Чемпіонат світу з футболу 1958

Чемпіонат світу з футболу 1958
Офіційний плакат
Команд 53
(у фінальній частині: 16)
Місце проведення Швеція Швеція
Час проведення 8—29 червня
Чемпіон Бразилія Бразилія (вперше)
Фіналіст Швеція Швеція
3-є місце Франція Франція
4-е місце ФРН ФРН
Зіграно матчів 35
Забито м’ячів 126
(3.60 за матч)
Кількість глядачів 819 810
(23 423 у середньому)
Найкращий бомбардир Франція Жуст Фонтен (13 м’ячів)
← 1954
1962 →

Чемпіонат світу з футболу 1958 року — шостий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 8 по 29 червня 1958 року на полях Швеції.

Перемогу в турнірі здобула збірна Бразилії, яка здолала у фінальній грі господарів, збірну Швеції, з рахунком 5:2. Здобути перший у її історії титул чемпіонів світу бразильській команді допоміг 17-річний Пеле, визнаний найкращим молодим учасником змагання.

Країна-господарРедагувати

Зацікавленість у проведенні фінальної частини світу 1958 висловлювали Аргентина, Чилі, Мексика та Швеція. Напередодні початку ЧС-1950 23 червня 1950 року на конгресі ФІФА в Ріо-де-Жанейро було прийнято рішення надати право провести турнір Швеції[1]. Таким чином удруге після світових першостей 1934 і 1938 два чемпіонати світу поспіль приймали європейські країни.

Міста та стадіониРедагувати

Матчі світової першості приймали стадіони у 12 містах центральної і південної Швеції. Оскільки вимогою ФІФА була наявність щонайменше шести арен з місткістю щонайменше 20 тисяч місць, а щодо можливості своєчасного фінансування реконструкції стадіонів Уллеві та Мальме до певного часу була невизначеність, організатори розглядали можливість проведення деяких матчів у Копенгагені та Осло[2]. Проте підготовка усіх дванадцяти шведських арен була завершена вчасно.

Гетеборг Сульна
(передмістя Стокгольма)
Мальме Гельсінгборг
Уллеві Росунда Мальме Олімпія
Місткість: 53,500 Місткість: 52,400 Місткість: 30,000 Місткість: 27,000
       
Ескільстуна Норрчепінг
Тунаваллен Ідроттспарк
Місткість: 22,000 Місткість: 20,000
   
Сандвікен Уддевалла
Єрнваллен Рімнерсваллен
Місткість: 20,000 Місткість: 17,778
   
Бурос Гальмстад Еребру Вестерос
Риаваллен Ер'янс Валль Ейраваллен Аросваллен
Місткість: 15,000 Місткість: 15,000 Місткість: 13,000 Місткість: 10,000
       

Кваліфікаційний раунд і учасникиРедагувати

Збірна Швеції як господар фінального турніру та збірна ФРН як діючий чемпіон світу автоматично отримали право виступів у фінальній частині ЧС-1958. За решту 14 місць на турнірі змагалися 55 національних команд, розподілених за регіональною ознакою. Найбільшою (9 місць) була квота для європейських команд, три місця відводилися представникам Південної Америки, по одному місцю мали розіграти збірні Північної/Центральної Америки та Азії/Африки.

У підсумку регіон Азії та Африки залишився взагалі без представника на світовій першості 1958, оскільки перемогу у відповідному відбірковому турнірі отримала збірна Ізраїлю через відмову усіх суперників грати проти неї, тож за правилами ФІФА довелося організовувати додаткову гру плей-оф, в якій команду, що на той час представляла Азію, здолала збірна Уельсу, ставши дванадцятим представником УЄФА на чемпіонаті світу. Оскільки на ЧМ-1958 також кваліфікувалися збірні Північної Ірландії, Англії і Шотландії, то цей турнір став першим (і наразі останнім), участь в якому брали усі чотири збірні команди з Великої Британії.

