріана Беккара Варелі[es], який просував кандидатуру сусідньої країни, змусив Італію відмовитися.[11] Уругвай одноголосно обрали місцем проведення першого чемпіонату світу на 18-му конгресі ФІФА в Барселоні 18 травня 1929 року.[9]

Учасники ред.

 
Країни-учасниці ЧС-1930. Кольори відповідають досягнутому турнірному прогресу.

Перший чемпіонат світу з футболу став єдиним, фінальній частині якого не передували кваліфікаційні раунди. Після утвердження місця проведення першості, запросили усіх членів ФІФА взяти участь у змаганні. Останні день зголошення — 28 лютого 1930 року.[12] Враховуючи визначене місце проведення чемпіонату, найбільшу зацікавленість виявили представники Південної Америки, тож на полях першого мундіалю змагалися відразу семеро представників КОНМЕБОЛ (господарі, Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай, Перу та Чилі), рекордна кількість за всю історію турніру. Від сусідньої Північної Америки — США і Мексика.[13][7]

Найскладнішою проблемою для організаторів першого чемпіонату світу з футболу стало залучення до участі в ньому європейських команд. Вони не бажали приймати участь у чемпіонаті, бо Європа потерпала від Великої депресії.[7] Угорщина відмовилася як протест проти обрання Уругваю господарем турніру. Багато країн не хотіли відправляти свої найкращих гравців на кораблі через Атлантику два-три місяці.[14] Аматорські асоціації Данії, Німеччини та Швеції не прагнули розвиватися до професіонального спорту. Влада Уругваю пообіцяла компенсувати всі витрати, пов'язаних із подорожжю та відсутністю гравців у клубах. Попри це, країни продовжували відмовлятися. Футбольна асоціація Уругваю надіслала лист із запрошенням до футбольної асоціації Англії, незважаючи на те, що домашні нації Сполученого Королівства вийшли з ФІФА. Комітет відхилив пропозицію 18 листопада 1929 року. До січня 1930 року ніхто з європейських країн не зареєструвався в турнірі.[6] Унаслідок цього південноамериканські країни пригрозили вийти з ФІФА.[12] Дві азійські країни, Японія та Сіам, теж відмовилися.[12] Єдина африканська країна, що зголосилася — Єгипет. Однак, команда участі не брала, бо через шторм у Середземному морі пропустила корабель до Уругваю.

На момент завершення приймання заявок у лютому 1930 року жодна з європейських країн не зголосилася забезпечити участь своєї збірної.[6] Очевидною перепоною для європейців було місце проведення турніру, яке вимагало тривалої та фінансово обтяжливої трансатлантичної подорожі. Ситуацію дещо покращило особисте втручання тогочасного президента ФІФА француза Жуля Ріме, якому вдалося забезпечити участь у змаганні чотирьох європейських команд. Зокрема він домовився про участь збірної Франції, а його компаньйон і віцепрезидент організації бельгієць Рудольф Селдрейєрс забезпечив участь збірної Бельгії.

Ще двома представниками Старого світу на мундіалі стали збірні Румунії та Югославії, участь яких була забезпечена за втручання монархів цих держав. Молодий щойно коронований король Румунії Кароль II цікавився футболом і особисто відібрав гравців, що представляли країну на світовій першості. Він особисто гарантував збереження за ними робочих місць, адже вони були аматорами і не заробляли футболом на життя. Участь югославів також потребувала підтримки короля країни Олександра I.

Стадіони ред.

Усі матчі змагання проводилися в уругвайській столиці Монтевідео на трьох стадіонах. Центральною ареною чемпіонату світу був Естадіо Сентенаріо, стадіон, будівництво якого було приурочене до сторіччя незалежності країни і який на момент введення в експлуатацію був найбільшою спортивною ареною поза Британськими островами, вміщуючи 90 тисяч вболівальників. На цьому стадіоні відбулися 10 з 18 матчів турніру, включаючи півфінали і фінал.

Монтевідео
Естадіо Сентенаріо Естадіо Парк Сентраль Естадіо Посітос
34°53′40″ пд. ш. 56°09′10″ зх. д. / 34.89444° пд. ш. 56.15278° зх. д. / -34.89444; -56.15278 (Estadio Centenario) 34°54′04″ пд. ш. 56°09′32″ зх. д. / 34.90111° пд. ш. 56.15889° зх. д. / -34.90111; -56.15889 (Estadio Gran Parque Central) 34°54′18″ пд. ш. 56°09′22″ зх. д. / 34.90500° пд. ш. 56.15611° зх. д. / -34.90500; -56.15611 (Estadio Pocitos)
Capacity: 90 000 Capacity: 20 000 Capacity: 10 000
     

 

Формат ред.

13 команд-учасниць були розподілені між 4 групами. У Групі 1 змагалося чотири команди, кількість учасників у решті груп обмежилася трьома. На груповому етапі змагання проходили за круговою системою, до стадії плей-оф виходили переможці кожної з груп, які у півфінальних іграх змагалися за вихід до фіналу турніру. Матч за третє місце не проводився.

