Відкрити головне меню
Данія
Емблема
Данія
Асоціація Данський футбольний союз
дан. Dansk Boldspil-Union
Тренер Норвегія Оге Гарейде (з 2016)
Найбільше виступів Петер Шмейхель (129)
Найкращий бомбардир Поуль Нільсен (52)
Йон-Даль Томассон (52)
Місце в рейтингу ФІФА 10-е
 (на 14 червня 2019 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Данія Данія 9:0 Франція A Франція
(Лондон, Англія; 19 жовтня 1908)
Найбільша перемога
Данія Данія 17:1 Франція В Франція
(Лондон, Англія; 22 жовтня 1908)
Найбільша поразка
Офіційна: Німеччина Німеччина 8:0 Данія Данія
(Бреслау, Німеччина; 16 травня 1937)
Неофіційна: Данія Данія 1:11 Країна Басків Країна Басків
(Данія; 29 серпня 1937)
Чемпіонат світу
Виступів 4 (вперше у 1986)
Найвище досягнення чвертьфінал, 1998
Чемпіонат Європи
Виступів 8 (вперше у 1964)
Найвище досягнення чемпіон, 1992

Збірна Данії з футболу представляє Данію на міжнародних змаганнях з футболу. Контролюється Данським футбольним союзом. Найвище досягнення на міжнародних турнірах — перемога на чемпіонаті Європи 1992 року.

Спортивні медалі
Олімпійські ігри
Срібло Лондон 1908
Срібло Стокгольм 1912
Срібло Рим 1960
Бронза Лондон 1948
Чемпіонат Європи
Золото Швеція 1992
Бронза Франція 1984
Кубок Конфедерацій
Золото Саудівська Аравія 1995

Станом на 14 червня 2019 року посідає 10-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Аматорські рокиРедагувати

 
Данська команда, срібний призер Олімпійських ігор 1912.

Перші три футбольні Олімпійські змагання 1900–1906 рр. мали неофіційний статус, так як в них не брали участі національні команди, а лише 3 — 4 команди з різних країн. Данія не була представлена на іграх в Парижі(1900) та Сент-Луїсі(1904), але потім отримала спеціальне запрошення на ігри 1906 в Афінах, для матчів проти 1 грецького клубу (Афіни) та 2 клубів з Османської імперії — з міст Ізмір та Салоніки. Команда, що представляла Данію складалася з гравців Футбольної Асоціації Копенгагена (KBU). Цій команді вдалося виграти турнір і отримати неофіційні золоті нагороди. Два роки потому на першому офіційному футбольному турнірі на Олімпіаді 1908 в Лондоні Данія виборола срібні медалі. На наступному олімпійському турнірі в Стокгольмі 1912 Данія знову виборола срібні нагороди, за якими послідувала «золота ера» Данського футболу 1914–1920 рр., коли Данія займала першу позицію в футбольному рейтингу за системою Ело. Хоча Данія помітно фігурує в футболі до ери Чемпіонатів світу, міжнародний успіх цієї команди зникатиме починаючи з першого чемпіонату світу. Незважаючи на талановитих гравців Данський футбольний союз заявляв команду лише на товариські матчі, та регіональний турнір — Північний Футбольний Чемпіонат упродовж 1920–1948 рр. Коли ж збірну знову заявили до участі в Олімпіаді 48, то команда там завоювала бронзові нагороди. Коли ж команда на іграх 52 дійшла лише до 1/4 фіналу було прийнято рішення не заявляти її на наступні ігри в Мельбурні. Данія пережила своє відродження на Олімпіаді 60, здобувши срібні медалі. Це мало своє продовження на Євро 64, де команда була четвертою. У травні 1971 данська федерація скасувала правило, за яким за збірну не могли виступати гравці — професіонали, що дало змогу залучати у збірну найсильніших гравців країни.

  ОІ-1908: Людвіг Дрешер[en], Чарльз Бухвальд[en], Гаральд Хансен[en], Гаральд Бор, Крістіан Міддельбю[en], Нільс Міддельбю[en], Оскар Норланд[en], Август Лінгрен[en], Софус Нільсен, Вільгельм Вольфхаген[en], Бйорн Расмуссен[en][2].
  ОІ-1912 Софус Хансен[en], Нільс Міддельбю[en], Гаральд Хансен[en], Чарльз Бухвальд[en], Еміль Йоргенсен[en], Пауль Берт[en], Оскар Норланд[en], Аксель Туфасон[en], Антон Ольсен[en], Софус Нільсен, Вільгельм Вольфхаген[en][3].
  ОІ-1948 Ейгіль Нільсен[en], Вігго Єнсен[en], Кнуд Овергор[en], Аксель Пільмарк[en], Діон Ернволь[en], Іван Єнсен[en], Йоханнес Плегер[en], Кнуд Люндберг, Карл Праст[en], Йон Хансен, Йорген Соренсен[en][4].
  ОІ-1960 Генрі Фром[en], Пол Андерсен[en], Пол Єнсен[en], Бент Хансен[en], Ганс Нільсен[en], Флеммінг Нільсен[en], Пол Педерсен[en], Томмі Трольсен[en], Гаральд Нільсен, Хеннінг Еноксен[en], Йорн Соренсен[en][5].