Відбір на чемпіонат світу 1958 став першою спробою пробитися на світовий футбольний форум для збірної СРСР, яка виявилася вдалою, і радянські футболісти дебютували на першостях світу. Водночас до фінальної частини змагання не пробилися обидва на той час дворазові чемпіони світу — Італія та Уругвай.

Команди-учасникиРедагувати

Учасниками фінальної частини чемпіонату світу стали 16 команд:

АФК (0)

  • без учасників

КАФ (0)

  • без учасників

Північна Америка (1)

Центральна Америка (0)

  • без учасників

КОНМЕБОЛ (3)

УЄФА (12)

 
Учасники фінального турніру чемпіонату світу 1958 із зазначенням досягнутого прогресу

ЖеребкуванняРедагувати

Оскільки формат турніру передбачав груповий турнір у групах по чотири команди в кожній, перед жеребкуванням групового етапу команди-учасниці були розділені на чотири кошики. Специфікою розподілу по кошиках було те, що вони формувалися не за силою команд, а за географічною ознакою таким чином, аби у кожній групі змагалися по одній британській, одній західноєвропейській, одній східноєвропейській і одній південноамериканській команді. Відповідно кошики при жеребкуванні виглядали наступним чином[3]:

Західна Європа Східна Європа Британія Південна Америка

Географічний принцип формування кошиків при жеребкуванні викликав певну критику, зокрема з боку представників Австрії, які вважали, що їх збірній при жеребкуванні випали найсильніші команди з кожного з трьох інших кошиків, і будь-який жереб, проведений на основі розподілу команд по кошиках за силою, був би прийнянтнішим.

ФорматРедагувати

У порівнянні з попереднім чемпіонатом світу до формату фінальної частини першості були внесені суттєві зміни, хоча кількість учасників (16) і загальна структура (змагання у чотирьох групах з подальшим плей-оф за олімпійською системою) лишилися незмінними. На відміну від турніру чотирирічної давнини на груповому етапі всі команди грали по одній грі з кожним із суперників по групі (без розподілу на потенційно сильніші і потенційно слабші команди), до того ж у випадку нічиєї в основний час матчу групового етапу додатковий час не призначався. За нічию на груповому етапі команда отримувала одне очко, за перемогу — два. До стадії плей-оф з кожної групи виходили по дві команди, що набрали найбільшу кількість очок. При рівності очок у команд, що претендували на друге місце, призначався додатковий матч, переможець якого виходив до чвертьфіналів. Якщо ж рівну кількість очок мали команди, що ділили перше і друге місце у групі, то розподіл місць визначався за співвідношенням забитих і пропущених голів.

У порівнянні з чемпіонатом 1954 року змінився і формат плей-оф. Переможець групи отримував у суперники команду, що посіла друге місце в іншій групі, що більше відповідало принципу спортивної справедливості, ніж попередній формат, за якого переможці груп грали виключно між собою на стадіях чвертьфіналів і фіналів, тож до фіналу гарантовано потрапляв один переможець групи та одна команда, що фінішувала на груповому етапі другою.

Майже всі матчі кожного кола групового етапу, а також кожної зі стадій раунду плей-оф проходили одночасно. Виключенням стали матчі групового етапу за участі збірної Швеції, які відбувалася у той же день, що й решта ігор цього ж кола, утім декількома годинами раніше. Це було зроблено для того, аби шведські вболівальники в містах, які приймали ігри турніру, могли подивитися телевізійну трансляцію гри своєї команди (багато шведських родин придбали свій перший телевізор спеціально для цього перед ЧМ-1958), після чого встигнути відвідати стадіон і подивитися іншу гру чемпіонату наживо.

Груповий етапРедагувати

Група 1Редагувати

Формальним фаворитом групи вважалася збірна ФРН, переможець попередньої світової першості. Крім діючих чемпіонів світу до фаворитів першої групи відносили збірну Аргентини, одного з лідерів південноамериканського футболу, який, утім, брав участь у мундіалі вперше з 1934 року.

