Вільна демократична партія

Вільна демократична партія Німеччини (нім. Freie Demokratische Partei) — парламентська політична партія Федеративної Республіки Німеччина. Дотримується ліберальної ідеології. Входить до складу урядових коаліцій у шести землях.

Вільна демократична партія

Freie Demokratische Partei
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Голова партії Крістіан Лінднер
Ген. секретар Фолькер Віссінґ
Дата заснування 11 грудня 1948
Штаб-квартира

Thomas-Dehler-Haus
Reinhardtstraße 14

10117 Berlin
Ідеологія лібералізм
Молодіжна організація Young Liberalsd
Союзники та блоки


Кількість членів  76 000[1]
Офіційний колір (кольори) жовтий[2], маджента[2] і ціановий[2]
Друкований орган Q1822879?
Офіційний сайт liberale.de

Вибори 2021Редагувати

На федеральних виборах до Бундестагу 2021 року партія отримала 11,5 % голосів.[3]

Вибори та уряд 2009Редагувати

 
Сабіне Лойтгой-зер-Шнарренбергер — міністр юстиції

На федеральних виборах 27 вересня 2009 партія отримала рекордні для себе 14,6 % голосів і здобула 93 місця в Бундестазі.

28 вересня 2009 завершились перемовини щодо коаліційних домовленостей у другому уряді Ангели Меркель, розподіл урядових посад був таким: ХДС — 7 місць, ХСС — 3 місця і ВДП — 5 місць.[4] Міністри від ВДП:

ЛідериРедагувати

 
Зліва направо: Філіпп Реслер, Ніколь Брахт-Бендт та Ґідо Вестервелле на партійній конференції ВДП. 2009 рік.
  • раніше голова партії — Філіпп Реслер, віцеканцлер (2011—2013) і міністр економіки та технології (2011—2013). Очолив партію 13 травня 2011 та за три дні обійняв посаду віцеканцлера. З 12 травня 2011 до 17 грудня 2013 міністр економіки та технології, до цього був міністром охорони здоров'я. За фахом військовий медик.[5]
  • Генеральний секретар ВДП — Дірк Нібель обіймав посаду міністра Федерального міністерства з економічного співробітництва і розвитку, за квотою партії.[6][7]
  • Попередній голова партії — Гідо Вестервелле міністр закордонних справ ФРН (2009—2013), з 28 вересня 2009 до 16 травня 2011 обіймав посаду віцеканцлера.[6] Був головою партії з 2001 року, до цього був генеральним секретарем партії з 1994. На початку політичної кар'єри організував і очолював молодіжне крило партії — Юні Ліберали. 13 травня 2011 передав повноваження керівника ВДП Філіппу Реслеру.[6][5]

Очільники

Лідер (нім.) поч. кін.
Теодор Гойс Theodor Heuss 1948 1949
Франц Блюхер Franz Blücher 1949 1954
Томас Делер Thomas Dehler 1954 1957
Райнгольд Маєр Reinhold Maier 1957 1960
Еріх Менде Erich Mende 1960 1968
Вальтер Шеель Walter Scheel 1968 1974
Ганс-Дітріх Геншер Hans-Dietrich Genscher 1974 1985
Мартін Бангеманн Martin Bangemann 1985 1988
Отто Граф Лямбсдорф Otto Graf Lambsdorff 1988 1993
Клаус Кінкель Klaus Kinkel 1993 1995
Вольфганг Ґергардт Wolfgang Gerhardt 1995 2001
Ґідо Вестервеллє Guido Westerwelle 2001 2011
Філліп Реслер Philipp Rösler 2011 2013
Крістіан Лінднер Christian Lindner 2013 нині

ПолітикаРедагувати

Партія виступає за денуклеаризацію країни. ВДП — єдина німецька партія, що включила до своєї програми пункт про членство України в ЄС, хоча й у довгостроковій перспективі. Партія виступає також за потенційне членство в Євросоюзі держав західних Балкан.

Після отруєння Олексія Навального ВДП закликала зупинити будівництво «Північного потоку-2» поки Росія порушує права людини. Партія також висловилася за те, щоб продовження будівництва «Північного потоку-2» було тісно пов'язане з інтересами партнерів з Європейського Союзу та України.[8]

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.zeit.de/news/2021-09/27/lindner-fdp-will-vorsondierungen-mit-den-gruenen-fuehren
  2. а б в https://www.fdp.de/media/245/download?inline — С. 6.
  3. Лідер соціал-демократів Шольц хоче створити коаліцію без партії Меркель. ФАКТИ ICTV (укр.). 27 вересня 2021. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021. 
  4. а б в г Олександр Сосновський (26 жовтня 2009). Новий уряд Німеччини - усі портфелі вже роздані. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 13 листопада 2009. 
  5. а б Наталя Неділько (15 травня 2011). Новий лідер: У Німеччині партію Ламбсдорфа і Геншера очолив виходець із В’єтнаму. на сайті "Німецької хвилі". Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 15 червня 2011. 
  6. а б в Умланд Андреас. Німецький шанс України // Дзеркало тижня. — 2009. — Вип. #43 (771) (07-13 Листопада). — С. стор. 6. Архівовано з джерела 11 листопада 2009. Процитовано.
  7. Лідер лібералів – від політичної легковажності до героя виборів. Німецька хвиля. 28 вересня 2009. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2009. 
  8. Bei Nord Stream 2 muss es jetzt ein Moratorium geben. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.