Відкрити головне меню

Евальд Ян Дитко (пол. Edward Jan Dytko; нар. 18 жовтня 1914, Завенже, Німецька імперіяпом. 12 червня 1993, Катовіце, Польща) — польський футболіст, виступав на позиції півзахисника. Учасник Олімпійських ігор 1936 року та чемпіонату світу 1938 року.

Ф
Евальд Дитко
Особові дані
Повне ім'я Евальд Ян Дитко
Народження 18 жовтня 1914(1914-10-18)
  Завенже, Німецька імперія
Смерть 12 червня 1993(1993-06-12) (78 років)
  Катовіце, Польща
Зріст 169 см
Вага 69 кг
Громадянство Польща Польща
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Польща «Напжуд 1912» (Завенже)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1930—1939 Польща «Домб» (Катовіце) ? (?)
1937  Польща «Мошциска» ? (?)
1939—1942 Німеччина «1 ФК Каттовіц» ? (?)
1942—1943 Німеччина «ТуС Ноєндорф» ? (?)
1945 Польща ВМКС (Катовіце) ? (?)
1945—1950 Польща «Баїлдон» (Катовіце) ? (?)
1950 Польща «Зв'язковец» (Пщина) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1935—1939 Польща Польща 22 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
Польща «Баїлдон» (Катовіце)
Польща «Гурнік» (Сусниця)
Польща ЦКС (Челядзь)
Польща «Рух» (Р)
Польща ББТС (Бельсько-Бяла)
Польща «Гурнік» (Берестя)
Польща «Домб» (Катовіце)
Польща «Напжуд» (Янув)
Польща «Погонь» (Лазиска)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Довоєнний періодРедагувати

Евальд Дитко народився в 1914 році як громадянин Пруссії[1]. Батьки — Ян та Вікторія Гузек. Після об'єднання Верхньої Сілезії з Польщею отримав польське громадянство[1]. У 1928-1930 та 1933-1939 роках працював на Гуті Байдона, а в 1930-1933 роках — на копальні «Готтвальд». Футболом розпочав займатися в клубі «Напжуд 1912» (Завенже). Ще в юнацькому віці приєднався до клубу «Домб» (Катовіце). У 1936 році Дауб вийшов до вищої ліги, проте наступного року змушений був залишити турнір через зняття очок у зв'язку з підозрою в корупції[2].

Незважаючи на цей скландал Дитко залишався основним опорним півзахисником національної збірної, до складу викликався з 1935 по 1939 рік й зіграв 22 матчі. До того ж став єдиним гравцем збірної, який виступав у нижчому дивізіоні. У 1936 році разом з польською кадрою на олімпійських іграх дійшов до півфіналу. У 1938 році брав участь у чемпіонаті світу, де дійгов до 1/8 фіналу. На цій стадії поляки зазнали єдиної поразки, у додатковий час поступилися з рахунком 5:6 збірній Бразилії[3]. Востаннє в футболці національної збірної виходив 27 серпня 1939 року у Варшаві проти Угорщини.

Тричі грав проти збірної Німеччини, де поляки не зуміли перемогти своїх опонентів: у 1935 році у Вроцлаві (0:1), 1936 році — у Варшаві (1:1), перша гра Йозефа Хербергера як тренера Райху, у 1938 році — у Хемніці (1:4). В останньому з цих матчів Евальд прпинив гру достроково, отримавши травму після зіткнення з Гельмутом Шеном[4].

У липні 1939 року він був одним із учасників «Алкогольної справи»: до тренувального табору національної команди прийшли скаути провідних Варшавських клубів. Вночі декілька гравців з Верхньої Сілезії в сильному алкогольному сп'янінні, включаючи найкращого бомбардира кадри Ернста Вілмімовського та Дитка, підписали контракти з ними на наступний сезон[5].