Список учасників групи завершували збірна Чехословаччини, непростий суперник з багатими футбольними традиціями, а також команда Північної Ірландії, новачок чемпіонатів світу, про небезпечність якої свідчив сам факт її кваліфікації на турнір, адже в рамках відбіркового турніру саме ця британська команда завадила здобути путівку на світову першість дворазовим чемпіонам світу італійцям.

Переможцями групи стали західнонімецькі футболісти, які не зазнали жодної поразки. Для визначення володаря другої путівки до стадії плей-оф довелося проводити додаткову гру, адже Чехословаччина і Північна Ірландія набрали однакову кількість очок. У додатковий час цієї зустрічі гол Пітера Макпарланда дозволив останній продовжити боротьбу на турнірі. Головним розчаруванням групи стали аргентинці, які у вирішальній грі були розгромлені чехословаками з рахунком 6:1 і фінішували лише з однією перемогою в активі.

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП ГС О Кваліфікація
1   ФРН 3 1 2 0 7 5 1,400 4 Вихід до стадії плей-оф
2   Північна Ірландія 3 1 1 1 4 5 0,800 3
3   Чехословаччина 3 1 1 1 8 4 2,000 3
4   Аргентина 3 1 0 2 5 10 0,500 2
Джерело: FIFA
  • Північна Ірландії вийшла до стадії плей-оф завдяки перемозі у додатковій грі проти Чехословаччини
8 червня 1958
19:00 (CET)
Аргентина   1–3   ФРН
Протокол
Ран   32'79'
Зеелер   42'
Мальме, Мальме
Глядачів: 31,156
Арбітр: Реджинальд Ліф (Англія)
8 червня 1958
19:00 (CET)
Північна Ірландія   1–0   Чехословаччина
Каш   21'
Протокол
Ер'янс Валль, Гальмстад
Глядачів: 10,647
Арбітр: Фріц Зайпельт (Австрія)

11 червня 1958
19:00 (CET)
Аргентина   3–1   Північна Ірландія
Протокол
Ер'янс Валль, Гальмстад
Глядачів: 14,174
Арбітр: Стен Алнер (Швеція)

15 червня 1958
19:00 (CET)
ФРН   2–2   Північна Ірландія
Протокол
Мальме, Мальме
Глядачів: 21,990
Арбітр: Жоакім Кампуш (Португалія)

Додаткова граРедагувати

Група 2Редагувати

У Групі 2 не було явних фаворитів за попередніми турнірними досягнення — три європейські команди з квартету (Франція, Шотландія та Югославія) були учасниками попереднього чемпіонату світу, однак подолати груповий етап змогла лише остання з них, припинивши боротьбу вже у першому ж раунді плей-оф. Четверта команда групи, Парагвай тоді взагалі не подолала кваліфікацію, в рамках якої південноамериканські збірні змагалися фактично за одну путівку.

При цьому змагання саме в цій групі стали найрезультативнішими — у шести іграх команди забили 31 гол. Понад третину з них забили французи, чий нападник Жуст Фонтен з шістьма забитими голами став найкращим бомбардиром групового етапу турніру.

До стадії плей-оф вийшли збірні Франції і Югославії.

