Єнакієве
Єнáкієве — місто Донецької області, України, центр Єнакієвської міської громади Горлівського району. У минулі роки Єнакієве було важливим центром видобутку вугілля, металургії та хімічної промисловості. Населення становить 77 тис. осіб (2020 р.). З 2014 року окуповане російськими військами.
Єнакієве | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Єнакієвський трамвай | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | ![]() | ||||||||
Регіон | Донецька область | ||||||||
Район | Єнакієвська міськрада | ||||||||
Засноване | 1782 | ||||||||
Статус міста | з 1925 року | ||||||||
Населення | ▼ 77 355 (01.01.2020)[1] | ||||||||
- повне | ▼ 77 355 (01.01.2020)[1] | ||||||||
Агломерація | Горлівсько-Єнакієвська агломерація | ||||||||
Площа | 42.5 км² | ||||||||
Густота населення | 1820 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 86400—86470 | ||||||||
Телефонний код | +380-6252 | ||||||||
Координати | 48°13′52″ пн. ш. 38°12′19″ сх. д. / 48.23111° пн. ш. 38.20528° сх. д.Координати: 48°13′52″ пн. ш. 38°12′19″ сх. д. / 48.23111° пн. ш. 38.20528° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 260 м | ||||||||
Водойма | р. Кринка | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Єнакієве | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 43,8 км | ||||||||
- залізницею | 50 км | ||||||||
- автошляхами | 52 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 608 км | ||||||||
- залізницею | 739 км | ||||||||
- автошляхами | 730 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 86400, Донецька обл., м. Єнакієве, пл. Леніна, 7, 2-21-03 | ||||||||
Вебсторінка | Єнакієвська міськрада | ||||||||
Міський голова | Олейник Валерій Валерійович | ||||||||
|
ГеографіяРедагувати
Місто розташоване в східній частині Донецької області при впадінні річок Садки, Корсунь і Булавинки в річку Кринка (басейн Міуса), відстань до Донецька 60 км. Залізнична станція Єнакієве.
НазваРедагувати
Назва Єнакієвого змінювалася кілька разів:
- 1898–1928: Єнакієве (у 1925 Єнакієве отримало статус міста).
- 10 липня 1928–1936: Рикове, на честь радянського партійного діяча Олексія Рикова.
- З 27 травня 1936 року — Орджонікідзе, на честь радянського партійного діяча Григорія Орджонікідзе[2].
Під час німецької окупації (1941—1943) місто знов перейменували в Рикове. З 12 червня 1944 року дотепер — знов Єнакієве.
ГеографіяРедагувати
Рельєф місцевості різно пересічений балками та ярами з високими схилами. Клімат в районі міста помірно-континентальний, у літній період середня температура +21,5, у зимній — −7, з частими сильними вітрами, головним чином, східного напрямку. В західній частині міста протікає річка Садки, після злиття її з р. Булавин, остання впадає в р. Кринку — притоку р. Міус.
Основною корисною копалиною міста є кам'яне вугілля. На шахтах міста видобувається енергетичне вугілля марки «Т», коксівне вугілля.
Єнакієве — екологічно небезпечне місто. Основними забруднювачами навколишнього середовища є металургійний, коксохімічний і цементний заводи.
СимволікаРедагувати
Єнакієве було одним із перших міст Донеччини, у якого з'явився власний герб. Його проект був розроблений в 1968 році. Авторська група, у складі якої А. І. Чутчев, Р. А. Андрієнко, А. К. Панасенко, А. Д. Уткин, зробила офіційний символ міста простим, лаконічним і в той же час дуже виразним, відобразивши в ньому історію Єнакієвого, народження якого передусім пов'язане з розвитком металургійної і вугільної промисловості.
ІсторіяРедагувати
Датою заснування міста Єнакієвого вважається 1782 р., коли на березі річки Булавин з'явилося село Федорівка (Гапурівка), про яке вперше згадується в «Списках населенных мест Российской империи». В той час з'явились села Раздольське (Раздолівка), Софіївка (Карло-Марксове), Афанасєвка (Оленівка), Вєровка, Катеринівка.
У 1858 році тут відкрита Софіївська кам'яновугільна копальня (у 1864 році тут здобуто 225 тис. пудів вугілля). В 1858 р. на річці Садки, поблизу Софіївського кам'яновугільного рудника почали будувати казенний дослідний чавуноплавильний завод, названий Петровським на честь Петра I. В 1862 р. на заводі вперше в Росії виплавили чавун на коксі. На честь заводу селище поблизу називається Старопетрівським.