Данський динаміт (1980–1990)Редагувати

В кваліфікації до ЧС-82 Данія фінішувала з 8 очками і не змогла вийти у фінальну частину. В кваліфікації до Євро-1984 Данія перемогла команду Англії на «Уемблі» 1-0, завдяки забитому пенальті Аланом Сімонсеном. Данія кваліфікувалася на свій перший турнір з 1964р, і отримала назву «Данський динаміт», таку ж як і офіційний данський гімн Євро-84. На самому чемпіонаті команда дійшла до півфіналу, де поступилася команді Іспанії. Після виступу на цьому чемпіонаті назва «Данський динаміт» остаточно закріпилася за командою. Першим чемпіонатом світу для збірної Данії став ЧС-86, де команда своїм атакуючим дуетом ЛаудрупЕльк'яєр здивувала світ, розгромивши команду Уругваю 6 — 1 і вийшовши з 1 місця в 1/8 фіналу. В наступному раунді команда Данії програла іспанцям 1 — 5. Чотири м'ячі в цій зустрічі забив Еміліо Бутрагеньйо. Після того як збірна команда Данії не потрабила на ЧС-90 відбулися зміни на тренерському містку, так Сепа Піонтека замінив Ріхард Мюллер Нільсен.

Перемога 1992Редагувати

 
Данія — чемпіони Європи 1992

Першою ціллю нового тренера стала успішна кваліфікація на Євро-92 у Швеції. Данці стартували з перемоги над командою Фарерських островів, проте вже в наступних поєдинках поступилися збірним Північної Ірландії та Югославії. Зважаючи на погані результати та критикуючи нову тактику тренера, вирішили припинити виступи за збірну два найкращі її гравці на той час — брати Міхаель та Браян Лаудруп. Коли ж тренер вирішив відсторонити від ігор за збірну Яна Мьолбі та Яна Геінтсе, за недотримання дисципліни, преса почали різко критикувати тренера і вимагати його відставки. Незважаючи на хвилю критики тренерський штаб разом з гравцями зумів виграти всі наступні п'ять ігор в групі. Проте, це все таки не дозволило команді перемогти у групі і вони залишилися другими, пропустивши вперед команду Югославії. Здавалося провальний відбір, став в результаті найбільшою вдачею в історії данського футболу. Зважаючи на міжнародні санкції, які застосовувалися проти Югославії через війну, УЄФА, 31 травня 1992 року — за 10 днів до початку ЧЄ-92, оголосило, про зняття зі змагань Югославської команди і її заміну збірною Данії, як такою, що зайняли у відбірній групі 2 місце після Югославії. Команда Данії в цей момент якраз зібралась для того, щоб провести товариську гру з командою СНД.

Спираючись в основному на надійну гру воротаря — Петера Шмейхеля та творчий підхід Браяна Лаудрупа, котрий вдало вернувся у збірну в квітні того ж року, команда Данії створила найбільшу сенсацію в тогочасній історії футболу — стала чемпіоном. На груповому етапі данці розійшлись миром з англійцями 0 — 0, поступились господарям — шведам 0 — 1, та перемогли команду Франції 2 — 1, набрали 3 очки і вийшли у півфінал, де по пенальті перемогли чинних чемпіонів Європи — збірну Голландії. 26 червня 1992 року в Гетеборгзі на стадіоні «Уллеві» команда Данії у фінальному матчі ЧЄ 92 перемогла чинного чемпіона світу, збірну Німеччини з рахунком 2 — 0, і вперше у своїй історії стала чемпіоном Європи.

Воротарі: Петер Шмейхель, Могенс Крог.
Захисники: Йон Сівебек, Кент Нільсен, Ларс Ольсен, Генрік Андерсен, Кім Крістофт, Торбен Піхнік, Клаус Крістіансен, Мортен Бруун.
Півзахисники: Йон Єнсен, Джонні Мельбю, Генрік Ларсен, Кім Вільфорт, Петер Нільсен.
Нападники: Флемінг Поульсен, Ларс Ельструп, Браян Лаудруп, Торбен Франк, Бент Крістенсен.
Тренер: Ріхард Меллер-Нільсен.