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП ГС О Кваліфікація
1   Франція 3 2 0 1 11 7 1,571 4 Вихід до стадії плей-оф
2   Югославія 3 1 2 0 7 6 1,167 4
3   Парагвай 3 1 1 1 9 12 0,750 3
4   Шотландія 3 0 1 2 4 6 0,667 1
Джерело: FIFA
  • Франція обійшла Югославію за кращим співвідношенням забитих і пропущених голів
8 червня 1958
19:00 (CET)
Франція   7–3   Парагвай
Протокол
Ідроттспарк, Норрчепінг
Глядачів: 16,518
Арбітр: Хуан Гардеасабаль Гарай (Іспанія)
8 червня 1958
19:00 (CET)
Югославія   1–1   Шотландія
Протокол
Аросваллен, Вестерос
Глядачів: 9,591
Арбітр: Раймонд Висслінг (Швейцарія)

11 червня 1958
19:00 (CET)
Югославія   3–2   Франція
Протокол
Фонтен   4'85'
Аросваллен, Вестерос
Глядачів: 12,217
Арбітр: Сенді Гріффітс (Уельс)

15 червня 1958
19:00 (CET)
Франція   2–1   Шотландія
Протокол
Ейраваллен, Еребру
Глядачів: 13,554
Арбітр: Хуан Броцці (Аргентина)

Група 3Редагувати

У Групі 3 головним фаворитом мала би вважатися збірна Угорщини, фіналіст попередньої світової першості, однак команда, що приїхала до Швеції, значно відрізнялися від команди чотирирічної давнини. Після придушення Угорської революції 1956 року багато зіркових футболістів, насамперед герої ЧС-1954 Шандор Кочиш і Ференц Пушкаш, залишили країну і, відповідно, національну команду. Ще одному донедавна лідеру атак угорців Нандору Хідегкуті виповнилося 36 років, і він вже не становив значної загрози воротам суперників.

За таких умов основним кандидатом на лідерство у групі вважалася збірна Швеції, враховуючи підтримку домашніх трибун, а також те, що крім угорців їй на цьому етапі протистояли абсолютний новачок фінальних частин чемпіонатів світу збірна Уельсу, а також збірна Мексики, яка на той момент програла усі вісім матчів на трьох чемпіонатах світу, в яких брала участь.

Шведська команда, яка з одного боку спиралася на таких досвідчених гравців як Гуннар Грен і Нільс Лідгольм, а з іншого боку мала в атаці молодих Агне Сімонссона і Курта Хамріна, впевнено виграла змагання у групі, втративши очки лише у безгольовій нічиїй проти валлійців. Другу путівку до стадії плей-оф розіграли збірні Угощини і Уельсу, які за результатами основного групового турніру набрали по три очки. Сильнішою у цьому двобої виявилася британська команда. Єдиним досягненням найслабшої команди групи, збірної Мексики, стала нічия у матчі протя тих же валлійців, яка принесла їм перше очко в рамках фінальних частин чемпіонатів світу після дев'яти поразок поспіль.

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП ГС О Кваліфікація
1   Швеція 3 2 1 0 5 1 5,000 5 Вихід до стадії плей-оф
2   Уельс 3 0 3 0 2 2 1,000 3
3   Угорщина 3 1 1 1 6 3 2,000 3
4   Мексика 3 0 1 2 1 8 0,125 1
Джерело: FIFA
  • Уельс вийшов до стадії плей-оф завдяки перемозі у додатковій грі проти Угорщини
8 червня 1958
14:00 (CET)
Швеція   3–0   Мексика
Протокол
Росунда, Сульна
Глядачів: 34,107
Арбітр: Микола Латишев (СРСР)
8 червня 1958
19:00 (CET)
Угорщина   1–1   Уельс
Протокол
Єрнваллен, Сандвікен
Глядачів: 15,343
Арбітр: Хосе Марія Кодесаль (Уругвай)

11 червня 1958
19:00 (CET)
Мексика   1–1   Уельс
Протокол
Росунда, Сульна
Глядачів: 15,150
Арбітр: Лео Лемешич (Югославія)
12 червня 1958
19:00 (CET)
Швеція   2–1   Угорщина
Хамрін   34'55'
Протокол
Тіхі   77'
Росунда, Сульна
Глядачів: 38,850
Арбітр: Джек Моват (Шотландія)

