Тюрингія (нім. Freistaat Thüringen) — земля Федеративної Республіки Німеччина. Розташована в центральній частині країни. Столиця — місто Ерфурт. Сусідами землі є Нижня Саксонія, Саксонія-Ангальт, Саксонія, Баварія і Гессен. Утворена 3 жовтня 1990 року. Площа — 16.172,50 км². Населення — 2 108 863 ос. (на 31 грудня 2021[1]). На теренах землі розмовляють німецькою. Ліві, СДПН і Зелені очолюють земельний уряд. Голова уряду — Бодо Рамелов (Ліві). За результами виборів до ландтагу, що відбулися 27 жовтня 2019 року, в ньому представлені такі партії: ХДС (21 депутат), Ліві (29), СДПН (8), ВДП (5), Зелені (5), АдН (22). Має 4 депутатів у Бундесраті, верхній палаті парламенту Німеччини. Валовий внутрішній продукт землі складає 61,91 млрд (2017)[2]. Борг землі становить 14,825 млрд € (30 вересня 2019)[3]. Рівень безробіття — 4,9 % (листопад 2019)[4]. Міжнародний код — DE-TH.

Тюрингія
Прапор Герб
Прапор Герб
KarteБерлінБременБременГамбургНижня СаксоніяБаваріяСаарландШлезвіг-ГольштейнБранденбургСаксоніяТюрингіяСаксонія-АнгальтМекленбург — Передня ПомераніяБаден-ВюртембергГессенПівнічний Рейн-ВестфаліяРейнланд-ПфальцШвейцаріяБоденське озероАвстріяЛюксембургФранціяБельгіяЧехіяПольщаНідерландиДаніяДаніяЩецинська затокаШлезвіг-ГольштейнПівнічне мореБалтійське море
Karte
Країна Німеччина
Столиця Ерфурт
Площа 16.172,50 км²
Населення 2 108 863 ос. (на 31 грудня 2021[1])
Густота 130 осіб/км²
Утворена 3 жовтня 1990
ВВП 61,91 млрд (2017)[2]
Борг 14,825 млрд € (30 вересня 2019)[3]
Голова Бодо Рамелов (Ліві)
Уряд Ліві, СДПН і Зелені
Ландтаг ХДС (21 депутат), Ліві (29), СДПН (8), ВДП (5), Зелені (5), АдН (22)
Останні вибори 27 жовтня 2019
Наступні вибори 2024
Голосів у Бундесраті 4
ISO DE-TH
Сайт www.thueringen.de

Назва ред.

Географія ред.

Земля відома як «Зелене серце Німеччини». Столиця — Ерфурт. Разом з Саксонією є однією із найбільш економічно розвинених земель на сході Німеччині. З гірським масивом Кіфхаузен пов'язані пам'ятники історичним особистостям: Фрідриху Барбароссі, Томасу Мюнцеру та Вільгельму Першому. Клімат відрізняється більшою континентальністю й сухістю, ніж у сусідніх землях, літо сухіше й спекотніше, а зима дещо холодніша. Це укупі з наявністю потужних масивів кальцієвмісних порід (здебільшого гіпсів) сприяє поширенню тут не лише лісових, а й степових рослинних угруповань, де зростають ковила, миколайчики, кермек, різні айстрові, бобові, шавлія й інше різнотрав'я та представлена багата фауна комах і павуків.

Історія ред.

 
Мапа Тюрингії, 1712

Назва землі Тюрингія походить від назви однойменного племені тюрингів, що мешкали в цьому районі з V століття. У 531 році франки розгромили королівство тюрингів і розділили його землі між собою і саксами. Остаточно приєднали у 534 році. 632 року франкським королем Дагобертом I утворено герцогство Тюрингії, першим очільником якого став Радульф.

