Електронна промисловість

Електронна промисловість — промисловість з виробництва електронних компонентів і виробів з них, наукомістка галузь сучасного машинобудування, в цілому до ⅔ всієї продукції електронної промисловості — складна наукомістка техніка.

ІсторіяРедагувати

У 80-ті роки 20 століння (1984—1991 рр.) попереду були японські ТНК, серед яких NEC, Toshiba і Hitachi, що контролювали 1/4 світового ринку всіх видів напівпровідників. Частка поступалися їм американських Intel і Motorola була вдвічі менше — 1/8. У 1993 р Intel перейшла з четвертого на перше місце, а Motorola — на третє, потіснивши японські ТНК.

У 1990-ті роки зявилися помітні відмінності в якості продукції, що виготовляється в окремих групах країн: персональні комп'ютери США, Японії, Західної Європи, орієнтовані на рівень вимогливого ринку, відрізнялися найвищою якістю — ця продукція ретельно контролювалася, характеризувалась своєю енергоекономічністю і екологічністю (" зелені комп'ютери ") — їх визначали як комп'ютери т. н. білої збірки. У ряді ж нових індустріальних країн багато місцевих фірм (крім зазначених в ТНК) збирають комп'ютери за технологією «викрутки» з імпортних комплектуючих, з малою часткою власних деталей не найвищої якості. Вони відрізнялися меншою надійністю, гіршими техніко-економічним і параметрами і призначені для менш заможної і менш вимогливого покупця — ці комп'ютери ставилися до виробів жовтої збірки (а продукцію заводів Східної Європи, з усіма її перевагами і недоліками, іменували «червоної складанням»)[1].

В даний час структура світової електронної промисловості чітко відображає головні зміни в складі її виробництв, що відбулися за останні 40 років бурхливого розвитку. Найвища частка (до 45 % загального обсягу продукції галузі у вартісному вираженні) припадає на різні види обчислювальної техніки — від калькуляторів до комп'ютерів, які використовуються у виробництві, у військовому та іншому обладнанні. Вельми значна питома вага комплектуючих виробів, особливо мікросхем і інших компонентів — 20 %. Близько 5-8 % становить частка обладнання для систем зв'язку і приблизно 10 % — всієї масової побутової електронної апаратури. До 15 % припадає на різного роду медичне, наукове та інше електронне обладнання[2].

Електронна промисловість в УкраїніРедагувати

В Україні електронна промисловість набула розвитку в 60-х рр. ХХ століття, як складова частина електронної промисловості СРСР[3]. Ситуація станом на 2013 рік з електронною промисловістю в Україні не відповідала загальносвітовим тенденціям, які свідчили про розвиток цієї галузі виробництва. Так, обсяг світового ринку радіоелектроніки становив у 2011 році 2,3 трлн доларів США[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. География электронной промышленности мира. geographyofrussia.com (ru). Процитовано 2021-02-12. 
  2. Горкин А. (2020). Энциклопедия «География»(без иллюстраций) (ru). Litres. Процитовано 2021-02-25. 
  3. Романенко, с. 49.
  4. Романенко, с. 51.


ЛітератураРедагувати