Вільмош Кохут

	Вільмош Кохут
Особисті дані
Народження	17 липня 1906
	Будапешт, Угорщина
Смерть	18 лютого 1986 (79 років)
	Будапешт
Зріст	176 см
Вага	71 кг
Громадянство	Угорщина
Позиція	лівий нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Вільмош Кохут у Вікісховищі

Вільмош Кохут (угор. Kohut Vilmos, нар. 17 липня 1906, Будапешт — пом. 18 лютого 1986, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції лівого крайного нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Виступав, зокрема, за клуби «Ференцварош» та «Марсель», а також національну збірну Угорщини. Чотириразовий чемпіон Угорщини і чемпіон Франції, володар Кубків Угорщини і Франції, володар Кубка Мітропи 1928 року, віце-чемпіон світу 1938 року.

Клубна кар'єра ред.

В 16-річному віці Кохут почав виступи в складі клубу «Сентльорінці», що грав у другому дивізіоні чемпіонату Будапешту, де й привернув до себе увагу представників «Ференцвароша». У складі нового клубу дебютував у квітні 1924 року в матчі проти клубу «Тьореквеш». Уже у наступному сезоні 1924-25 закріпився в основі клубу на позиції лівого крайнього нападника. Вільмош був швидким і невтомним гравцем, а ще володів дуже потужним і точним ударом з лівої ноги, тому швидко став улюбленцем уболівальників «зелено-білих», завдяки яким він і став Когутом, адже справжнє прізвище гравця звучить ближче до Кохаут (угор. Kohaut). Глядачі ж на трибунах скандували протяжне «Когууут», тому таке прізвище, зрештою, прижилося, а сам гравець не заперечував.

У 1926 році «Ференцварош» завоював чемпіонський титул, і, таким чином, зумів перервати серію з 10 поспіль перемог у чемпіонатах клубу МТК. Наступний сезон 1927 року став в Угорщині першим професіональним. «Ференцварош» упевнено здобув титул чемпіона з відривом сім очок від «Уйпешта», а також виграв кубок країни. Особисто для Когута цей сезон вийшов дуже вдалим, він забив 11 м'ячів у 17 матчах чемпіонату і ще 4 у 4 матчах національного кубку (у фіналі з «Уйпештом», щоправда, не забивав), а головне — був визнаний найкращим гравцем сезону.

Ще більш успішним для команди став 1928 рік. Окрім чергових перемог у чемпіонаті і кубку, клуб здобув престижний міжнародний трофей — Кубок Мітропи, турнір для найсильніших клубів Центральної Європи. У 1927 році «Ференцварош» відмовився від участі у цьому турнірі, а ось у 1928 році зіграв і упевнено переміг. У чвертьфіналі команда розгромила югославський БСК — 7:0, 6:1, а у півфіналі була переможена австрійська «Адміра» (2:1, 1:0). У цих матчах Кохут не забивав, але сповна проявив бомбардирські якості у фіналі проти «Рапіда». Став автором двох голів у першому матчі, що завершився перемогою угорців 7:1, а також забив один з голів у матчі відповіді, що був програний 3:5. Багато забивав Вільмош на внутрішній арені — 14 голів у 22 матчах чемпіонату і 7 голів у 5 матчах Кубку, в тому числі хет-трик у фінальному матчі проти команди Аттіла (Мішкольц) (5:1).

В наступному сезоні команда лишилась без трофеїв, посівши в чемпіонаті друге місце. Від участі у Кубку Мітропи «Ференцварош» відмовився заради більш фінансово вигідного турне Південною Америкою. Протягом липня-серпня 1929 року клуб провів 14 матчів проти клубних команд і національних збірних Бразилії, Уругваю і Аргентини, здобувши 6 перемог при 6 поразках і 2 нічиїх^[1]. Найбільш славною для «Ференцвароша» стала перемога з рахунком 3:2 над діючими дворазовими олімпійськими чемпіонами і майбутніми чемпіонами світу — збірною Уругваю (щоправда, через тиждень уругвайці взяли впевнений реванш — 0:3). Кохут зіграв у 11 матчах з 14 і забив три м'ячі. Двічі відзначився у воротах аргентинського «Рівер Плейту» (4:3).