15 червня 1958
14:00 (CET)
Швеція   0–0   Уельс
Протокол
Росунда, Сульна
Глядачів: 30,287
Арбітр: Люсьєн ван Нуффел (Бельгія)

Додаткова граРедагувати

17 червня 1958
19:00 (CET)
Уельс   2–1   Угорщина
Протокол
Тіхі   33'
Росунда, Сульна
Глядачів: 2,823
Арбітр: Микола Латишев (СРСР)

Група 4Редагувати

Після досить невдалого виступу на попередньому чемпіонаті світу збірна Бразилії провела суттєве оновлення складу, привізжи до Швеції нове покоління гравців, насамперед атакувальної ланки, таких як Вава, Гаррінча і ще зовсім юний 17-річний Пеле, і небезпідставно вважалася фаворитом не лише групового етапу змагання, але й світової першості загалом.

Кожен із суперників бразильців по груповому квартету мав власні аргументи на свою користь у боротьбі за вихід до стадії плей-оф. Дебютант світових чемпіонатів збірна СРСР приїхала на турнір майже тим самим складом, яким двома роками раніше здобула «золото» Олімпіди; команда Австрії була бронзовим призером попередньої першості світу; а збірна Англії, хоча й суттєво послаблена кадровими втратами внаслідок Мюнхенської авіакатастрофи, традиційно вважалася одним з лідерів світового футболу.

Потужний склад учасників Групи 4 обумовив високий глядацький інтерес, і її матчі збирали в середньому понад 31 тисячу глядачів, більше ніж ігри Групи 3, в якій змагалися господарі турніру.

Перше місце у групі здобула Бразилія, втративши лише одно очко, звівши унічию гру проти Англії, і не пропустивши жодного гола у свої ворота. По три очки набрали англійці і збірна СРСР, які за регламентом змагання визначали другого учасника стадії плей-оф від Групи 4 у додатковій грі. Долю другої путівки до плей-оф вирішив єдиний гол, який у тому матчі забив радянський футболіст Анатолій Ільїн.

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП ГС О Кваліфікація
1   Бразилія 3 2 1 0 5 0 5 Вихід до стадії плей-оф
2   СРСР 3 1 1 1 4 4 1,000 3
3   Англія 3 0 3 0 4 4 1,000 3
4   Австрія 3 0 1 2 2 7 0,286 1
Джерело: FIFA
  • СРСР вийшов до стадії плей-оф завдяки перемозі у додатковій грі проти Англії
8 червня 1958
19:00 (CET)
СРСР   2–2   Англія
Протокол

11 червня 1958
19:00 (CET)
Бразилія   0–0   Англія
Протокол
Уллеві, Гетеборг
Глядачів: 40,895
Арбітр: Альберт Душ (ФРН)
11 червня 1958
19:00 (CET)
СРСР   2–0   Австрія
Протокол
Риаваллен, Бурос
Глядачів: 21,239
Арбітр: Карл Йоргенсен (Данія)

15 червня 1958
19:00 (CET)
Англія   2–2   Австрія
Протокол
Риаваллен, Бурос
Глядачів: 15,872
Арбітр: Ян Бронкгорст (Нідерланди)
15 червня 1958
19:00 (CET)
Бразилія   2–0   СРСР
Вава   3'77'
Протокол
Уллеві, Гетеборг
Глядачів: 50,928
Арбітр: Моріс Гіг (Франція)

Додаткова граРедагувати

17 червня 1958
19:00 (CET)
СРСР   1–0   Англія
Протокол
Уллеві, Гетеборг
Глядачів: 23,182
Арбітр: Альберт Душ (ФРН)

Раунд плей-офРедагувати

УчасникиРедагувати

До раунду плей-оф виходили команди, що посіли перші два місця у своїх групах.

