Самюель Ето'о
Самуе́ль Ето'о́ Фіс (фр. Samuel Eto'o Fils, нар. 10 березня 1981, Дуала, Камерун) — камерунський функціонер[1] та тренер, в минулому футболіст, нападник, відомий виступами за низку провідних європейських клубних команд та збірну Камеруну. Один із найкращих нападників в історії африканського футболу. Найкращий бомбардир в історії Кубка африканських націй та в історії збірної Камеруну.
Самуель Ето'о | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Самуель Ето'о Фіс | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 10 березня 1981 (43 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дуала, Камерун | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 76 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Камерун | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1992–1997 | «Каджі Спорт Академія» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність*** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
*** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра
ред.«Реал Мадрид»
ред.У 1997 році Ето'о приєднався до клубу «Реал Мадрид». Він став гравцем резерву, і не мав права брати участь в офіційних іграх, оскільки резервна команда «Реалу» перебувала на той момент у лізі, де було заборонено заявляти на матч гравців з країн, що не входили до ЄС. Тому протягом декількох років Ето'о перебував у різних клубах на правах оренди.
«Мальорка»
ред.Він добре зарекомендував себе у виступах за «Мальорку», клубом було прийнято рішення викупити Самуеля у «Реала». Ето'о виправдав очікування власників клубу: на момент переходу в «Барселону» влітку 2004 йому належав рекорд за кількістю голів, забитих за «Мальорку» у першості Іспанії.
«Барселона»
ред.Дебютував у новому клубі Самуель 29 серпня 2004 року. В цьому поєдинку з клубом «Расинг» в матчі першого туру Ла Ліги 2004/05 він забив свій перший м'яч за клуб, а матч закінчився з рахунком 2:0. В кінці сезону «Барселона» стала переможцем чемпіонату і Суперкубку Іспанії.
У наступному сезоні Самюель був у відмінній спортивній формі і показував високі результати. 2 листопада 2005 року «Барселона» переграла грецький клуб «Панатінаїкос» (5:0). У цьому матчі Ето'о зробив свій перший хет-трик за клуб. Він став найкращим нападником чемпіонату, потрапив в символічну збірну Африканського кубку (також став кращим нападником цього турніру), в символічну збірну FIFPro, також потрапив до збірної року за версією FIFA. Крім цього, його визнали найкращим нападником Ліги чемпіонів 2005/06. У цьому сезоні «Барселона» повторила успіх сезону 2004/05 в Чемпіонаті і Суперкубку Іспанії, а також виграла Лігу чемпіонів.
Сезон 2006/07 був не дуже успішний і для Самюеля і для його клубу. Футболіст отримував багато травм, довго лікувався і так і не проявив себе на полі нічим видатним. «Барселона» не виграла жодного турніру.
На початку сезону 2007/08 Самюель отримав чергову травму і зміг грати тільки в другій половині року. З його допомогою «Барселона» скоротила відрив від «Реала» по ходу чемпіонату. Однак в цьому сезоні «Реал» став чемпіоном. У Лізі чемпіонів каталонці дійшли до півфіналу, де програли «Манчестер Юнайтед».
Влітку 2008 року в «Барселону» прийшов новий тренер — Жузеп Гвардіола. Ето'о не зміг знайти спільну мову з ним і Гвардіола вирішив, що клубу пора розлучитися з камерунським футболістом, а також з Роналдіньо і Деку. Останні два покинули клуб в тому ж році, проте Самюель ще сезон відіграв у складі команди. Він став вдалим для клубу, Ето'о був важливою фігурою поряд з Мессі і Анрі.
Влітку 2009 року, після 5 років гри в «Барселоні», Самюель Ето'о покинув цей клуб.