У наступні роки Вільмош продовжував стабільно виступати у складі «Ференцвароша», здобувши ще два титули: чемпіонський у 1932 році, і національний кубок у 1933 році. Особливо пам'ятною стала перемога у фіналі Кубку Угорщини. «Зелено-білі» розгромили одного з своїх головних конкурентів «Уйпешта» з рахунком 11:1 (на рахунку Когута 10-й гол у цьому матчі). Востаннє Вільмош зіграв за команду в середині червня 1933 року в товариському матчі з німецькою «Баварією» (2:3). Загалом з 1924 по 1933 рік Когут відіграв у складі «Ференцвароша» 434 матчі і забив у них 219 голів, а також 8 матчів і 5 голів є на його рахунку у складі змішаних команд^[2]. 179 матчів і 81 гол Вільмош зіграв у чемпіонаті, 29 матчів і 22 голи у Кубку Угорщини і 12 матчів і 3 м'ячі у Кубку Мітропи.

Влітку 1933 року футболіст перейшов до клубу «Марсель» з Франції, де незадовго до цього був запроваджений професіональний чемпіонат. Кохут одразу став ключовим гравцем клубу, а серед його партнерів по лінії атаки варто виділити ще одного угорця — Йожефа Ейзенхоффера, майутнього головного тренера клубу. В першому сезоні в новому клубі Вільмош багато забивав (16 голів у 23 матчах чемпіонату і 10 голів у 10 матчах національного кубку), але трофеїв команда не здобула, діставшись до фіналу кубка і посівши третє місце в чемпіонаті. Тріумфував у тому сезоні клуб «Сет», у складі якого виділявся ще один угорець Іштван Лукач. Перший трофей у Франції Кохут завоював у 1935 році: здобув перемогу у Кубку Франції. «Марсель» здолав у фіналі «Ренн» з рахунком 3:0, а Вільмош забив один з голів своєї команди. Відзначився забитим голом Когут і у ще одному переможному фіналі кубку, що відбувся в 1938 році. З рахунком 2:1 його команда здолала «Мец». Між цими перемогами у Кубку країни «Марсель» також тріумфував у національному чемпіонаті. Це трапилось у 1937 році під керівництвом уже згаданого Ейзенхоффера. Загалом у складі французького клубу Когут зіграв 183 офіційних матчі, в яких забив 93 м'ячі.

Завершив ігрову кар'єру Вільмош Кохут в угорському клубі Таксішок, де застав колишніх багаторічних партнерів по «Ференцварошу» бомбардира Йожефа Такача і його брата Гезу Такача у ролі тренера.

Виступи за збірну ред.

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в матчі проти Італії, що завершився виїзною перемогою угорців з рахунком 2:1. Перший гол забив у своєму шостому матчі у складі команди, що відбувся в червні 1926 року. Когут став автором переможного гола у воротах збірної Чехословаччини (2:1). Коли у 1927 році в угорський чемпіонат повернувся знаменитий нападник Ференц Хірзер, Вильмош продовжував незмінно грати в основі збірної. Хоча Хірзер в своєму новому клубі «Хунгарії» грав виключно лівого нападника, у збірній його перевели на позицію лівого інсайда, знайшовши місце обом гравцям. До слова, саме позиція лівого нападника в тій збірній була ледь не найсильнішою, адже у Когута з Хірзером був ще один дуже сильний конкурент — один з лідерів третього угорського гранда «Уйпешта» Габор Сабо.

У червні 1927 року Кохут забив два м'ячі у знаменитому матчі проти Франції, що завершився погромом з рахунком 13:1. З цього матчу розпочалась серія з шести поєдинків поспіль, у яких Вільмош відзначався голами. Завершилась серія у травні 1928 року хет-триком у ворота найпринциповішого суперника угорців — збірної Австрії (5:5).

Незважаючи на успішну гру у клубі, в 1929 році Кохут зовсім не викликався у збірну, а у 1930 - 1932 роках зіграв лише 5 матчів, у яких забив 1 м'яч. Після переїзду до Франції надовго випав з команди. Повернувся у 1938 році, щоб узяти участь у матчах чемпіонату світу, що проходив саме у Франції. Угорщина завоювала на чемпіонаті срібло, а сам Когут відіграв у двох перших матчах своєї команди у 1/8 і 1/4 фіналу. Відзначився голом у ворота екзотичної збірної Голландської Ост-Індії, котру перемогли з рахунком 6:0.

Загалом Когут провів у формі головної команди країни 25 матчів, забивши 14 голів.

Виступав також за збірну Будапешту і збірну угорських професіоналів (фактично, це була та ж збірна Угорщини). Зокрема, відзначився голом у матчі проти збірної Загребу (3:1) у 1924 році і збірної Мадриду (2:5)^[3].

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1938 року, очоливши тренерський штаб клубу «Марсель».

В подальшому очолював команду клубу «Нім-Олімпік».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Антіб», команду якого Вільмош Кохут очолював як головний тренер до 1945 року.