Група Переможці Другі місця
1   ФРН   Північна Ірландія
2   Франція   Югославія
3   Швеція   Уельс
4   Бразилія   СРСР

Турнірна пірамідаРедагувати

Чвертьфінали Півфінали Фінал
                   
19 червня – Гетеборг        
   Бразилія  1
24 червня – Сульна
   Уельс  0  
   Бразилія  5
19 червня – Норрчепінг
     Франція  2  
   Франція  4
29 червня – Сульна
   Північна Ірландія  0  
   Бразилія  5
19 червня – Сульна
     Швеція  2
   Швеція  2
24 червня – Гетеборг
   СРСР  0  
   Швеція  3 Матч за третє місце
19 червня – Мальме
     ФРН  1  
   ФРН  1    Франція  6
   Югославія  0      ФРН  3
28 червня – Гетеборг

ЧвертьфіналиРедагувати

19 червня 1958
19:00 (CET)
Бразилія   1–0   Уельс
Пеле   66'
Протокол
Уллеві, Гетеборг
Глядачів: 25,923
Арбітр: Фріц Зайпельт (Австрія)
19 червня 1958
19:00 (CET)
Франція   4–0   Північна Ірландія
Протокол
Ідроттспарк, Норрчепінг
Глядачів: 11,800
Арбітр: Хуан Гардеасабаль Гарай (Іспанія)
19 червня 1958
19:00 (CET)
Швеція   2–0   СРСР
Протокол
19 червня 1958
19:00 (CET)
ФРН   1–0   Югославія
Ран   12'
Протокол
Мальме, Мальме
Глядачів: 20,055
Арбітр: Раймонд Висслінг (Швейцарія)

ПівфіналиРедагувати

24 червня 1958
19:00 (CET)
Бразилія   5–2   Франція
Вава   2'
Діді   39'
Пеле   52'64'75'
Протокол
Росунда, Сульна
Глядачів: 27,100
Арбітр: Сенді Гріффітс (Уельс)
24 червня 1958
19:00 (CET)
Швеція   3–1   ФРН
Протокол

Матч за третє місцеРедагувати

28 червня 1958
17:00 (CET)
Франція   6–3   ФРН
Фонтен   16'36'78'89'
Копа   27' (пен.)
Дуї   50'
Протокол
Уллеві, Гетеборг
Глядачів: 32,483
Арбітр: Хуан Броцці (Аргентина)

ФіналРедагувати

29 червня 1958
15:00 (CET)
Бразилія   5—2   Швеція
Вава   9'32'
Пеле   55'90'
Загалло   68'
Протокол
Росунда, Сульна
Глядачів: 49,737
Арбітр: Моріс Гіг (Франція)

БомбардириРедагувати

 
Жуст Фонтен в одному з матчів ЧМ-1958

Найкращим бомбардиром турніру став французький нападник Жуст Фонтен. Його гольовий доробок — 13 голів — більш ніж удвічі перевищив результати основних конкурентів і станом на завершення ЧМ-2018 лишається рекордним в історії світових футбольних першостей. Француз відзначався бодай одним забитим голом у кожній із шести ігор своєї команди, зробивши хет-трик у першій грі групового етапу проти Парагваю і покер у грі за трете місце проти збірної ФРН.

Загалом в іграх турніру було забито 126 голів, авторами яких стали 60 гравців, які представляли усі 16 команд-учасниць[4].

13 голів

6 голів

5 голів

4 голи

3 голи

2 голи

1 гол

ПриміткиРедагувати

  1. FIFA World Cup: host announcement decision (PDF). FIFA. 12 березня 2009. Процитовано 2 жовтня 2011. (англ.)
  2. Norlin, Arne (2008). 1958: När Folkhemmet Fick Fotbolls-VM. Malmö: Ross & Tegner. ISBN 978-91-976144-8-1. , p.32(швед.)
  3. History of the World Cup Final Draw (PDF). Процитовано 2 березня 2012. (англ.)
  4. Players - Top goals. FIFA. (англ.)

ПосиланняРедагувати