Відкрити головне меню
Шведська імперія
Konungariket Sverige
імперія, королівство
1561 – 1721
Прапор Герб
Прапор Герб
LocationSwedishEmpire.pngШведська імперія у 1658 році


Столиця Стокгольм
Мова(и) шведська мова
Релігія лютеранство
Населення 2 500 000
Форма правління конституційна монархія
Династія Ваза (династія)
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Шведська імперія

Шве́дська імпе́рія (швед. Konungariket Sverige) — історичний термін, що позначає королівство Швеції і її володіння в період з 1561 р. (після завоювання Естляндії) до 1721 р. (поступка Балтійських країн та східної Фінляндії на користь Росії за Ніштадтським миром). У цей період Швеція являла собою одну з великих держав світу[1].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Шведській імперії як одній з великих європейських держав за Вестфальським миром дісталися німецькі герцогства Бремен і Верден, вся східна і частина західної Померанії (Шведська Померанія) і Вісмар.

  • У 1654 р. королева Христина, нездатна боротися з внутрішніми складнощами країни, відмовилася від корони на користь свого двоюрідного брата, який вступив на шведський престол під ім'ям Карла Х Густава.

У його царювання політична могутність і територіальні завоювання Швеції досягли розквіту. Відповідно миру в Роскілле відійшли від Данії до Швеції Тронхейм, Борнхольм, Блекінге, Сконе, Халланд і Богуслен. Через 2 роки Тронхейм і Борнхольм були повернені Данії, але зате Швеція придбала згідно з миром з Польщею всю Ліфляндію. Таким чином, Швеція, нарешті отримала на Скандинавському півострові природні межі з Данією, що збережені досі, і народонаселення її збільшилося майже на 1/3.

  • У 1660 р. помер Карл X, який залишив малолітнього сина Карла XI. Територіальні володіння охоплювали всю нинішню Швецію, Фінляндію, Естляндію, Ліфляндію, Інгерманландію, східну Померанію. І частину на заході: Вісмар, Бремен і Верден. Тобто простір приблизно в 900 000 кв. км, з населенням близько 3 млн осіб. Тривалі війни й несподіване політичне звеличення спричинили відповідні наслідки для внутрішнього життя країни. Посилене спілкування з іншими країнами Європи вчинило сильний вплив на загальну культуру Швеції, чому багато сприяли і турботи Густава — Адольфа, Оксеншерни і Карла X.
  • Шведською мовою період імперії називається швед. stormaktstiden, «Епоха великодержавності». Розквіт імперії припав на XVII століття, коли Швеція виступала гарантом Вестфальського миру і дотримувалася геополітичної концепції балтійського панування — «Битва за панування на Балтійському морі».

Після розпаду Кальмарської унії шведська зовнішня політика зосередилася на отриманні панування над Балтійським морем, що призвело до багатьох воєн з Данією, починаючи з 1560-х рр.. Після успішного вступу Швеції в Тридцятирічну війну в 1630 р. на боці німецьких протестантів король Густав II Адольф став одним з наймогутніших європейських монархів. Потім Швеція здобула перемогу над Данією у двох війнах 1643–1645 і 1657–1658 рр.. Фінляндія, деякі провінції північної Німеччини і сучасні балтійські республіки також належали Швеції, а після Вестфальського миру в 1648 р. і Роскилльского миру з Данією в 1658 р. Швеція стала сильною державою Північної Європи. Країна навіть заснувала колонію в Північній Америці, яка проіснувала недовгий час, в даний час штат Делавер. Однак економіка Швеції була в основному аграрною, і країні не вистачило ресурсів підтримувати статус великої держави в довгостроковій перспективі.

Згідно з Вестфальським миром Швеція отримала: сотрів Рюген, Шведську Померанію, Штеттін (Щецин), Вісмар, Бремен, Вердер. Згідно з тим же миром Швеція отримала від Священної Римської імперії, крім контрибуції в 5 млн. талерів, всю Західну і частину Східної Померанії і секуляризовані архієпископство Бремен і єпископство Вердер. У володінні Швеції виявилися, таким чином, найважливіші гавані не тільки Балтійського, але і Північного моря, вона як власниця німецьких князівств стала членом імперії з правом посилати своїх депутатів у імперський рейхстаг.

Володіння Шведської імперії у ЄвропіРедагувати

 
Шведська імперія та її європейські володіння в 1658 р.
 
Зростання володінь Шведської імперії (1560–1660 рр.)

У Скандинавії:

У Прибалтиці:

Німецькі землі:

Заморські колонії Шведської імперіїРедагувати

Війни Шведської імперіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. pp. 133–134, Frost, Robert I. (2000). The Northern Wars. War, State and Society in Northeastern Europe 1558–1721. Longman. ISBN 978-0-582-06429-4.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Andersson, Ingvar (1956). A History of Sweden. New York: Praeger. (англ.)
  • Evans, Malcolm (1997). Religious Liberty and International Law in Europe. Cambridge University Press. ISBN 0-521-55021-1.
  • Frost, Robert I. (2000). The Northern Wars. War, State and Society in Northeastern Europe 1558–1721. Longman. ISBN 978-0-582-06429-4.
  • Hayes, Carlton J. H. (1916). A Political and Social History of Modern Europe.
  • Kent, Neil (2008). A Concise History of Sweden. Cambridge University Press. ISBN 0-521-01227-9.
  • Magnusson, Lars (2000). An Economic History of Sweden. London: Routledge. ISBN 0-415-18167-4.
  • Moberg, Vilhelm; Austin, Paul Britten (2005). A History of the Swedish People: Volume II: From Renaissance to Revolution.
  • Nordstrom, Byron J. (2002). The History of Sweden. Greenwood Press. ISBN 0-313-31258-3.
  • Roberts, Michael (1986). The Age of Liberty: Sweden, 1719–1772.
  • Scott, Franklin D. (1988). Sweden: The Nation's History (2nd ed.). Southern Illinois University Press. ISBN 0-8093-1489-4. (survey by leading scholar)
  • Sprague, Martina (2005). Sweden: An Illustrated History. Hippocrene Books. ISBN 0-7818-1114-7.
  • Warme, Lars G. (1995). A History of Swedish Literature.
  • Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)