Гельсінгборг[2][3] (швед. Helsingborg) — місто та порт на півдні Швеції у лені Сконе. Населення міста становить 95 444 чоловік станом на 2008 рік. Місто є центром однойменного муніципалітету. Гельсінгборг розташований у найвужчому місці протоки Ересунн навпроти данського міста Гельсінгер (це місце є найближчою точкою між Швецією та Данією). З Гельсінгером до Гельсінгборга ходить пором, який курсує з інтервалом у 20 хвилин. Через місто проходить європейський шлях .

Місто
Гельсінгборг
швед. Helsingborg

Герб
Герб

Координати 56°03′ пн. ш. 12°42′ сх. д.H G O

Країна Швеція
Лен Сконе (лен)
Межує з

сусідні нас. пункти
Геганес ?
Дата заснування 1085
Площа 39,7 км²
Населення 126,754 [1]  (2009)
Густота населення 2519 осіб/км²
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код 042
Поштовий індекс 25X XX
GeoNames 2706767
OSM 935560 ·R (Гельсінборг)
Офіційний сайт helsingborg.se
Провінція Сконе
Гельсінгборг. Карта розташування: Швеція
Гельсінгборг
Гельсінгборг
Гельсінгборг (Швеція)
Мапа

Історія

ред.

Гельсінгборг є одним з найдавніших міст Швеції. Відомо, що постійне поселення на місці сучасного міста існувало з 21 травня 1085 року.[4] Вигідне географічне положення міста забезпечувало йому швидкий розвиток, а саме місто було одним з найважливіших населених пунктів для Данії (у той час Данія контролювала обидва боки протоки Ересунн). У 1429 році Данія ввела Зундський податок за прохід через протоку, який складав значну частину від коштів, які надходили від податків.

Після Дансько-шведської війни (1657—1658) та підписання Роскільського миру Данія втратила всі території на Скандинавському півострові, а Гельсінгборг перейшов у підпорядкування Швеції. На той час населення міста приблизно становило 1 000 осіб.[5] Проте Данія не хотіла втрачати важливий порт і продовжувала періодично нападати на місто. Остання спроба захопити місто була у 1710 році коли 14 000 данських вояків висадились неподалік від міста. Внаслідок битви, яка відбувалась 28 лютого, перемогу одержали війська Швеції, проте саме місто було сильно зруйновано. У 1770 році населення міста становило всього 1 321 мешканців та повільно зростало.[5] Починаючи з 1850-х місто активно зростає з 4 000 мешканців в 1850 до 20 000 в 1890 і до 56 000 в 1930.

Клімат

ред.

Клімат Гельсінгборга помірний. За рік випадає в середньому 500—600 мм опадів. Середня температура січня -0,1 °C, липня 16.8 °C.

Клімат Гельсінгборга
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11,0 15,3 18,0 26,0 28,1 30,9 33,2 32,4 27,5 22,5 16,6 12,0 33,2
Середній максимум, °C 3,0 3,3 6,9 12,5 17,1 20,7 22,8 22,3 18,3 12,6 7,9 4,4
Середня температура, °C 0,8 0,5 3,4 7,9 13,3 16,0 18,1 17,7 14,4 9,6 5,8 2,4
Середній мінімум, °C −1,4 −1,3 −0,1 3,2 7,5 11,2 13,4 13,4 10,5 6,5 3,6 0,4
Абсолютний мінімум, °C −21,7 −20,5 −18,8 −8,7 −1,5 3,0 4,4 5,4 −0,1 −7,3 −10,3 −22 −22
Норма опадів, мм 52.1 43.8 37.0 27.5 49.5 67.2 72.0 87.0 51.2 69.8 55.3 60.5

Промисловість

ред.

Розвинено суднобудування, електротехнічна, гумово-хімічна, текстильна, керамічна, харчова промисловість; кольорова металургія. Гельсінгборг є важливим транспортним, торговельним та діловим центром.

Пам'ятки

ред.

Історична частина міста складається з великої кількості старовинних будинків, розташованих на узбережжі протоки. Особливий інтерес становлять будівля ратуші, вежа Чернан, церква Св. Марії в стилі цегляної готики, музей просто неба Фредріксдаль та культурний центр Генрі Дункера.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Population in the country, counties and municipalities by sex and age 31/12/2009. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 26 травня 2011.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Швеція // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Helsingborgs stad - History of Helsingborg. Helsingborg.se. 21 травня 2007. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 30 липня 2010.
  5. а б CyberCity / Helsingborg / Befolkning. .historia.su.se. 14 січня 2008. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 30 липня 2010.

Література

ред.

Посилання

ред.