Ерфурт

*— сусідні нас. пункти*
Ерфурт; нім. Erfurt, в.-луж. Jarobrod
Герб	Прапор
	Вид на Ерфурт з цитаделі Петерсберґ
	Основні дані
	50°58′41″ пн. ш. 11°01′45″ сх. д. / 50.9780555555837722° пн. ш. 11.02916666669477941° сх. д.Координати: 50°58′41″ пн. ш. 11°01′45″ сх. д. / 50.9780555555837722° пн. ш. 11.02916666669477941° сх. д.
Країна	Німеччина
Регіон	Тюрингія
Столиця для	Тюрингія, Ерфурт, адміністративний округ Ерфуртd і колишній округ Ерфурт (НДР)d
	Ваймарер-Ланд, Ільм, Гота, Земмерда ?
Поділ	53 райони;
Засновано	742
Перша згадка	742
Площа	269,17 км²
Населення	213 227 ос. (на 31 грудня 2021)
· густота	758 осіб/км²
Висота НРМ	195 м
Водойма	Ґера[d], Нессеd, Grammed, Флутґрабенd
Міста-побратими	Дєр, Вільнюс, Каліш, Майнц, Лілль, Шауні, Сан-Міґель-де-Тукуман, Ловеч, Боулінг-Грін, Сюйчжоу, Каті
Телефонний код	(+49) 0361
Часовий пояс	+1
Номери автомобілів	EF, L і LF
Офіційний код	16 0 51 000
GeoNames	2929668
OSM	r62745 ·R
Поштові індекси	99001–99198
	Міська влада
Адреса	Landeshauptstadt Erfurt ; Stadtverwaltung ; 99111 Erfurt
Мер міста	Андреас Баузевайн (СДПН)
Вебсайт	www.erfurt.de
	Мапа
	Ерфурт Ерфурт (Німеччина)
	Ерфурт у Вікісховищі

Е́рфурт (нім. Erfurt), також Яробро́д^[2] (в.-луж. Jarobrod) — місто в центрально-східній частині Німеччини (на теренах колишньої НДР), столиця землі Тюрингія з населенням 213 227 особа (станом на 31 грудня 2021^[1]). Найбільше місто поблизу географічного центру Німеччини, розташоване за 100 км від Лейпцига 150 км на північ від Нюрнберга та 180 км на південний схід від Ганновера. Ерфурт — резиденція римо-католицького єпископа. Місто лежить у південній частині тюринзького басейну, у межах широкої долини річки Ґера^[de], притоки Унструта^[de]. На півдні місто оточує горбистий ліс Штіґервальд.

Див. також: Ерфурт

ІсторіяРедагувати

Ерфурт згадується вперше у 742 році під назвою Ерфесфурт. У посланні майнцський архієпископ Боніфаціус (Святий Боніфатій) звертається до Папи Римського з проханням створити тут єпископство.

Ерфурт, Всесвітня (Нюрнберзька) хроніка Гартмана Шеделя, 1493

Місто було важливим торговим осередком протягом середньовіччя поблизу броду через річку Ґера. Разом з іншими п'ятьма містами Ґота, Теннштедт, Арнштадт та Лангезальца, Ерфурт був центром німецької торгівлі вайдою (барвником синього кольору).

Міська ратуша та стара частина Ерфурта

У 1349 році в часи погромів після Чорної чуми євреї міста були оточені й понад 100 з них було убито. Збереглася середньовічна синагога. У 1392 заснований Ерфуртський університет, де вчився Мартін Лютер.

Ерфурт став частиною королівства Пруссії у 1802 році, тимчасово входив до першої французької імперії у 1806 р. як Князівство Ерфурта, будучи у 1815 знову поверненим Пруссії після Наполеонівських воєн. Хоча Ерфурт був оточений Тюринзькою територією із заходу, півдня й сходу, місто залишалося частиною прусської провінції Саксонія аж до 1944 року. Ерфурт був центром невдалого Ерфуртського союзу німецьких держав у 1850 р.

Під час бомбардування, як ціль нафтової кампанії протягом Другої світової війни, Ерфурт зазнав лише невеликих пошкоджень і 12 квітня 1945 року був зайнятий підрозділами третьої американської армії Паттона. 3 липня американці залишили місто та Ерфурт став зоною радянської окупації, увійшовши до НДР. У місті проживає багато недавніх вихідців із колишнього СРСР — зокрема російськомовні євреї.

Визначні пам'ятки та людиРедагувати

Ерфуртський собор і Зеверікірхе

Середньовічний центр міста зберігся недоторканим. Воно відоме двома соборами: кафедральним (Маріендом) та Зеверікірхе, які розташовані поруч і є емблемою міста; а також Петрівською фортецею (цитадель Петерсберґ — нім. Petersberg) та зоопарком. Тут народилися соціолог Макс Вебер та католицький містик Майстер Екгарт.

Інша примітне місце — Кремербрюке, міст, що перетинає вузьку річку Гера. На мосту розташовуються 32 житлових будинки. Він був побудований в 1325 році з церквою на кожному передмостовому зміцненні, одна з яких, Егиденкирхе (церква св. Егідія), діє й по сьогодні. Августінерклостер — старий монастир августинського ордену. Мартін Лютер навчався в університеті та жив у монастирі протягом кількох років після 1505 року.