Тюрингія як окрема область входила до складу Франкського, а потім Східно-Франкського (Німецького) королівств. У 1130 Тюрингія стала окремим ландграфством у складі Німеччини на чолі з династією Людовінгів (11301247). У 12471264 роках. Тюрингія перейшла до маркграфів Майсена з роду Веттінів, які носили титул ландграфів Тюринзьких. Пізніше Веттіни стали курфюрстами Саксонськими і поділились на Альбертинську та Ернестинську гілки. Альбертинська лінія зберегла за собою титул курфюрстів (з 1547), а Ернестинській лінії залишились землі південної Тюрингії з головним містом Веймар. З XVI-XVII ст. герцогство Саксен-Веймар поступово дробилося на менші герцогства Ернест-Веттінів з центрами в Готі, Кобурзі, Айзенаху, Альтенбурзі тощо. У 1815 до складу Німецького Союзу ввійшло 5 герцогств Веттінів у Тюрингії, Саксен-Ваймар, Саксен-Альтенбург, Саксен-Гільдбург-Гаузен, Саксен-Кобург-Гота і Саксен-Майнінген. Крім того, на території тієї ж Тюрингії існували інші дрібні держави — Шварцбург-Рудольштадт, Шварцбург-Зондергаузен, Ройс молодшої лінії, Ройс старшої лінії. Усі ці дрібні тюринзькі держави увійшли як окремі монархії у створену 1871 р. об'єднану Німецьку імперію. Після листопадової революції 1918 року в Німеччині монархії в усіх тюринзьких державах були повалені і постало питання про об'єднання цих невеликих територій в єдину федеральну землю Веймарської республіки. 1 травня 1920 року у Німеччині створена земля Тюрингія. Її площа становила 11 763 км². Населення — 1,607 тис.осіб. Столиця — Веймар.

У результаті поразки Німеччини у Другій світовій війні Тюрингія відійшла в радянську зону окупації в 1945, а потім стала частиною НДР (19491990). У 1952 земля Тюрингія ліквідована і розділена на округи, але з приєднанням НДР до ФРН 3 жовтня 1990 земля Тюрингія відновлена як одна з 16 федеральних земель єдиної Німеччини.

Важливий середньовічний осередок видобутку міді (рудники Купферберг, Камсдорф, Ільменау).

Ландтаг ред.

 
Бодо Рамелов, голова земельного уряду з 2019 року.

Розподіл місць у Тюринзькому ландтазі за результатами виборів 27 жовтня 2019 року. Уряд очолює коаліція Лівих, СДПН і Зелених.

29
8
5
5
21
22
29 21 22 

Розподіл 90 місць:


Промисловість ред.

У Ерфурті розвинена електротехнічна промисловість. У місті Айзенах діє завод концерну «Опель». Центром виробництва іграшок є місто Зоннеберг. Ще у XVI сторіччі налагоджено виробництво мисливської зброї в місті Зуль. Далеко за межами країни відома порцеляна мануфактур «Oscar Schlegelmilch» з Лангевізена та «Graf von Henneberg» з Ільменау.

Освіта ред.

З 1389 року існує Ерфуртський університет, у місті Ільменау розташований Технічний університет, у Єні — університет Фрідріха Шиллера, у Веймарі — Вища школа музики.

Примітки ред.

  1. Bevölkerung der Gemeinden vom Thüringer Landesamt für Statistik (нім.)
  2. Statistik informiert … Nr. 58/2018 (PDF). www.statistik-nord.de. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 19 червня 2018. 
  3. Öffentliche Schulden zum Ende des 3. Quartals 2019. www.destatis.de. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 6 травня 2020. 
  4. Arbeitslosenquoten im November 2019 – Länder und Kreise. statistik.arbeitsagentur.de. Statistik der Bundesagentur für Arbeit. Процитовано 2 грудня 2019. 

Джерела ред.

  • Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаг, 2010. ISBN 978-3-7973-1211-2

Посилання ред.

  Нижня Саксонія   Саксонія-Ангальт
  Гессен     Саксонія
  Баварія