Електротехнічна промисловість

Електротехні́чна промисло́вість — галузь машинобудування, яка випускає продукцію для виробництва, передавання та перетворення електроенергії у інші види енергії — механічну, світлову, теплову, хімічну тощо.

Швидке зростання економіки, технологій зумовило виокремлення окремих галузей промисловості у складі електротехнічної промисловості: радіотехнічної та електронної промисловості, електроприладобудування, трансформаторобудування, електромашинобудування, виробництва автотракторного електрообладнання тощо.

ІсторіяРедагувати

Як промисловість виникла у 1870-х рр., на основі досягнень електротехніки, зокрема розповсюдження дротового електричного зв'язку та електричного освітлення. Вона стала матеріально-технічною базою електрифікації, мала вирішальне значення для проведення механізації й автоматизації всіх галузей народного господарства. Швидкі темпи розвитку економіки зумовили виокремлення здобутків електротехнічної промисловості в електронному приладобудуванні, трансформаторобудуванні, електромашинобудуванні, радіотехнічній і електронній промисловості, виробництві автотракторного електроустаткування, кабельної, акумуляторної продукції, електрозварювального устаткування.

Загалом електротехнічна промисловість випускає понад 80 тис. найменувань продукції, виробництво якої спеціалізоване близько 40 галузями та підгалузями.

Близько 25 % продукції виробляється для житлово-комунального господарства.

У світі електротехнічна промисловість сконцентрована переважно у високорозвинутих країнах. Розміщення підприємств тяжіє до наукових центрів і великих міст. Окремі підприємства успішно працюють і в невеликих містах або селищах за умови наявності висококваліфікованих кадрів.

До 1917 року на теренах України існувало 4 заводи електротехнічної промисловості – кабельний у Києві (засн. 1900, від 1993 – ЗАТ «Укркабель», 2006 ліквідовано), електроламповий у Львовi (1972 увійшов до складу ВО (нині ВАТ) «Імпульс»), електромеханічний (1887–1915 – у Ризi) у Харкові (нині державне підприємство Харківський електромеханічний завод), ізоляторно-фарфоровий (1886–1915 – у Ризі) у Слов'янську (нині ВАТ «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», Донецька обл.). У 1920–30-х рр. розширено дiючi та побудовано новi заводи, які довелося відбудовувати у післявоєнний час.

Нині Україна має виробництво продукції всіх основних підгалузей електротехнічної промисловості.

До 1990-х рр. українські підприємства, що входили до електротехнічного комплексу СРСР, мали спеціалізований характер, що враховував потреби внутрішніх галузей промисловості та народного господарства республіки (вугільної, нафтогазової, металургійної промисловостей, сільського господарства тощо). Україна й донині пов'язана з підприємствами інших пострадянських країн необхідністю отримання низки комплектуючих виробів, напівфабрикатiв чи матеріалів електротехнічної промисловості.

Основні галузеві центри сконцентровані у Харківській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Хмельницькій, Херсонській областях. Серед найбільших підприємств – ЗАТ «ВО “Бердянський кабельний завод”» (Запорізька обл., див. «Азовкабель»), ВАТи «Запоріжтрансформатор», «Запорізький завод “Перетворювач”»; Львів. ВАТ «Імпульс»; ТОВ «Ватра» (корпорація, Тернопіль); державні підприємства Харківський електромеханічний завод, «Електроважмаш», ВАТи «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», «Електромашина», ЗАТ «Південкабель» (усі – Харків); ВАТи «Полтавський завод газорозрядних ламп», «Електромотор» (Полтава); ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», (обидва – Херсонська обл.); ВАТ «Укрелектроапарат» (Хмельницький), ТОВ «Кам'янець-Подільський кабельний завод» (Хмельницька обл.); ВАТ «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів»; ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури»; ВАТ «Науково-виробниче об'єднання “Етал”» (м. Олександрiя Кiровогр. обл.). Розвинена мережа галузевих науково-дослідних установ, зокрема діють Вибухозахищеного та рудникового електрообладнання Український науково-дослідний, проектно-конструкторський і технологічний інститут (Донецьк), Трансформаторобудування Український науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут (Запоріжжя). Підприємства та НДІ електротехнічної промисловості співпрацюють з Інститутом електрозварювання НАНУ та Інститутом електродинаміки НАНУ (обидва – Київ). Низку розробок українських електротехніків вiдзначено Ленінськими преміями, Державними нагородами СРСР та України.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Технический прогресс в машиностроении Украинской ССР. К., 1967;
  • Электротехническая промышленность СССР. Научно-технический обзор развития советской электротехнической промышленности с 1917 по 1967 гг. Москва, 1967;
  • Астафьев В. Е. и др. Экономика, организация и планирование электротехнического производства. Москва, 1977;
  • Масол В. А. Электротехническая промышленность Советской Украины – рубеж развития // Электротехника. 1982. № 7.