Занепад і відродження (1993–2000)Редагувати

У серпні 1993, через рік після перемоги на чемпіонаті Європи, Міхаель Лаудруп повернувся в національну команду. Данія почала показувати змішані результати, спочатку проваливши відбір на Чемпіонат світу з футболу 1994, але потім здобувши перемогу у Кубку конфедерацій, перемігши володаря Копа Америка збірну Аргентини у фіналі з рахунком 2-0. На Євро 96, команда кваліфікувалась одразу, як діючий чемпіон. Результатом її виступів стала перемога над командою Туреччини 3-0, нічия 1-1 з Португалією і поразка Хорватії 0-3. Данія зайняла 3 місце в групі, і покинула турнір. Після турніру збірну та федерацію футболу було піддано різкій критиці з боку преси, наслідком цього стала відставка головного тренера. Новим тренером було призначено «симпатичного шведа» Бу Йоганссона, який прищепив команді наступальну стратегію, яка вивела команду на ЧС 98. На полях Франції збірна Данії перемогла Саудівську Аравію 1 — 0, розійшлась миром з командою Південної Африки 1 — 1, і програли господарям — майбутнім чемпіонам світу Франції 1 — 2, зайняла 2 місце в групі і вийшла у наступний раунд. Показавши найкращу гру на чемпіонаті данці перемогли Нігерію 4 — 1. В чвертьфіналі у напрочуд видовищному матчі команда поступилась збірній Бразилії 2 — 3. На Євро 2000 команда програла всі три матчі у групі і не забила жодного гола. Після цього тренер покинув збірну.

Банда Ольсена (2000–2014)Редагувати

 
Зміни позицій Данії у рейтингу ФІФА Серпень 1993 — Липень 2009

Новий тренер розпочав свою роботу з Данією у липні 2000. Ним став капітан збірної у 80-х Мортен Ольсен, і команду швидко почали називати «Банда Ольсена», посилаючись на комедійний данський фільм про Егона Ольсена і його геніальні кримінальні плани. Під керівництвом нового тренера команда кваліфікувалась на ЧС 2002 та Євро 2004. На чемпіонаті в Японії та Пд. Кореї данці дійшли до 1/16 фіналу де поступились англійцям 0 −3, на Євро в 1/4 фіналу з таким же рахунком команда програла чехам. В кваліфікації до ЧС 2006, команда Данії зайняла третє місце в групі 2, пропустивши вперед команди України та Туреччини. Після закінчення кваліфікації Ольсен мав декілька пропозицій від клубів, однак продовжив свій контракт до закнічення до ЧС 2010. Наступну кваліфікацію до до Євро 2008 команда теж провалила. Кваліфікувавшись на ЧС 2010 команда потрапила в одну групу з Японією (поразка 1 — 3), Камеруном (перемога 2 — 1) та Нідерландами(поразка 0 — 2) і не вийшла з групи. Перемігши у відбірній групі Н збірна Данії вийшла у фінальну частину Євро 2012. На самому чемпіонаті команда грала у групі В, де посіла третє місце.

Поточний складРедагувати

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2018 року. Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2018 року), дані про кількість матчів і голів — на дату подачі заявки (3 червня 2018 року).