Через нестачу фінансування завод закрили. У 1895 році інженерами Федором Єнакієвим і Б. А. Яловецьким та кількома бельгійськими підприємцями засновано Російсько-бельгійське акціонерне товариство, і за проектом бельгійського інженера Альфреда Філіпара розпочало будівництво нового Петровського металургійного заводу поблизу селища Федорівка. Керував будівництвом заводу пітерський інженер-шляховик Ф. Є. Єнакієв.
У 1897 р. завод розпочав свою роботу. Наприкінці XIX століття на ньому працювали 2665 осіб. Біля заводу відкрилися кам'яновугільні копальні. Навколо підприємств склалися селища, які в 1898 році об'єднані в одне, назване на ім'я засновника російсько-бельгійського товариства Єнакієвським. Письменник О. Купрін, що перебував в 1896 році на службі на заводі, відобразив життя робітників селища в повісті «Молох».
У 1898 р. робітниче селище навколо заводу рішенням Бахмутського повітового і Катеринославського губернського дворянського зборів названо ім'ям інженера Федора Єгоровича Єнакієва. Поряд з заводом будувались вугільні копалини: Вєровська, Кар'єрівська, «Бунге».
У 1905 місто зачепили події російської революції. У 1905 листопаді в Єнакієвому була створено незаконне збройне формування «Єнакієвська дружина», що займалося підготовкою до збройного повстання робітників. Дружина взяла участь у повстанні в Горлівці 17 грудня, де й була розбита. Командувач дружини А. П. Щербакова був заарештований 21 грудня, а 4 вересня 1909 — повішений. 22 січня 1905 року страйкували робітники Петровському заводі, що висували економічні вимоги, свободи слова і зібрань.[3]
До Першої світової війни в Єнакієвому побудований коксохімічний, цегляний, пивоварний заводи, маслоробня. Петровський завод став одним з найбільших металургійних заводів (3 місце) півдня Росії. У 1913 році він дав 349,2 тис. тонн чавуну, 316,4 тис. тонн сталі, 280,1 тис. тонн прокату. До того часу в селищі були 2 готелі, їдальня, 2 пекарні, 4 магазини, лікарня, комерційне училище, 5 шкіл, кінематограф, клуб службовців металургійного заводу, бібліотека.
Німецька колоніяРедагувати
Савелівка (Гофенталь/Hoffental), до 1917 — євангелістське село області Війська Донського, Таганрозький округ; у радянські часи — Сталінська/Донецька область, Орджонікідзевський (Риковський/Єнакієвський) район. Засноване 1880 року. Засновники з бердянських колоній. Євангелічна громада Остгайм. Землі 2360 десятин. Мешканців: 250 (1918), 184/184 німці (1926).
Перша радянська окупаціяРедагувати
В результаті розрухи після Першої світової і Громадянської воєн в 1919—1921 роках Петровський завод був єдиним, який випускав сталь. У 1921 році утворений трест «Югосталь», що об'єднав металургійні заводи Юзівки, Петровки, Макіївки і Єнакієвого. У 1924 році перейменовані шахти Єнакієвого:
- Софіївська шахта — імені Карла Маркса
- Веровська копальня — шахта «Червоний Профінтерн»
- Нар'євська копальня — шахта «Червоний Жовтень»
- шахта «Бунге» — шахта «Юний Комунар».
У 1924 році всіма шахтами було здобуто 3,5 млн пудів вугілля. До 1925 року в Єнакієвому налічувалися 34 тис. жителів. У 1925 р. Єнакієве отримало статус міста.
Назва міста часто змінювалась: з 1898 р. по 1928 р. місто іменувалось Єнакієве; з 10.07.1928 р. — Рикове; з 1936 р. — Орджонікідзе. Під час німецької окупації місто перейменували в Рикове; з 12 червня 1944 року — знов повернулись до назви Єнакієве.
За роки перших п'ятирічок у 1930-ті роки бурхливо зростав промисловий потенціал міста. Побудовані коксохімічний і цементний заводи, завод металоконструкцій, аглофабрика, нові шахти, зокрема № 1-2 № 4 та інші. Великим подвигом єнакієвських металургів стало будівництво за 40 днів методом народного будівництва першої в СРСР розливної машини. У 1932 році від центру до селища металургів прокладена трамвайна лінія. З 1933 року по 1941 рік в місті діяв аероклуб, який підготував понад 400 льотчиків. Десять з них стали Героями Радянського Союзу, зокрема льотчик-космонавт Г. Береговий — двічі Героєм Радянського Союзу.
