Чемпіонат світу з футболу 1938
| Чемпіонат світу з футболу 1938 | |
|---|---|
| |
| Команд | 37 (у фінальній частині: 15) |
| Місце проведення | Франція |
| Чемпіон |  Італія (вдруге)
|
| Фіналіст |  Угорщина
|
| 3-є місце |  Бразилія
|
| 4-е місце |  Швеція
|
| Зіграно матчів | 18 |
| Забито м’ячів | 84 (4.67 за матч) |
| Кількість глядачів | 374 835 (20 824 у середньому) |
| Найкращий бомбардир | .svg){kind=small} Леонідас(7 м’ячів) |
← 1934 1950 → | |
Чемпіонат світу з футболу 1938 року — третій чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 4 по 19 червня 1938 року у Франції.
Збірна Італії, переможець домашнього чемпіонату світу 1934, обіграла у фіналі змагання команду Угорщини і захистила свій чемпіонський титул, ставши першим в історії дворазовим чемпіоном світу. Головний тренер переможців Вітторіо Поццо лишається єдиним наставником, який двічі приводив свої команди до перемог у світовій футбольній першості.
Країна-господар
ред.Країною-господарем чемпіонату світу 1938 року на зустрічі ФІФА у Берліні 13 серпня 1936 була обрана Франція, яка обійшла Аргентину і Німеччину вже у першому ж раунді голосування. Рішення провести другу поспіль світову першість в Європі (після турніру в Італії 1934 року) спричинило невдоволення у Південній Америці, більшість представників якої знялися зі змагання перед початком кваліфікаційного раунду.
Кваліфікаційний раунд
ред.Участі у відборі на турнір не брали відразу декілька з найсильніших збірних світового футболу. Зокрема збірні Уругваю і Аргентини відмовилися від участі на знак протесту проти другого поспіль проведення фінальної частини світової першості у Європі. А збірна Іспанії не змогла взяти участь через громадянську війну в цій країні.
Уперше в історії чемпіонатів світу збірна його країни-господарки (Франція) автоматично отримала місце у фінальному турнірі. Також уперше від необхідності проходження кваліфікаційного раунду був звільнений чинний чемпіон світу (Італія). Останнє правило протрималося з 1938 по 2002 рік (включно), після чого діючі чемпіони світу знову мають проходити через відбір на наступну світову першість.
Таким чином під час кваліфікаційного раунду розігрувалися 14 путівок до фінальної частини першості, одинадцять з яких складали квоту Європи, ще за дві мали змагатися представники американського континенту, а остання відводилася представнику Азії. Таким чином на турнірі були представлені лише три команди з-поза меж Європи, що є рекордом з найменшого представництва команд з-поза континенту, що приймав фінальну частину світової першості. При цьому усі три представники інших континентів (збірні Бразилії, Куби і Нідерландської Ост-Індії) стали учасниками чемпіонату світу без боротьби у кваліфікації, адже усі їх суперники знялися зі змагання.
Збірна Австрії успішно подолала кваліфікаційний раунд, проте згодом знялася зі змагання через втрату країною суверенітету внаслідок аншлюсу Третім Рейхом. Багато австрійських футболістів приєдналися до складу збірної Німеччини, хоча деякі, включаючи зірку тогочасного австрійського футболу Маттіаса Сінделара, відмовилися грати за об'єднану команду[1]. Попри це збірній Латвії, яка поступилася австрійцям у заключному раунді відбору, не було запропоновано змінити їх у фінальній частині чемпіонату, натомість місце Австрії залишилося вакантним, і Швеція, що мала грати з нею в 1/8 фіналу, автоматично стала учасником чвертьфіналів.
Чемпіонат 1938 року став дебютною світовою першістю для чотирьох команд — збірних Польщі, Норвегії, Куби і Нідерландської Ост-Індії (зараз — Індонезії), причому для двох останніх він залишається єдиним в їх історії.
Учасники фінального турніру
ред.За результатами кваліфікаційного раунду учасниками фінального турніру стали 16 збірних. Після зняття зі змагання збірної Австрії через аншлюс країни Третім Рейхом кількість учасників чемпіонату скоротилася до 15.