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 1ВР Каспер Шмейхель (1986-11-05)5 листопада 1986 (вік 31 рік) 34 0   «Лестер Сіті»
16 1ВР Йонас Лессль (1989-02-01)1 лютого 1989 (вік 29 років) 1 0   «Гаддерсфілд Таун»
22 1ВР Фредерік Реннов (1992-08-04)4 серпня 1992 (вік 25 років) 6 0   «Брондбю»
3 2ЗХ Яннік Вестергорд (1992-08-03)3 серпня 1992 (вік 25 років) 16 1   «Боруссія» (Менхенгладбах)
4 2ЗХ Сімон К'єр (капітан) (1989-03-26)26 березня 1989 (вік 29 років) 77 3   «Севілья»
5 2ЗХ Йонас Кнудсен (1992-09-16)16 вересня 1992 (вік 25 років) 3 0   «Іпсвіч Таун»
6 2ЗХ Андреас Крістенсен (1996-04-10)10 квітня 1996 (вік 22 роки) 15 1   «Челсі»
13 2ЗХ Матіас Йоргенсен (1990-04-23)23 квітня 1990 (вік 28 років) 12 0   «Гаддерсфілд Таун»
14 2ЗХ Генрік Дальсгор (1989-07-27)27 липня 1989 (вік 28 років) 10 0   «Брентфорд»
17 2ЗХ Єнс Ларсен (1991-02-21)21 лютого 1991 (вік 27 років) 12 1   «Удінезе»
2 3ПЗ Мікаель Крон-Делі (1983-06-06)6 червня 1983 (вік 35 років) 58 6   «Депортіво» (Ла-Корунья)
7 3ПЗ Вільям Квіст (1985-02-24)24 лютого 1985 (вік 33 роки) 79 2   «Копенгаген»
8 3ПЗ Томас Ділейні (1991-09-03)3 вересня 1991 (вік 26 років) 26 4   «Вердер»
10 3ПЗ Крістіан Еріксен (1992-02-14)14 лютого 1992 (вік 26 років) 77 21   «Тоттенгем Готспур»
18 3ПЗ Лукас Лерагер (1993-07-12)12 липня 1993 (вік 24 роки) 3 0   «Бордо»
19 3ПЗ Лассе Шене (1986-05-27)27 травня 1986 (вік 32 роки) 35 3   «Аякс»
9 4НП Ніколай Йоргенсен (1991-01-15)15 січня 1991 (вік 27 років) 30 8   «Феєнорд»
11 4НП Мартін Брайтвайте (1991-06-05)5 червня 1991 (вік 27 років) 19 1   «Бордо»
12 4НП Каспер Дольберг (1997-10-06)6 жовтня 1997 (вік 20 років) 5 1   «Аякс»
15 4НП Віктор Фішер (1994-06-09)9 червня 1994 (вік 24 роки) 18 3   «Копенгаген»
20 4НП Юссуф Поульсен (1994-06-15)15 червня 1994 (вік 23 роки) 27 3   «РБ Лейпциг»
21 4НП Андреас Корнеліус (1993-03-16)16 березня 1993 (вік 25 років) 18 4   «Аталанта»
23 4НП Піоне Сісто (1995-02-04)4 лютого 1995 (вік 23 роки) 13 1   «Сельта»

Виступи на міжнародних турнірахРедагувати

Кубок СвітуРедагувати

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
  1930 не брала участі
  1934 не брала участі
  1938 не брала участі
  1950 не брала участі
  1954 не брала участі
  1958 не кваліфікувалася
  1962 не брала участі
  1966 не кваліфікувалася
  1970 не кваліфікувалася
  1974 не кваліфікувалася
  1978 не кваліфікувалася
  1982 не кваліфікувалася
  1986 1/8 9 4 3 0 1 10 6
  1990 не кваліфікувалася
  1994 не кваліфікувалася
  1998 1/4 8 5 2 1 2 9 7
   2002 1/8 10 4 2 1 1 5 5
  2006 не кваліфікувалася
  2010 груповий етап 24 3 1 0 2 3 6
  2014 не кваліфікувалася
  2018 1/8 11 4 1 3 0 3 2
  2022
Усього 1/4 5/21 20 9 5 6 30 26

Чемпіонат ЄвропиРедагувати

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
  1960 не кваліфікувалася
  1964 4-те місце 4 2 0 0 2 1 6
  1968 не кваліфікувалася
  1972 не кваліфікувалася
  1976 не кваліфікувалася
  1980 не кваліфікувалася
  1984 1/2 3 4 2 1 1 9 4
  1988 груповий етап 7 3 0 0 3 2 7
  1992 чемпіон 1 5 2 2 1 6 4
  1996 груповий етап 9 3 1 1 1 4 4
    2000 груповий етап 16 3 0 0 3 0 8
  2004 1/4 8 4 1 2 1 4 5
    2008 не кваліфікувалася
    2012 груповий етап 12 3 1 0 2 4 5
  2016 не кваліфікувалася
Усього 1 титул 8/15 27 7 6 14 30 43

ПриміткиРедагувати

  1. Поточний рейтинг ФІФА (англ.)
  2. Фінал Олімпіади-1908 (анг.). EU-Football.info. Процитовано 8 грудня 2016. 
  3. Фінал Олімпіади-1912 (анг.). EU-Football.info. Процитовано 8 грудня 2016. 
  4. Матч за «бронзу» Олімпіади-1948 (анг.). EU-Football.info. Процитовано 8 грудня 2016. 
  5. Фінал Олімпіади-1960 (анг.). EU-Football.info. Процитовано 8 грудня 2016. 

ПосиланняРедагувати