«Інтернаціонале»
ред.Наприкінці липня 2009 року після довгих переговорів з приводу обміну Златана Ібрагімовича на Самюеля Ето'о, які провели Массімо Моратті і Жоан Лапорта, Самюель підписав контракт на 5 років з «Інтернаціонале», а Ібрагімович перейшов в «Барселону». При цьому «Барселона» ще й доплатила 46 мільйонів євро. 8 серпня відбувся дебют Ето'о за «Інтер» в матчі Суперкубку країни проти «Лаціо». У цьому поєдинку він забив свій перший гол за цей клуб, однак команда все рівно програла з рахунком 1:2. 29 жовтня відбулася гра з «Палермо», в якій Самюель забив два м'ячі у ворота суперника і тим самим приніс перемогу своєму клубу з рахунком 5:3. 24 березня, також забивши два м'ячі, він допомагає команді виграти у «Ліворно» — 3:0. Підсумком першого сезону в «Інтері» став клубний хет-трик: команда виграла чемпіонат Італії, Кубок Італії і Лігу чемпіонів. Ето'о при цьому виходив на поле в амплуа лівого крайнього півзахисника.
21 серпня 2010 року в матчі проти «Роми» в розіграші Суперкубка Італії Самюель забив два м'ячі і приніс перемогу своєму клубу. Гра закінчилася з рахунком 3:1. Весь цей сезон Ето'о регулярно забивав дублі: 19 вересня в матчі проти «Палермо» (2:1), 22 вересня — «Барі» (4:0), 20 жовтня — «Тоттенхем Готспур» (4:3), 12 січня — «Дженоа» (3:2), 15 січня — «Болоньї» (4:1), 6 лютого — «Ромі» (5:3), 6 березня — в ворота «Дженоа» (5:2) і ще один дубль 29 травня в фіналі Кубку Італії проти «Палермо» (3:1). Був і хет-трик: 29 вересня в матчі Ліги чемпіонів проти «Вердера» (4:0). 19 грудня 2010 року Самюель побив рекорд Педро, ставши першим футболістом в світі, який зумів за сезон відзначитися в 7 турнірах. Він забивав м'ячі в чемпіонаті Італії, Кубку і Суперкубку цієї країни, Лізі чемпіонів, на чемпіонаті світу в ПАР, Кубку африканських націй і клубному чемпіонаті світу.
«Анжі»
ред.У липні 2011 року махачкалинський «Анжі» запропонував Ето'о зарплату 22 мільйони євро за сезон. Ето'о відмовився, оскільки хотів виграти Лігу чемпіонів, а «Анжі» туди не потрапив. Проте через місяць з'явилася інформація, що футболіст може опинитися в російському клубі, який запропонував 29 мільйонів євро за трансфер і контракт на 28,8 мільйона євро в рік. 23 серпня було оголошено, що камерунець погодився з умовами «Анжі». Наступного дня він підписав контракт на 3 роки з махачкалинським клубом.
Дебют відбувся в чемпіонаті Росії в матчі з «Ростовом». Самюель вийшов на заміну на 58-й хвилині матчу і через 22 хвилини забив гол з передачі Юрія Жиркова.
У «Анжі» Ето'о зробив п'ять дублів: 26 липня 2012 року в гостьовому матчі з угорським «Гонведом», 10 серпня 2012 — у матчі-відповіді третього раунду Ліги Європи проти «Вітесса», 26 серпня 2012 — у 6-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Мордовії», а 16 вересня 2012 — у 8-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Краснодара», 4 жовтня 2012 — у матчі Ліги Європи проти швейцарського «Янг Бойз».
«Челсі»
ред.Влітку 2013 року в махачкалінському «Анжі» відбулася «зміна вектора розвитку», в результаті якої ряд високооплачуваних футболістів покинули клуб. У кінці серпня 2013 року Ето'о перейшов в лондонський «Челсі» разом зі своїм одноклубником Вілліаном. Сума трансферу склала близько 2 млн фунтів. Дебютував в матчі з «Евертоном», де Челсі програв 1:0. Перший гол за новий клуб забив у матчі з «Кардіфф Сіті». 6 листопада оформив дубль в матчі Ліги Чемпіонів проти «Шальке». 29 грудня 2013 забив гол і приніс своїй команді перемогу в матчі з «Ліверпулем», який закінчився з рахунком 2:1. 19 січня 2014 оформив хет-трик у ворота «Манчестер Юнайтед» (3:1).