Друга світова війнаРедагувати

Евальда було викликано на міжнародний товариський матч проти Югославії, який повинен був відбутися 6 вересня 1939 року[6]. Проте через вторгнення Німеччини на територію Польщі матч так і не відбувся. Як польський призовник потрапив до німецького полону, проте як колишній громадянин Рейху був звільнений та повернувся до Верхньої Сілезії, східна частина якої була в складі Рейху. Як і всі інші колишні польські футболісти з Верхньої Сілезії, він також отримав Фолькслист.

Голова Катовіцького округу НСРПН Георг Йошке відправив Ервіна Ница та Ернста Вілимовського до «1 ФК Каттовіц»[7]. Йошке також очолював футбольний клуб німецької общини в Польщі. Дитко був запрошений на перший навчальний збір для гравців з Верхньої Сілезії, проведений тренером рейху Гербергером наприкінці червня 1940 року в Катовіце[8]. Він також був запршений для виступів у Гаулізі Сілезія[9].

У травні 1942 року був зарахований до полку піхоти Вермахту в Кобленці[10]. Там, завдяки протекції місцевої футбольної зірки Йозефа Гаушеля, потрапив до найсильнішого клубу регіону, «ТуС Ноєндорф»[11]. Один проти одного вони протистояли з 1936 по 1938 рік у Ландслізі.

За декілька місяців до завершення війни Евальд потрапив до медичної авіації[10], його перевели до Греції, де він потрапив до американського полону. Потім перебував у таборі для війсковополонених в Австрії.

По завершенні Другої світової війниРедагувати

По завершенні війни повернувся в Катовіце. Як і інші жителі Верхньої Сілезії, змушений був виправдовуватися перед офіцером безпеки контрольованого комуністами польського МГБ, особливо за виступи в німецьких клубах. Згодом на власний захист заявив, що добровільно здався американським властям, але все одно потрапив під варту. Був звільнений лише після підписання декларації про лояльність до нового режиму[12].

Спочатку виступав за поліцейську команду «Гвардія» (Катовіце), але потім був переведений до «Баїлдону» (Катовіце). Після видання «Указу від 10 листопада 1945 року Про зміну та визначення імен і прізвищ» Дитко змушений був змінити своє прізвище з «непольським звучанням». Відтепер в офіційних документах мав ім'я Едвард Ян[13].

У 1950 році завершив кар'єру гравця та отримав тренерський диплом. Потім декілька років тренував команди з Верхньої Сілезії, проте на тренерській ниві особливих успіхів не досяг. За освітою — металург.

Він помер 13 червня 1993 року в Катовіце і був похований на кладовищі в Дембі.

ЛітератураРедагувати

  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017

ПриміткиРедагувати

  1. а б 75 lat PZPN. Księga jubileuszowa. Wydawnictwo Andrzej Gowarzewski. Katowice 1994, S. 53.
  2. Przegląd Sportowy, 18. Januar 1937, S. 1.
  3. Die großen Spiele: Entstehung einer Legende. fifa.com (Deutsch). Архів оригіналу за 2012-04-04. Процитовано 2012-08-29. 
  4. Teodor Peterek: Z butami piłkarskimi na boiskach Europy. Chorzów 1957. S. 10.
  5. Kattowitzer Zeitung, 12. August 1939, S. 8.
  6. „Ilustrowany Kuryer Codzienny“, 30. August 1939, Beilage „Kuryer Sportowy“, S. 2.
  7. Kattowitzer Zeitung, 23. November 1939, S. 10.
  8. Kattowitzer Zeitung, 25. Juni 1940, S. 6.
  9. Kattowitzer Zeitung, 2. Januar 1940, S. 4.
  10. а б Deutsche Dienststelle, GZ II C2 – 111014/209, S. 1.
  11. Der Kicker, 23. Februar 1943, S. 4–5.
  12. 90 lat Śląski ZPN Katowice. Wyd. A. Gowarzewski. Katowice 2010, S. 47.
  13. Dekret z dnia 10 listopada o zmianie i ustaleniu imion i nazwisk, Dz.U.R.P., nr.56, poz.310, 1945; vgl.: Matthias Kneip: Die deutsche Sprache in Oberschlesien. Dortmund 1999, S. 169–171.

ПосиланняРедагувати