Груповий етап ред.

Жеребкування групової стадії було проведено безпосередньо перед початком турніру, коли до Монтевідео прибули усі команди-учасниці. При жеребкуванні сіяними, тобто командами, що не могли потрапити до однієї групи, були визначені збірні Уругваю, Аргентини, Бразилії і США. За результатами групового етапу усі сіяні команди підтвердили свій статус фаворитів, вийшовши до стадії плей-оф, за виключенням бразильців, які внаслідок поразки в очній грі проти збірної Югославії пропустили до плей-оф зі своєї групи саме балканських футболістів.

Група 1 ред.

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація
1   Аргентина 3 3 0 0 10 4 +6 6 Вихід у плей-оф
2   Чилі 3 2 0 1 5 3 +2 4
3   Франція 3 1 0 2 4 3 +1 2
4   Мексика 3 0 0 3 4 13 −9 0
Джерело: ESPN
Франція  4–1  Мексика
Л. Лоран   19'
Ланжіє   40'
Машіно   43'87'
Протокол Карреньйо   70'
Глядачів: 4444
Арбітр: Домінго Ломбарді (Уругвай)



Чилі  1–0  Франція
Субіабре   67'[15] Протокол
Глядачів: 2000
Арбітр: Анібаль Техада (Уругвай)


Група 2 ред.

Команда О М В Н П ГЗ ГП
  Югославія 4 2 2 0 0 6 1
  Бразилія 2 2 1 0 1 5 2
  Болівія 0 2 0 0 2 0 8

Група 3 ред.

Команда О М В Н П ГЗ ГП
  Уругвай 4 2 2 0 0 5 0
  Румунія 2 2 1 0 1 3 5
  Перу 0 2 0 0 2 1 4
Уругвай   1–0   Перу
 
Монтевідео, Естадіо Сентенаріо
Глядачі: +85000
Рефері: Ланґенус (Бельгія)

Група 4 ред.

Команда О М В Н П ГЗ ГП
  США 4 2 2 0 0 6 0
  Парагвай 2 2 1 0 1 1 3
  Бельгія 0 2 0 0 2 0 4
США   3–0   Парагвай
Петноуд   10'15'50'
 
Монтевідео, Естадіо Парк Сентраль
Глядачі: ~20000
Рефері: Масьяс (Аргентина)

Плей-оф ред.

  Півфінали Фінал
             
26 липня – Монтевідео
   Аргентина 6  
   США 1  
 
30 липня — Монтевідео
       Аргентина 2
     Уругвай 4
27 липня — Монтевідео
   Уругвай 6
   Югославія 1  

Півфінали ред.

Фінал ред.

Чемпіон ред.

Переможець чемпіонату світу
з футболу 1930 року:
 
Уругвай
Перший титул

Різна статистика ред.

Команди, що забили найбільше голів[17] ред.

Команда Голи У середньому за матч
  Аргентина 18 3,6
  Уругвай 15 3,8
  США 7 2,3
  Югославія 7 2,3
  Бразилія 5 2,5

Примітки ред.

  1. Легкий, 2023, с. 15.
  2. а б в г Dunmore, 2015, с. 2.
  3. Ferri, Federico; Buffa, Federico. Il grande Uruguay (1930). Storie Mondiali. Sky Sport.  {{cite episode}}: Проігноровано невідомий параметр |data= (можливо, |date=?) (довідка)
  4. Ikwunze, 2013, с. 17.
  5. Ikwunze, 2013, с. 19.
  6. а б в г д Легкий, 2023, с. 25.
  7. а б в г Hunt, 2006, с. 10.
  8. Crouch, 2002, с. 2.
  9. а б Ikwunze, 2013, с. 20.
  10. Ferri, Federico; Buffa, Federico. Il grande Uruguay (1930). Storie Mondiali. Sky Sport.  {{cite episode}}: Проігноровано невідомий параметр |data= (можливо, |date=?) (довідка)
  11. Brown, Matthew (2023). Sports in South America: A History (англ.). Yale University Press. с. 200. ISBN 978-0-300-26844-7. 
  12. а б в Benjamin, Brian (4 вересня 2014). The story of the 1930 World Cup. These Football Times (англ.). Процитовано 29 січня 2024. 
  13. Crouch, 2002, с. 2—3.
  14. Lisi, Clemente Angelo (2007). A history of the World Cup : 1930-2006. Lanham, Md. : Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-5905-0. 
  15. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Різні джерела надають різну інформацію про час і авторство голів. Тут наводяться дані згідно офіційних даних ФІФА. Інші джерела, зокрема RSSSF, можуть містити відмінну інформацію (див. World Cup 1930 finals. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF).  (англ.)
  16. RSSSF зараховує цей гол на рахунок Карлоса Відаля(англ.)
  17. Статистика на сайті FIFA [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела ред.

Посилання ред.