Відкрити головне меню

Герард Водаж (пол. Gerard Wodarz; нар. 10 серпня 1913, Великі Гайдуки, Польщапом. 8 листопада 1982, Хожув, Польща) — польський футболіст, лівофланговий нападник, гравець збірної Польщі, учасник чемпіонату світу 1936 року. Найкращий лівофланговий гравець в Польщі в 1930-х роках[1].

Ф
Герард Водаж
Gerard Wodarz.JPG
Особові дані
Повне ім'я Герард Водаж
Народження 10 серпня 1913(1913-08-10)
  Великі Гайдуки, Польща
Смерть 8 листопада 1982(1982-11-08) (69 років)
  Хожув, Польща
Зріст 171 см
Вага 65 кг
Громадянство Польща Польща
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1926—1928 Польща «Рух» (ВГ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1928—1939 Польща «Рух» (ВГ) 183 (51)
1939—1941 Німеччина «Бісмаркгюттер» ? (?)
1945 Англія РАФ Ньтон Ноттс ? (?)
1945—1946 Шотландія «Фрейзербург» ? (?)
1946—1947 Польща «Рух» (Х) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1932—1939
1936
Польща Польща
Польща Польща U-23
28 (9)
3 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1949
1950
1950—1954
1954—1978


1957—1958
1960—1961
1961
Польща «Унія» (Х)
Польща «П'яст» (Гл)
Польща «Гурнік» (З)
Польща «Гурнік-мол» (З)
Польща «Гурнік» (Св)
Польща «Сталь» (З)
Польща ЛТС (Лабеди)
Польща «П'яст» (Гл)
Польща «Унія» (Х)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

Міжвоєнний періодРедагувати

Герард народився як громадянин Пруссії. Спочатку його ім'я мало німецьку орфографію й звучало як «Герхард». Після приєднання Східної Пруссії до Польщі отримав польське громадянство, а його ім'я було «полонізоване». У 1926 13-річний Водаж приєднався до клубу «Рух» (Великі Гайдуки), в якому виступав до 1939 року на позиції лівофлангового нападника. Мав репутацію спокійного, розважливого та домашнього чоловіка, тримався осторонь від гучних п'янок, які були нерідкістю в його клубі[2]. Вже у 21-річному віці завдяки стабільній грі став капітаном команди[3].

Разом з Теодором Петереком та Ернестом Віллімовським був найкращим нападником в історії польського вищого дивізіону. Особливо завдяки цим «трьом силезським королям» у період між 1933 і 1938 роком «Рух» був п'ять разів польським чемпіоном. Він відзначився 51-м голом у 183 матчах за «Рух».

З 1932 по 1939 рік його викликали 28 разів у національну збірну. Разом з нею він дійшов до півфіналу на Олімпійських ігор у Берліні 1936 року. На цьому турнірі відзначився 5-а голами. Загалом же футболці польської збірної забив 9 м'ячів. У 1938 році був учасником чемпіонату світу, який стартував з 1/8 фіналу. В єдиному для Герарда матчі на цьому турнірі польська збірна в додатковий час з рахунком 5:6 поступилася Бразилії[4]. Через три місяці був одним з гравців польської команди, яка на виїзді в Хемніці поступилася німцям з рахунком 1:4.

Під час Другої світової війниРедагувати

В останній тиждень серпня 1939 року він був викликаний до польських збройних сил в рамках загальної мобілізації. За його словами, незабаром після вторгнення вермахту в Польщі 1 вересня 1939 року потрапив у німецький полон, але зумів втекти з Кракова під час транспортування в'язнів і повернутися до Верхньої Сілезії[5].

Після приєднання східної частини Верхньої Сілезії з Третім рейхом в жовтні 1939 року польське клубне керівництво «Руху» було заарештовано й замінено німцями, клуб трансформувався у німецьку команду «Бісмаркгюттер СВ» (БСВ). Жодній особі, яка вважала себе полякам, грати в ньому не дозволялося. Вже напередодні першого матчу нової команди на футбольне поле разом з Петереком та Вілімовським вийшов і Водаж, які щоб мати право грати за БСВ отимали німецький Фолькліст[6]. Німецька влада повернула йому ім'я «Герхард», а прізвище видозмінила на «Водасш» або «Влодасш».

У 1940 та 1941 роках виступав за збірну Гауліги Сілезія на Кубку земель Рейху[7]. У січні 1942 року був мобілізований до Вермахту, спочатку його частина базувалася в Лотарингії[8]. Під час відпустки на батьківщині виступав за БСВ в окремих матчах Гауліги Сілезії[9].