Міста та стадіони
ред.Для проведення ігор чемпіонату готувалися 11 стадіонів у 10 містах Франції. Єдина гра, що планувалася на стадіоні Жерлан у Ліоні не відбулася через зняття зі змагання збірної Австрії, тож фактично ігри першості проходили на 10 спортивних аренах.
| Коломб (передмістя Парижа) |
Марсель | Париж | Бордо |
|---|---|---|---|
| Стад Олімпік де Коломб | Велодром | Парк де Пренс | Парк Лескюр |
| Місткість: 60 000 | Місткість: 48 000 | Місткість: 40 000 | Місткість: 34 694 |
|
|
|
|
| Страсбург | Гавр | ||
| Стад де ла Мено | Стад Мунісіпаль | ||
| Місткість: 30 000 | Місткість: 22 000 | ||
|
| ||
| Реймс | Тулуза | Лілль | Антіб |
| Велодром Мунісіпаль | Стад дю Т. О.Е. К. | Стад Вітор Буке | Стад дю Фор Карре |
| Місткість: 21 684 | Місткість: 15 000 | Місткість: 15 000 | Місткість: 7 000 |
|
|
.jpg)
| |
Формат
ред.Для чемпіонату 1938 року була збережена олімпійська система, що використовувалася на пеопередньому чемпіонаті світу — команди починали зі стадії 1/8 фіналу і вибували зі змагання після першого ж програшу. Якщо гра завершувалася унічию після 90 хвилин основного часу, призначалися 30 хвилин додаткового часу. У випадку, якщо й додатковий час не визначав переможця, на наступний день призначалося перегравання. Це був останній раз, коли на чемпіонаті світу з футболу застосовувалося олімпійська система, надалі матчам на вибування завжди передував принаймні один груповий раунд.
Перебіг турніру
ред.
До сіяних, тобто номінальних фаворитів пар стадії 1/8 фіналу, на жеребкуванні 5 березня 1938 року у Парижі були зараховані збірні Бразилії, Італії, Куби, Німеччини, Угорщини, Франції і Чехословаччини. Команда ж Швеції після зняття Австрії відразу отримала місце у чвертьфіналі[2].
П'ять із семи матчів 1/8 фіналу завершилися нічиїми в основний час і потребували додаткового часу, за результатами якого у двох випадках переможця також не було визначено і за регламентом змагання потребувалося перегравання. В одному з перегравань збірна Куби обіграла румунів, а в іншому збірна Німеччини вела в рахунком 2:0 у грі проти Швейцарії, проте все ж поступилася з рахунком 2:4. Згодом у цій поразці звинуватили тренера німців Зеппа Гербергера, а також п'ятьох футболістів, які раніше захищали кольори збірної Австрії. Зокрема один з німецьких журналістів зазначив, що «німці та австрійці продовжували боротися між собою, навіть граючи в одній команді»[3].
На стадії чвертьфіналів збірна Швеції, яка пройшла туди через зняття зі змагання Австрії, надвпевнено здолала кубінців з рахунком 8:0. Господарі турніру, французи, поступилися діючим чемпіонам світу, збірній Італії, а Швейцарія програла Угорщині. Ані основний, ані додатковий час гри між Чехословаччиною і Бразилією, яка увійшла до історії як один з найбрудніших і найжорстокіших матчів чемпіонатів світу, в якому було три вилучення і ціла низка гравців зазнала важких травм, не виявив переможця (підсумкова нічия 1:1). У переграванні, яке відбулося наступного дня, південноамериканці мінімально здолали чехословаків, послаблених відсутністю освовного голкіпера Франтішека Планічки, якому у першій грі зламали руку, і нападника Олдржиха Неєдлого, який тоді ж отримав перелом ноги. Цей матч був останнім переграванням в історії чемпіонатів світу.
До фіналу чемпіонату вийшли Угорщина, яка у півфіналі не залишила шансів Швеції, перемігши з рахунком 5:1, а також діючі чемпіони світу, італійці, які мінімально (2:1) здолали збірну Бразилії, що згодом здобула бронзові нагороди першості, вигравши 4:2 у шведів у матчі за третє місце.
У фінальній грі, що проходила у передмісті Парижа на Стад Олімпік де Коломб, збірна Італії завдяки дублям від її головних бомбардирів Джино Колауссі і Сільвіо Піоли з рахунком 4:2 взяла гору над Угорщиною, ставши таким чином першим в історії дворазовим чемпіоном світу з футболу. Її настувник Вітторіо Поццо і досі лишається єдиним тренером, якому вдавалося приводити свою команду до двох перемог на чемпіонатах світу. Через Другу світову війну, яка розпочалася на наступний рік після чемпіонату світу 1938, світова футбольна першість не проводилася до 1950 року, що дозволило італійцям також стати рекордсменами за тривалістю володіння титулом найсильнішої збірної світу — їх результат склав 16 років (з їх першого чемпіонства у 1934 і до 1950 року).
Склади команд
ред.Кожна збірна-учасник турніру мала право заявити для участі в ньому 22 гравців. Повні заявки команд наведені у статті Чемпіонат світу з футболу 1938 (склади команд).