«Евертон»
ред.26 серпня 2014 року було оголошено про те, що Ето'о підписав дворічний контракт з «Евертоном». 30 серпня 2014 року футболіст дебютував у складі «Евертона», вийшовши на заміну в матчі проти «Челсі», і забив гол у ворота свого колишнього клубу. Всього в «Евертоні» камерунець зіграв 20 матчів і забив 4 м'ячі.
«Сампдорія»
ред.27 січня 2015 року підписав на 2,5 роки з італійським клубом «Сампдорія». У Серії А сезону 2014/15 зіграв за новий клуб 18 матчів і забив два м'ячі. Уже влітку 2015 року Ето'о залишив «Сампдорію».
«Антальяспор»
ред.25 червня 2015 року підписав 3-річний контракт з турецьким клубом «Антальяспор». 15 серпня вперше вийшов на поле в матчі чемпіонату Туреччини і забив два м'ячі в переможній грі проти клубу «Істанбул ББ» (3:2). Забив 13 м'ячів у перших 15 іграх сезону. У грудні виконував обов'язки граючого тренера після звільнення Юсуфа Шимшека.
У січні 2016 року головним тренером клубу став 50-річний португалець Жозе Мораіш, відомий по роботі асистентом у «Порту», «Інтері», «Реал Мадрид», «Челсі», де він неодноразово перетинався з Ето'о.
Завершення кар'єри
ред.Частину 2018 року провів у «Коньяспорі», а в серпні того ж року став гравцем клубу «Катар СК».
Національна збірна
ред.У складі національної збірної Ето'о став чемпіоном Олімпіади 2000 та двічі чемпіоном Кубка африканських націй.
Статистика виступів
ред.Статистика клубних виступів
ред.Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | |||
1997–98 | «Леганес» | СД | 28 | 3 | КІ | 2 | 1 | - | - | - | - | - | - | 30 | 4 | |
1998-січ. 1999 | «Реал Мадрид» | ПД | 1 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СУ+МКК | 0 | 0 | 1 | 0 | |
січ.-черв. 1999 | «Еспаньйол» | ПД | 0 | 0 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 1 | 0 | |
1999-січ. 2000 | «Реал Мадрид» | ПД | 2 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 3 | 0 | КЧС | 1 | 0 | 6 | 0 | |
Усього за «Реал Мадрид» | 3 | 0 | 0 | 0 | 3 | 0 | 1 | 0 | 7 | 0 | ||||||
січ.-черв. 2000 | «Мальорка» | ПД | 13 | 6 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 13 | 6 | |
2000–01 | ПД | 28 | 11 | КІ | 5 | 2 | - | - | - | - | - | - | 33 | 13 | ||
2001–02 | ПД | 30 | 6 | КІ | 1 | 1 | ЛЧ+КУЄФА | 7+2 | 2+1 | - | - | - | 40 | 10 | ||
2002–03 | ПД | 30 | 14 | КІ | 6 | 5 | - | - | - | - | - | - | 36 | 19 | ||
2003–04 | ПД | 32 | 17 | КІ | 2 | 0 | КУЄФА | 7 | 4 | СІ | 2 | 1 | 43 | 22 | ||
Усього за «Мальорку» | 133 | 54 | 14 | 8 | 16 | 7 | 2 | 1 | 165 | 70 | ||||||
2004–05 | «Барселона» | ПД | 37 | 24 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 7 | 4 | - | - | - | 45 | 28 | |
2005–06 | ПД | 34 | 26 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 11 | 6 | СІ | 2 | 2 | 47 | 34 | ||
2006–07 | ПД | 19 | 11 | КІ | 2 | 1 | ЛЧ | 3 | 1 | СІ+СУ | 2+1 | 0 | 27 | 13 | ||
2007–08 | ПД | 18 | 16 | КІ | 3 | 1 | ЛЧ | 7 | 1 | - | - | - | 28 | 18 | ||
2008–09 | ПД | 36 | 30 | КІ | 4 | 0 | ЛЧ | 12[2] | 6[3] | - | - | - | 52 | 36 | ||
Усього за «Барселону» | 144 | 107 | 10 | 2 | 40 | 18 | 5 | 2 | 199 | 129 | ||||||
