Герцогство Померанія

Герцогство Померанія
Ducatus Pomeraniae
1121 – 1637

Герб of ГП

Герб

Розташування ГП
Столиця Щецин (Штетин)
Мови латина (з 1121),
нижньонімецька мова (до 1543),
верхньонімецька мова (від 1543)
Релігії католицтво, лютеранство (з 1534)
Форма правління монархія
герцог
 - 1119—1135 Вартислав I
 - 1135—1155 Ратибор I
 - 1187—1278 Барнім I Добрий
 - 1264—1295 Барнім II
 - 1438—1523 Богуслав X Великий
 - 1523—1531 Барнім IX Благочестивий
Історія
 - Засновано 1121
 - Ліквідовано 1637
Площа 30 000 км2
Населення
 -  350 000 осіб
     Густота Помилка виразу: неочікуване число осіб/км² 
Валюта шилінг, крейцер, денарій, грош, гульден, таляр, дукат, пфеніг, вітен, стерлінг, дікен, марка[1][2]
Попередник
Наступник
Księstwo rugijskie COA.svg Князівство Руян
POL księstwo pomorskie COA.svg Князівство Померанія
Бранденбурзька Померанія Wappen Pommern.svg
Шведська Померанія Flag of Sweden.svg
Мекленбург-Передня Померанія Flag of Mecklenburg-Western Pomerania.svg
Камінське єпископство Wappen Bistum Kammin.png

Герцогство Померанія (лат. Ducatus Pomeraniae, нім. Herzogtum Pommern, пол. Księstwo Pomorskie) — сучасний термін, прийнятий істориками для позначення території заселеної поморянами, що перебувала під владою місцевої слов'янської династії Грифичів (Грайфенів, Гріфітів)[3] з XII до XVII століття, зі змінюваними зовнішніми та внутрішніми кордонами в межах історичної області Померанії на південному узбережжі Балтійського моря.

Сьогодні землі колишнього герцогства входять до складу федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія в Німеччині і Поморського воєводства в Польщі.

ІсторіяРедагувати

На території Померанії утворилось декілька помісних герцогств, з неодноразово змінюючимися межами і суверенами, що належали до династії Грифичів (Грайфенів). До титулу помісного герцога, крім вказівки на приналежність до Померанського Дому, як правило, додавалася назва території, якою управляв.

  • Герцогство Померанія-Димін (1160—1264)
  • Герцогство Померанія-Щецин (1160—1264/1295 — 1523, 1532 — 1637)
  • Герцогство Померанія-Щецинек (1368—1390)
  • Герцогство Померанія-Вольгаст (1295—1478, 1532 — 1637)
  • Герцогство Померанія-Вольгаст-Слупське (1532—1625)
  • Герцогство Померанія-Слупськ[ru] (1210/1368 — 1478)
  • Герцогство Померанія-Славно (1190—1238)
  • Герцогство Померанія-Старгард (1377—1478)
  • Герцогство Померанія-Дарлово (1569—1625)
  • Герцогство Померанія-Барт (1372—1478, 1569—1625)
  • Герцогство Померанія-Руян (1569—1620)

У 1140 р. на території герцогства Померанія було засновано Камінське єпископство[ru]. Катедра єпископа перебувала з 1140 р. до 1150/1155 року в м. Волині, потім тимчасово в абатстві Гробе в Узедомі, і, нарешті, з 1178 року в м. Каміні (Камені). Під час Реформації, єпископство було секуляризоване. У 1556 р. за часів герцога Яна Фредеріка I[ru] землі єпископства відійшли до представників Померанського Дому, які володіли ними до смерті останнього правителя з династії Грифичів. У 1325 р. до складу герцогства увійшло Князівство Руян (Рюген), на території якого знаходилися єпископства Шверін[de] (землі на материку) і Роскільде[ru] (острова).

Заснування герцогстваРедагувати

 
Герб герцогів Померанії

Близько 995 року Болеслав I Хоробрий, князь Польщі спробував підкорити землі на схід від р. Одри. У 1005—1013 роках після війни з Польщею Померанія здобула державний суверенітет. Ранні спроби християнізації регіону не вдалися. Розпочатий в 1042 р. конфлікт князя Земомисла Померанського з Казимиром I, князем Польщі, був врегульований 1046 р. імператором Генріхом III під час влаштованих ним переговорів ворогуючих сторін. Близько 1100 р. в літописах згадуються кілька князів Померанії, однак простежити їх генеалогічні зв'язки неможливо. Історичний родовід герцогів Померанії, складений в XVI-XVII століттях, хоча і згадує їх легендарного предка, князя Свантибора, але не позначає чітко його фактичного кровного споріднення з наступними поколіннями. Те ж саме спостерігається в інших джерелах початку XII століття, в основному це польські хроніки, в яких йдеться про герцогів Померанії[ru]. Таким чином, брати Вартислав I і Ратибор I сьогодні одноголосно визнані істориками першими герцогами Померанії і засновниками Померанского Дому.

У 1121 р. при герцогові Вартиславі I, Болеслав III Кривовустий, князь Польщі, бажаючи закріпити свій вплив у Померанії, відправив на землі герцогства християнських місіонерів, але ця місія успіху не мала. У травні 1124 р. на прохання того ж князя, на місію в Померанію відправився єпископ Отто Бамберзький. Його проповідь в Пириці, Волині і Камені навернула до християнства велику частину місцевого населення і весь благородний стан, за що церковними істориками йому присвоєно звання «апостола народу Померанії». У лютому 1125 р. завершив свою першу місію. Під час другої місії 1128 р. Отто Бамберзький проповідував в м. Диміні і м. Узедомі. Після смерті герцога Вартислава I, наприкінці XII століття землі герцогства були поділені між двома його синами, Казимиром I і Богуславом I, таким чином, утворили герцогства Померанія-Димін і Померанія-Щецин. Богуслав I у 1181 р. в Любеку став імперським князем з титулом «герцог слов'янський», але вже в 1185 р. він був змушений визнати васальну залежність від правителів Данії, від якої герцоги Померанії позбулися в 1227 р. після битви під Борнгеведом[ru][4]. Знову імперськими князями герцоги Померанії стали в 1231 р. під час боротьби між маркграфами Бранденбургу з династії Асканіїв та імператором Фрідріхом II. Під цим статусом вони згадуються в договорах в Кремені (в 1236) і Ландині (в 1250). У той же час до складу герцогства були включені великі землі, в тому числі Старгард і Укрмарк.

Герцогство Померанія-ДимінРедагувати

Засноване в 1170 р. Першим герцогом Померанія-Димін був Казимир I, син Вартислава I. Але зі смертю 17 травня 1264 р. Вартислава III[ru], онука Богуслава I, герцогство припинило своє існування. При цьому ж герцогові в 1236 р. герцогство втратило землі на захід від Диміна: Цірціпанія відійшла до правителів Мекленбургу, Старгард і Мекленбург-Стреліц до правителів Бранденбургу. До цього ж часу відноситься початок активного розселення на території герцогства германців і придбання ними правового статусу.

Герцогство Померанія-ЩецинРедагувати

 
Герб герцогів Померанія-Щецин

Засноване в 1170 р. Першим герцогом Померанія-Штетин був Богуслав I, одружений з принцесою Анастасією Польською[pl], дочкою Мешко III. Його онук герцог Барнім I Добрий у 1264 р. успадкував також титул герцога Померанії-Диміну і сприяв розселенню германців на території герцогства. При ньому в багатьох містах Померанії було прийнято самоврядування. За договором у Ландині від 1250 р. до складу герцогства увійшов Укрмарк, що до цього належала Бранденбургу; у 1248 р. - відібрали у Польщі Любуську землю.

Сини Барніма I Богуслав IV[ru] (від першого шлюбу), і Отон I (від другого шлюбу), після передчасної кончини свого брата герцога Барніма II[ru] в 1295 р., розділили землі герцогства ще раз. Так, утворилися герцогство Померанія-Вольгаст під керуванням Богуслава IV[ru] і герцогство Померанія-Щецин під керуванням Отона I.

Герцогство Померанія-ВольгастРедагувати

 
Герб герцогов Померанія-Вольгаст

Засноване в 1295 р. Першим герцогом був Богуслав IV[ru]. Його син Вартислав IV[ru] в 1317 р. приєднав до герцогства землі Слупськ-Славно[en], що залишилися після занепаду в 1295 р. герцогства Самбірського. У 1325 р., після смерті Віслава III, князя Руяна, останнього представника династії Віславидів, територія князівства також увійшла до складу герцогства Померанія-Вольгаст.

З 1368 р. до 1372 р. герцогство було розділене на Східну Померанію під керуванням Богуслава V[ru] і Західну Померанію під керуванням Барніма IV[ru]. У 1372 р. обидві частини були об'єднані під управлінням Вартислава V[ru].

У 1456 р. герцоги заснували Грайфсвальдський університет. Від 1478 р. до 1523 р. герцогство втратило автономний статус, його землі знаходилося під управлінням Богуслава X Великого, герцога Померанії. Але вже в 1523 р. воно було відновлено в колишніх межах. У 1534 р. на території герцогства проповідував Йоган Бугенхаген[ru], відомий діяч Реформації.

Герцогство Померанія-ШтольпеРедагувати

 
Герб герцогів Померанія-Слупськ

Засноване 15 травня 1368 р. за договором в Анкламі, що 8 травня 1372 р. було підтверджено договором в Старгарді. Першим герцогом був Богуслав V[ru] (помер у 1374). Його успадкували сини, Казимир IV (помер у 1377), Барнім V[ru] і Богуслав VIII[ru] (помер у 1418), після смерті якого цим герцогством Померанія-Слупськ управляла його вдова, принцеса Софія Гольштейнська (донька Генріха II Залізного[pl]), котра до 1425 р. була регентом при неповнолітньому синові, герцогові Богуславі IX[ru]. В 1446 р. це герцогство Померанія-Штольпе перейшло під управління Еріка VII, короля Данії, Норвегії та Швеції, який правив герцогством під ім'ям Еріка I. Після його смерті герцогство перейшло до Еріка II[ru], герцога Померанії-Вольгаст, чий син Богуслав X Великий, об'єднав всі помісні герцогства під своєю владою та став єдиним герцогом Померанії.

Скасування герцогстваРедагувати

Під час Тридцятилітньої війни в 1630 році Померанія перебувала під окупацією Швеції. Зі смертю в 1637 р. бездітного Богуслава XIV, останнього герцога з династії Грифичів, герцогство припинило своє існування. За Грімницьким договором[ru] від 1529 р., титул і землі герцогів Померанії, в разі припинення династії, переходили до курфюрстів Бранденбургу. Але в 1648 р. за Вестфальським договором контроль над землями герцогства був поділений між курфюршеством Бранденбург-Пруссія і королівством Швеції. Остаточний поділ відбувся за Штетинським договором[ru] у 1653 р.[5]. За Віденським договором 1815 р. вся територія колишнього герцогства увійшла до складу королівства Пруссії і стала однією з її провінцій, що проіснувала до 1945 року.

ПриміткиРедагувати

  1. (рос.) Монеты Священной Римской империи // Монетник.ру — Нумизматический интернет-магазин
  2. (рос.) Монеты Священной Римской Империи (СРИ) // Monitex Inc.
  3. (рос.)Шафров Г. М.Генеалогические таблицы по истории европейских государств. Издание 7 исправленное и дополненное (541 таблица), табл.36-38
  4. Борнгевед // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого[ru] [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  5. (нім.) Heitz, Gerhard; Rischer, Henning. Geschichte in Daten. Mecklenburg-Vorpommern. — Münster-Berlin : Koehler&Amelang, 1995. — С. 232, 233. — ISBN 3-7338-0195-4.

ДжерелаРедагувати

  • (нім.)Johann Jakob Sell, «Geschichte des Herzogtums Pommern». 1. Teil, Berlin 1819 (Volltext); 2. Teil, Berlin 1819 (Volltext); 3. Teil, Berlin 1820 (Volltext).
  • (нім.)Wilhelm v. Sommerfeld, Geschichte der Germanisierung des Herzogtums Pommern oder Slavien bis zum Ende des 13. Jahrhunderts. Duncker & Humblot, Leipzig 1896. (Nachdruck: Elibron Classics 2005, ISBN 1-4212-3832-2 und ISBN 1-4212-3831-4, eingeschränkte Vorschau)
  • (нім.)Martin Wehrmann, Geschichte von Pommern. Band 1. 2. Auflage. Verlag Friedrich Andreas Perthes, Gotha 1919. (Nachdruck: Augsburg 1992, ISBN 3-89350-112-6)