У ранзі обер-єфрейтора наприкінці серпня 1944 року був на Західному фронті в Провені, приблизно в 100 кілометрах на південний схід від Парижа, де потрапив у британський полон[8]. Згодом у своїх спогадах він зазначив, що втік з полону та приєднався до французьких партизанів. Потім був переданий французами до армії США як колишній громадянин Польщі. Американці в свою чергу видали його британському командуванню, яке координувало Військо Польське на Заході[10].

Післявоєнний періодРедагувати

Після завершення війни його підрозділ перевели до Шотландії, де прозахідне керівництво Польщі спочатку вичікувало подальшого розвитку політичної ситуації на батьківщині. Тут він знову грав у футбол, спочатку у військовій команді Королівських Повітряних Сил, а потім за футбольну команду міста Фрейзербург[11].

Восени 1946 року повернувся до Польщі, де знову виступав за «Рух» (Хожув). Як й інші провідні гравці з Верхньої Сілезії, змушений був виправдовуватися перед підконтрольним комауністам МГБ Польщі за свої виступи в німецьких клубах у роки Другої світової війни. Згідно з інформацією польських спортивних журналістів, яку Герард повідомив десятиліттям пізніше, у 1939 році під час полону він повідлмив німцям, що виступав у збірній Польщі з футболу. Після цього німецький офіцерв так сильно вдарив його в коліно, що Водаж три місяці змушений був провести в лікарні. Після повернення до Верхньої Сілезії він зумів знайти роботу лише після того, як отриав німецький Фолькліст. Він змушений був грати в футболу, оскільки потрібно було годувати сім'ю[12].

Вже в 1947 році, через рік після повернення до Хожува, завершив кар'єру футболіста. Навчався у Вищій школі фізичного виховання у Кракові. У 1949 році став головним тренером хожувського «Руху». Проте вже через рік переїхав до новоствореного «Гурніка» (Забже), з яким у 1952 році виборов путівку до Другої польської ліги. Через два роки завершив роботу в Забже. Потім без особливих успіхів тренував декілька команд з Верхньої Сілезії. У 1961 році протягом чотирьох місяців знову очолював хожувський «Рух». Також працював бугалтером.

Статистика виступів за збірну на турнірахРедагувати

Турнір Сезон Матчів Перемог Нічиїх Поразок Голів
XI Літні Олімпійські ігри 1936 4 2 0 2 5
відбірковий турнір Чемпіонату світу з футболу 1938 2 1 0 1 0
Чемпіонат світу з футболу 1938 1 0 0 1 0

ДосягненняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Thomas Urban: Schwarze Adler, Weiße Adler. Deutsche und polnische Fußballer im Räderwerk der Politik. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2011, ISBN 978-3-89533-775-8.
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 628-629. — ISBN 978-83-64864-22-3.

ПриміткиРедагувати

  1. Wojciech Todur (2010-04-19). Legenda Ruchu Chorzów, jakiej dotąd nie znaliście (pl). gazeta.pl. Процитовано 2010-04-19. 
  2. Mecz, 24. Oktober 1990, s.28.
  3. Przegląd Sportowy, 8. Dezember 1934, S. 4. http://buwcd.buw.uw.edu.pl/e_zbiory/ckcp/p_sportowy/1934/numer098/imagepages/image4.htm
  4. Die großen Spiele: Entstehung einer Legende. fifa.com (Deutsch). Архів оригіналу за 2012-04-04. Процитовано 2012-08-29. 
  5. Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 54.
  6. Kattowitzer Zeitung, 20. November 1939, S. 4.
  7. Der Kicker, 2. Januar 1940, S. 5; Die Fußball-Woche, 21. Januar 1941, S. 4.
  8. а б Deutsche Dienststelle, II C 2-111014/209, S. 5.
  9. Oberschlesische Zeitung, 28. Dezember 1942, S. 3; Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 55.
  10. Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 55.
  11. Gazeta Wyborcza (Katowice), 19. April 2010, S. 19. http://katowice.wyborcza.pl/katowice/1,35019,7787580,Legenda_Ruchu_Chorzow__jakiej_dotad_nie_znaliscie.html
  12. Andrzej Gowarzewski/Joachim Wałoszek: Ruch Chorzów. Katowice 1995, S. 54–55.

ПосиланняРедагувати