2009–10 | «Інтернаціонале» | A | 32 | 12 | КІ | 2 | 1 | ЛЧ | 13 | 2 | СІ | 1 | 1 | 48 | 16 | |
2010–11 | A | 35 | 21 | КІ | 4 | 5 | ЛЧ | 10 | 8 | СІ+СУ+КЧС | 1+1+2 | 2+0+1 | 53 | 37 | ||
серп. 2011 | A | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СІ | 1 | 0 | 1 | 0 | ||
Усього за «Інтернаціонале» | 67 | 33 | 6 | 6 | 23 | 10 | 6 | 4 | 102 | 53 | ||||||
серп. 2011–12 | «Анжі» | ПЛ | 22 | 13 | КР | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 23 | 13 | |
2012–13 | ПЛ | 25 | 10 | КР | 3 | 2 | ЛЄ | 16[4] | 9[5] | - | - | - | 44 | 21 | ||
серп. 2013 | ПЛ | 6 | 2 | КР | 0 | 0 | ЛЄ | 0 | 0 | - | - | - | 6 | 2 | ||
Усього за «Анжі» | 53 | 25 | 4 | 2 | 16 | 9 | - | - | 73 | 36 | ||||||
серп. 2013–14 | «Челсі» | ПЛ | 21 | 9 | КА+КЛ | 3+2 | 0 | ЛЧ | 9 | 3 | СУ | 0 | 0 | 35 | 12 | |
2014-січ. 2015 | «Евертон» | ПЛ | 14 | 3 | КА+КЛ | 1+1 | 0 | ЛЄ | 4 | 1 | - | - | - | 20 | 4 | |
січ.-черв. 2015 | «Сампдорія» | A | 18 | 2 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 18 | 2 | |
2015–16 | «Антальяспор» | СЛ | 31 | 20 | КТ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 32 | 20 | |
2016–17 | СЛ | 30 | 18 | КТ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 30 | 18 | ||
2017-січ. 2018 | СЛ | 15 | 6 | КТ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 15 | 6 | ||
Усього за «Антальяспор» | 76 | 44 | 1 | 0 | - | - | - | - | 77 | 44 | ||||||
січ.-черв. 2018 | «Коньяспор» | СЛ | 12 | 6 | КТ | 1 | 0 | ЛЄ | 0 | 0 | - | - | - | 13 | 6 | |
2018–19 | «Катар СК» | ЛЗК | 17 | 6 | КК | 3 | 3 | - | - | - | - | - | - | 20 | 9 | |
Усього за кар'єру | 586 | 293 | 48 | 22 | 111 | 48 | 14 | 7 | 759 | 370 |
Статистика виступів за збірну
ред.Досягнення
ред.
Клубніред.
|
У збірнійред.
Особистіред.
|
Кар'єра футбольного функціонера
ред.11 грудня 2021 року був обраний президентом Камерунської федерації футболу. [1]
У 2022 Самуель Ето'о опинився в епіцентрі гучного скандалу на мундіалі в Катарі. Він напав на блогера після матчу 1/8 фіналу ЧС-2022 між збірними Бразилії та Південної Кореї.[6]
Сім'я
ред.Батько працює на посаді економіста, мати — менеджер. Має трьох сестер і двох молодших братів (старшого Давіда та Етьєна Ето'о, які також є професійними футболістами).
Примітки
ред.- ↑ а б Самуель Ето'О став президентом Камерунської федерації футболу. Спорт.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.
- ↑ 2 гри третього кваліфікаційного раунду.
- ↑ 2 голи у третьому кваліфікаційному раунді.
- ↑ 6 ігор кваліфікаційного раунду.
- ↑ 5 голів у кваліфікаційному раунді.
- ↑ Резонансний скандал на ЧС-2022: легенда Барселони вдарив ногою в голову блогера (відео). sport.unian.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.
Посилання
ред.- Статистика на сайті ФІФА (англ.)
- Самюель Ето'о на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Самюель Ето'о на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- І помста його була страшна: як Самюель Ето'О з надії Реала перетворився на його кошмар