Друга світова війнаРедагувати
До 1939 року населення міста склало 88,2 тис. осіб. Місто обслуговували 11 лікарень, поліклініка, 71 школа, металургійний технікум, педучилище, фельдшерсько-акушерська школа, музична школа, понад 120 бібліотек, 2 Палацу культури, 10 клубів. Видавалося 11 багатотиражних газет. У 1934 році був відкритий російський драматичний театр. До межі міста ввійшли старі селища: «Червоний профінтерн» і «Червоний Жовтень», побудовані нові райони: імені Ватутіна, Північний, Залізничний та інші.
1 листопада 1941 року під натиском німців армії частини Червоної Армії залишили місто. За час окупації до Німеччини відправлено 10 тис. жителів; на руїни було перетворено металургійний завод, вивезено 60 тис. тонн металу і прокату, велику кількість обладнання і верстатів. Радянська армія зайняла місто 3 вересня 1943 року.
Єнакієвці брали участь у всіх вирішальних битвах Другої світової війни. 28 земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 14 тис. нагороджено орденами та медалями.
Друга радянська окупаціяРедагувати
До 1950 року вся промисловість міста була відновлена. У 1950-х роках введені в експлуатацію завод залізобетонних виробів, експериментальний завод будівельних матеріалів, завод великоблочного житлового будівництва, авторемонтний завод.
Місто сумно відоме тим, що 16 вересня 1979 року на шахті «Юнокомунарівська» на глибині 903 м проведений ядерний вибух потужністю 200 т, з науково-дослідницькою метою. Зараз виникли проблеми з захороненням наслідків аварії у зв'язку з ліквідацією шахти.
Війна на сході УкраїниРедагувати
13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. Було захоплено приміщення міськради, прокуратури та міліції[4]. 20 квітня терористи на деякий час покинули місто[5], проте повернулися 4 травня[6], влаштувавши безлад у міськраді та біля металургійного заводу.
З часу захоплення міста, терористи неодноразово відзначалися грабунками. Зокрема повідомлялося про викрадення банківського автомобіля з грошима[7], пограбування магазинів[8][9].
7 серпня 2014 року в небі над Єнакієвим імовірно, з наданого російською стороною комплексу «Бук», терористи збили український МіГ-29; льотчик намагався відвести літак від житлових районів. 13 серпня було зупинено металургійний завод, згідно з повідомленням керівництва — «з метою запобігання техногенній катастрофі та збереження життя городян»[10]. В місті була повністю зупинена робота казначейства та банківської системи, призупинено діяльність ряду підприємств. Спостерігається дефіцит продуктів[11]. 18 листопада в місті мав місце перший голодний виступ[12].
14 листопада Єнакієве було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[13]
Адміністративний поділРедагувати
Місто входить до Горлівсько-Єнакієвської агломерації. Підпорядковані міста Вуглегірськ і Бунге, 8 смт, 8 сіл і 11 селищ.
НаселенняРедагувати
103 997 жителів (2001); з територіями, підлеглими міськраді, — 161 535 жителів.
За даними перепису 2001 року населення міста становило 104266 осіб, із них 9,78 % зазначили рідною мову українську, 89,44 % — російську, 0,19 % — вірменську, 0,08 % — білоруську, 0,03 % — циганську, 0,01 % — болгарську, молдовську та грецьку, а також польську, гагаузьку, німецьку, румунську, угорську та єврейську мови[14].
Національний склад населення за переписом 2001 року[15][16]
Народ | Чисельність | Частка |
Росіяни | 83 726 | 51,4 |
Українці | 73 675 | 45,3 |
Білоруси | 1 777 | 1,1 |
Вірмени | 587 | 0,4 |
Азербайджанці | 366 | 0,2 |
Євреї | 291 | 0,2 |
Кількість населення на початок 2004 року — 98,8 тис. чоловік. За період з перепису 1989 року воно скоротилося на 14 %.
Народжуваність — 5,8 на 1000 чоловік, смертність — 20,6, природний спад — −14,8, сальдо міграції негативне (-9,9 на 1000 чоловік).
ЕкономікаРедагувати
- Видобуток кам'яного вугілля (ДП «Орджонікідзевугілля»):
- шахта «Червоний Жовтень»,
- шахта «Червоний Профінтерн»,
- збагачувальна фабрика;
- Металургійна промисловість:
- Машинобудування і металобробка:
- Єнакієвський котельно-механічний завод,
- «Донбассталькострукція»,
- ремонтно-механічний завод,
- авторемонтний завод,
- «Ременергомонтаж»;
- Виробництво будматеріалів:
- ТОВ «Цемент Донбасу» (цементний завод),
- завод залізобетонних напірних труб
- Харчова промисловість:
- Єнакієвський м'ясокомбінат,
- Комбінат харчових продуктів «Айсберг» (холодокомбінат),
- Єнакієвський молокозавод;
- Єнакієвський коровай,
- Легка промисловість:
- швейна фабрика та інші.