Фінальна стадія
ред.Турнірна сітка
ред.| 1/8 фіналу | Чвертьфінали | Півфінали | Фінал | |||||||||||
| 5 червня – Марсель | ||||||||||||||
| Італія (aet) | 2 | |||||||||||||
| 12 червня — Коломб | ||||||||||||||
 Норвегія | 1 | |||||||||||||
| Італія | 3 | |||||||||||||
| 5 червня — Коломб | ||||||||||||||
 Франція | 1 | |||||||||||||
| Франція | 3 | |||||||||||||
| 16 червня — Марсель | ||||||||||||||
 Бельгія | 1 | |||||||||||||
| Італія | 2 | |||||||||||||
| 5 червня — Страсбург | ||||||||||||||
| Бразилія | 1 | |||||||||||||
| Бразилія (aet) | 6 | |||||||||||||
| 12 і 14 червня — Бордо | ||||||||||||||
 Польща | 5 | |||||||||||||
| Бразилія | 1 (2) | |||||||||||||
| 5 червня — Гавр | ||||||||||||||
 Чехословаччина | 1 (1) | |||||||||||||
| Чехословаччина (aet) | 3 | |||||||||||||
| 19 червня — Коломб | ||||||||||||||
 Нідерланди | 0 | |||||||||||||
| Італія | 4 | |||||||||||||
| 5 червня — Реймс | ||||||||||||||
| Угорщина | 2 | |||||||||||||
| Угорщина | 6 | |||||||||||||
| 12 червня — Лілль | ||||||||||||||
| Нідерландська Ост-Індія | 0 | |||||||||||||
| Угорщина | 2 | |||||||||||||
| 4 і 9 червня — Париж | ||||||||||||||
 Швейцарія | 0 | |||||||||||||
| Швейцарія | 1 (4) | |||||||||||||
| 16 червня — Париж | ||||||||||||||
 Німеччина | 1 (2) | |||||||||||||
| Угорщина | 5 | |||||||||||||
| 5 червня — Ліон | ||||||||||||||
| Швеція | 1 | Фінал | ||||||||||||
| Швеція | w/o | |||||||||||||
| 12 червня — Антіб | 19 червня — Бордо | |||||||||||||
 Австрія[4] | — | |||||||||||||
| Швеція | 8 | Бразилія | 4 | |||||||||||
| 5 і 9 червня — Тулуза | ||||||||||||||
 Куба | 0 | Швеція | 2 | |||||||||||
| Куба | 3 (2) | |||||||||||||
 Румунія | 3 (1) | |||||||||||||
1/8 фіналу
ред.Швейцарія — Німеччина
ред.
Угорщина — Нідерландська Ост-Індія
ред.Швеція — Австрія
ред.Куба — Румунія
ред.Франція — Бельгія
ред.Італія — Норвегія
ред.Бразилія — Польща
ред.     Бразилія
|
Польща
|
|
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Асистенти арбітра:
|
Чехословаччина — Нідерланди
ред.Перегравання: Швейцарія — Німеччина
ред.Перегравання: Куба — Румунія
ред.Чвертьфінали
ред.Швейцарія — Угорщина
ред.Швеція — Куба
ред.Франція — Італія
ред.
Бразилія — Чехословаччина
ред.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Асистенти арбітра:
|
Перегравання: Бразилія — Чехословаччина
ред.Півфінали
ред.Угорщина — Швеція
ред.Італія — Бразилія
ред.Гра за третє місце
ред.Фінал
ред.Бомбардири
ред.Найкращим бомбардиром світової першості став бразилець Леонідас, який забив сім голів у ворота суперників. Загалом 42 гравці відзначилися 84 забитими голами, включаючи два автоголи.
- 7 голів
- 5 голів
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- 4 голи
- 3 голи
.svg){kind=small}
- 2 голи
.svg){kind=small}
- 1 гол
|
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- 1 автогол
Свен Якобссон (у грі проти Угорщини)
Ернст Лерчер (у грі проти Німеччини)
Примітки
ред.- ↑ Ashdown, John (22 квітня 2014). World Cup: 25 stunning moments … No11: Austria's Wunderteam. The Guardian. Процитовано 29 червня 2014. (англ.)
- ↑ History of the World Cup Final Draw (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2013. Процитовано 26 березня 2012. (англ.)
- ↑ Hesse-Lichtenberger, Ulrich (2003). Tor!: The Story of German Football. London: WSC Books. с. 85. ISBN 095401345X.(англ.)
- ↑ а б Швеція пройшла до чвертьфіналів без боротьби, адже збірна Австрія знялася зі змагання через Аншлюс країни Третім Рейхом у березні 1938.(англ.)
- ↑ Походив з Австрії, однак на момент турніру вже представляв Німецький футбольний союз через аншлюс Австрії.(англ.)
Посилання
ред.- FIFA World Cup 1938 (англ.)
- Details at RSSSF (англ.)