Помер 18 лютого 1986 року на 80-му році життя у місті Будапешт.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів у клубах ред.

**Клубна кар'єра**
Клуб	Сезон	Ліга		Національні кубки		Кубок Мітропи		Усього		Товариські матчі		Всього
Клуб	Сезон	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи
Ференцварош	1923/24	1	0	-	-	-	-	1	0	9	2	10	2
	1924/25	26^[4]	14	4	2	-	-	30	16	24	10	54	26
	1925/26	12^[5]	7	0	0	-	-	12	7	10	5	22	12
	1926/27	17	11	4	4	0	0	21	15	27	29	48	44
	1927/28	22	14	5	7	0	0	27	21	34	21	61	42
	1928/29	20	7	-	-	6	3	26	10	10	4	36	14
	1929/30	22	7	3	2	4	0	29	9	25	16	54	25
	1930/31	16	4	5	2	0	0	21	6	26	6	47	12
	1931/32	21	9	5	2	2	0	28	11	21	10	49	21
	1932/33	22	8	3	3	0	0	25	11	28	10	53	21
	Загалом	179	81	29	22	12	3	220	106	214	113	434	219
Олимпік (Марсель)	1933/34	23	16	10	10	-	-	33	26	?	?	?	?
	1934/35	27	11	6	4	-	-	33	16	?	?	?	?
	1935/36	29	10	4	2	-	-	33	12	?	?	?	?
	1936/37	18	7	3	4	-	-	21	11	?	?	?	?
	1937/38	25	12	8	8	-	-	33	20	?	?	?	?
	1938/39	28	8	2	1	-	-	30	8	?	?	?	?
	Загалом	150	64	33	29	0	0	183	93	?	?	183+	93+
Таксішок	1939/40	7	0	-	-	0	0	7	0	?	?	?	?
Таксішок	Загалом	7	0	0	0	0	0	7	0	?	?	7+	?
Всього за кар'єру		336	145	62	51	12	3	410	199	214+	113+	624+	312+

Статистика виступів за збірну ред.

Статистика матчів і голів за збірну — Угорщина

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
18/01/1925	Мілан	Італія	1 – 2	Угорщина	товариський матч	-
05/05/1925	Відень	Австрія	3 – 1	Угорщина	товариський матч	-
11/10/1925	Прага	Чехословаччина	2 – 0	Угорщина	товариський матч	-
02/05/1926	Будапешт	Угорщина	0 – 3	Австрія	товариський матч	-
06/06/1926	Будапешт	Угорщина	2 – 1	Чехословаччина	товариський матч	1
19/09/1926	Відень	Австрія	2 – 3	Угорщина	товариський матч	1
14/11/1926	Будапешт	Угорщина	3 – 1	Швеція	товариський матч	1
19/12/1926	Віго	Іспанія	4 – 2	Угорщина	товариський матч	-
10/04/1927	Відень	Австрія	6 – 0	Угорщина	товариський матч	-
24/04/1927	Прага	Чехословаччина	4 – 1	Угорщина	товариський матч	-
12/06/1927	Будапешт	Угорщина	13 – 1	Франція	товариський матч	2
25/09/1927	Будапешт	Угорщина	5 – 3	Австрія	Кубок Центральної Європи	-
09/10/1927	Будапешт	Угорщина	1 – 2	Чехословаччина	товариський матч	1
25/03/1928	Рим	Італія	4 – 3	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
22/04/1928	Будапешт	Угорщина	2 – 0	Чехословаччина	Кубок Центральної Європи	-
06/05/1928	Будапешт	Угорщина	5 – 5	Австрія	товариський матч	3
07/10/1928	Відень	Австрія	5 – 1	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
01/11/1928	Будапешт	Угорщина	3 – 1	Швейцарія	Кубок Центральної Європи	-
01/05/1930	Прага	Чехословаччина	1 – 1	Угорщина	товариський матч	-
01/06/1930	Будапешт	Угорщина	2 – 1	Австрія	товариський матч	1
08/06/1930	Будапешт	Угорщина	6 – 2	Нідерланди	товариський матч	-
21/05/1931	Белград	Югославія	3 – 2	Угорщина	товариський матч	-
24/04/1932	Відень	Австрія	8 – 2	Угорщина	товариський матч	-
05/06/1938	Реймс	Угорщина	6 – 0	Нідерландська Ост-Індія	ЧС 1938 - 1/8 фіналу	1
12/06/1938	Лілль	Швейцарія	0 – 2	Угорщина	ЧС 1938 - чвертьфінал	-
Усього		Матчів	25		Голів	14