Будкер Герш Іцкович
Герш Іцкович Будкер (1 травня 1918, Мурафа, Вінниччина — 4 липня 1977, Новосибірськ (РФ) — радянський фізик. 1949 року нагороджений Державною премією СРСР, 1967 — Ленінською премією.
| Будкер Герш Іцкович | |
|---|---|
| Народився |
1 травня 1918[1][2][3] Мурафа, Ямпільський повіт, Подільська губернія, УНР[1] |
| Помер |
4 липня 1977[4][3] (59 років) Академгородок, Новосибірськ, РРФСР, СРСР ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Південне кладовище[d] |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | фізик, винахідник, фізик-ядерник, викладач університету |
| Alma mater |
МДУ фізичний факультет МДУ |
| Галузь | ядерна фізика, фізика плазми і Фізика прискорювачів |
| Заклад |
Курчатовський інститут Інститут ядерної фізики імені Г. І. Будкера СВ РАНd Новосибірський державний університет |
| Вчене звання | професор[d] і академік АН СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук і 1956 |
| Науковий керівник | Тамм Ігор Євгенович і Курчатов Ігор Васильович |
| Відомі учні |
Скринський Олександр Миколайович Eduard Kruglyakovd |
| Аспіранти, докторанти |
Spartak Belyaevd Скринський Олександр Миколайович Диканський Микола Сергійович Eduard Kruglyakovd Vasily Parkhomchukd[5] |
| Членство |
Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Нагороди |
     |
Біографія ред.
Навчався у Московському університеті.
Наукову роботу розпочав під керівництвом І. Тамма (пошук тензора енергії — імпульсу електромагнітного поля у рухомих середовищах).
Під час ІІ-ї Світової війни служив у зенітних військових частинах (вдосконалив систему керування зенітним вогнем).
Після демобілізації вчений присвятив себе вивченню проблем ядерних реакторів, теорії циклічних прискорювачів.
Творчий набуток ред.
Визнання у світовому науковому світі Г. Будкеру принесли висунуті ним ідеї з розробки та створення термоядерних установок з магнітними пробками, методу «електронного охолодження» у прискорювальній техніці. Вчений також запропонував декілька нових напрямків у фізиці плазми та керованого термоядерного синтезу, які покладені в основи досліджень, що проводились у багатьох наукових центрах світу.
1958 року в СРСР була реалізована ідея створення Сибірського відділення академії наук. За підтримки І. Курчатова в Новосибірську було засновано Інститут ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР. Від дня відкриття науково-дослідницького закладу у 1957 році до кінця своїх днів інститутом керував Г. Будкер. Саме у Новосибірську вчений зумів реалізувати свої наукові ідеї, зокрема, одержання зустрічних пучків електронів та позитронів. Інший напрям робіт інституту — одержання антиречовини. Академік Г.Будкер вважав: «Антиречовина дасть можливість людству завоювати всю сонячну систему. Можливо, що те, над чим працюємо, дасть можливість зробити реальною подорож до інших світів». Дослідження Г.Будкера дали початок серйозному вивченню інженерних проблем майбутнього термоядерного реактора.
Література ред.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Стаття до вісімдесятиріччя Г. І. Будкера [Архівовано 27 серпня 2007 у Wayback Machine.] (1998).
- Герш Іцкович Будкер До 85-річчя від дня народження всесвітньо відомого вченого-фізика (2003).
- Будкер (рос.) [Архівовано 17 травня 2013 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б Будкер Герш Ицкович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118876708 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |