Діжон

місто та муніципалітет у департаменті Кот-д'Ор, Франція

Діжо́н (фр. Dijon) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Бургундія-Франш-Конте та департаменту Кот-д'Ор. Населення — 159 346 осіб (1-1-2021)[1].

Діжон
Dijon

 
Країна Франція Франція
Регіон Бургундія-Франш-Конте 
Департамент Кот-д'Ор 
Округ Діжон
Код INSEE 21231
Поштові індекси 21000
Координати 47°19′18″ пн. ш. 5°02′29″ сх. д.H G O
Висота 220 - 410 м.н.р.м.
Площа 40,41 км²
Населення 159 346 (1-1-2021[1])
Густота 3753,33 ос./км²
Розміщення
Діжон. Карта розташування: Франція
Діжон
Влада
Мер
Мандат
François Rebsamen
2020-2026
Офіційна сторінка 

Мапа

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 270 км на південний схід від Парижа.

Одна з вуличок старого Діжону

Історія ред.

Діжон був вже за часів римлян укріпленим місцем — Divio або Castrum Divionense; в 1183 році отримав міські права. Християнство в ці місця приніс мученик Бенігно Діжонський, який вважається небесним покровителем міста.

Своїм політичним значенням в Середньовіччя Діжон зобов'язаний рішенням герцога Роберта I перенести сюди столицю Бургундського герцогства. Тим не менше, справжній мистецький та економічний розквіт Діжона пов'язаний з правлінням бургундських герцогів династії Валуа в XV столітті. Саме тоді у місті працювали видатні майстри готики на чолі зі скульптором Клаусом Слютером.

Після приєднання до Франції в 1477 році Діжон залишався місцеперебуванням Бургундського парламенту. Коли Людовик XIV завоював Франш-Конте, Діжон з прикордонного містечка перетворився на великий економічний і адміністративний центр. У Діжоні народилися композитор Жан-Філіп Рамо та інженер Густав Ейфель. Реформа місцевого самоврядування часів Революції завдала удару по його адміністративним значенням.

Після того, як 1851 року в Діжон прийшла залізниця, почався процес індустріалізації, який супроводжувався швидким зростанням населення. У 1830-ті роки в Діжоні під керівництвом Анрі Дарсі створили першу в Європі система міських очисних споруд з різними фільтраційними засипками.

Визначні пам'ятки ред.

Діжон мало постраждав у війнах останніх двох століть. У центрі збереглися фахверкові будинки XII—XV століть і Палац герцогів Бургундських з вежею Філіпа Доброго, перебудованою XVII—XVIII століть. Нині палацові зали ділять ратуша і Музей образотворчих мистецтв з рідкісним колекціями старофранцузького і старонідерландського живопису.

З культових будівель найбільш примітні такі:

  • Готичний собор святого Беніня, споруджений між 1280 і 1325 роками, освячений у 1393 році, у XVIII столітті став кафедральним.
  • Готична церква Нотр-Дам (початок XIII століття) славиться своїм химерно-ажурним різьбленим фасадом і зразками середньовічного декоративно-вжиткового мистецтва.
  • Невелика церква Сен-Філібер.
  • Церква Сен-Мішель — яскравий приклад переходу від готики до ренесансу в першій третині XVI століття.
  • Побудований у XIV—XV століттях під керівництвом Слютера картезіанський монастир Шанмоль. Монастир був частково знесений в роки Революції і переданий під психіатричну лікарню, однак навіть те, що від нього збереглося, становить винятковий художній інтерес. Пишні надгробки герцогів Філіпа Сміливого та Йоанна Безстрашного перенесені з монастиря в сторожову залу герцогського палацу.

У Діжоні розташований Ботанічний сад Аркебюз.

Демографія ред.

Динаміка населення (INSEE[3] і Cassini):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[4]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 70 688 10 636 14 783 20 951 15 458 7718 1142
Жінки 80 824 9828 17 904 21 090 17 354 12 084 2564


Економіка ред.

2010 року серед 107 755 осіб працездатного віку (15—64 років) 74 902 були активними, 32 853 — неактивними (показник активності 69,5%, у 1999 році було 64,8%). З 74 902 активних мешканців працювали 66 352 особи (33 722 чоловіки та 32 630 жінок), безробітними було 8550 (4248 чоловіків та 4302 жінки). Серед 32 853 неактивних 20 023 особи були учнями чи студентами, 7040 — пенсіонерами, 5790 були неактивними з інших причин[5].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 67721 оподатковане домогосподарство, у яких проживали 131147,0 особи, медіана доходів виносила 20 011 євро на одного особоспоживача[6]

Транспорт ред.

У 2012 році в місті відкрилася сучасна трамвайна мережа, завдовжки приблизно 20 км.

Уродженці ред.

Сусідні муніципалітети ред.

Галерея зображень ред.

Персоналії, пов'язані з містом ред.

Посилання ред.


Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Зареєстроване населення 2021. Національний інститут статистики і економічних досліджень Франції. 29 грудня 2023.
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. Dijon sur le site de l'Insee, наведено за французькою вікіпедією
  4. Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
  5. Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  6. Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
  7. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.