Близько 60 % зайнятих в народному господарстві трудяться в промисловості. Зараз багато підприємств працюють не на повну потужність. Закрита шахта «Червоний Жовтень». Передбачається закрити і шахту «Червоний Профінтерн».
Обсяг промислового виробництва — 3 224 млн гривень (на 1 жителя — 20 950 грн.). Індекс промислової продукції — 58,3 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 78,2 тис. тонн.
ТранспортРедагувати
ОсвітаРедагувати
Пам'яткиРедагувати
У місті Єнакієве Донецької області на обліку перебуває 50 пам'яток історії. З них 5 — пам'ятники В. І. Леніну , 15 — братські могили радянських воїнів, 5 — могили воїнів-афганців.
Костел Марії Терези Калькуттської — збудований 1900—1906 рр., єдиний у Донецькій області костел, будівля якого збереглась в роки радянської влади. Не перебуває на обліку як памʼятка.
У місті розташований лісовий заказник місцевого значення Урочище Плоске та Урочище Розсохувате.
У 2008 р. виникла ініціатива створити у місті Український техноленд.
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- Акопян Олена Грачиківна — українська плавчиня, чемпіонка та багаторазова призерка Паралімпійських ігор.
- Береговий Георгій Тимофійович — фронтовий льотчик і космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Єнакієвого.
- Богатиков Юрій Йосипович — український і російський співак, баритон.
- Бурба Олександр Адольфович — учений-хімік, професор, організатор промисловості та освіти, директор Мідногорського мідно-сірчаного комбінату (1954—1971), перший ректор Оренбурзького політехнічного інституту (1971—1983).
- Валентин Васильович Біблик, Заслужений машинобудівник Української РСР, академік Академії інженерних наук України, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР.
- Гавриленко Леонтій Ілліч (1923—1957) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
- Гараган Лариса Миколаївна — українська поетеса.
- Гуреїв Юрій Іванович (1935—2008) — — український хореограф, заслужений учитель України.
- Компан Олена Станіславівна — український історик.
- Пуппо Ігор Петрович (1931) — російський поет.
- Пляцковський Михайло Спартакович — російський радянський поет-пісенник та письменник.
- Соболєв В'ячеслав Олександрович — український економіст, підприємець; директор дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України».
- Василь Усатюк — український художник, що народився у місті.
- Янукович Віктор Федорович — колишній Президент України (2010—2014), який самоусунувся від здійснення конституційних повноважень внаслідок подій Євромайдану.
- Бурда Микита Валерійович — український футболіст, захисник київського «Динамо».
ПомерлиРедагувати
- Пузанов Лев Іларіонович — учасник радянсько-фінської та Другої світової воєн, Герой Радянського Союзу.
- Ревай Федір — політичний і освітній діяч Закарпаття, заступник Голови Сойму Карпатської України, лідер Українського Національного Об'єднання.
ПосиланняРедагувати
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Парад терористів 9 травня 2015 року[17] |
- Єнакієве. Загальні відомості про місто
- Як подзвонити в Єнакієве — як дзвонити в Єнакієве з різних країн. З мобільного і стаціонарного телефонів
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ О переименовании г. Енакиево (Донецкая область УССР) в г. Орджоникидзе (рос.)
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — с.371
- ↑ Донецкая Народная Республика захватила еще один город. С места событий: «Поднимают российские флаги и строят баррикады».
- ↑ З Єнакієвської міськради зникли сепаратисти
- ↑ У Єнакієво сепаратисти захопили завод Ахметова
- ↑ В Єнакієво терористи викрали банківський автомобіль із зарплатами 3000 бюджетників
- ↑ В Єнакієвому терористи пограбували «Фокстрот», а в Горлівці — підприємців на ринку. Архів оригіналу за 28 серпень 2014. Процитовано 6 січень 2015.
- ↑ Терористи мародерствують у рідному місті Януковича[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Ахметов зупинив Єнакієвський метзавод[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ В окупованому терористами Єнакієвому працюють за їжу та з ностальгією згадують Януковича
- ↑ В Єнакієвому натовп жінок вимагав в терористичної влади гроші на життя, — відео
- ↑ Кабінет міністрів України. Розпорядження від 7 листопада 2014 р. № 1085-р
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- ↑ Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- ↑ НедоПарад в недоРоссии: Рекомендовано до перегляду патріотам (відео), сайт «Патріоти України», 10 травня 2015 року
ЛітератураРедагувати
- Єнакієве — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Над Єнакієвим збили український винищувач
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Горлівка | Горлівка | Бахмутський район |
Ясинуватський район | Шахтарський район | |
Макіївка | Шахтарський район | Шахтарський район |