Єнакієве

Єнáкієве — місто (з 1925 року) обласного значення, Донецької області, України. У минулі роки Єнакієве було важливим центром видобутку вугілля, металургії та хімічної промисловості. Населення становить 78 тис. осіб (2019 р.).

Єнакієве
Герб Єнакієвого Прапор Єнакієвого
Єнакієвський трамвай
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Донецька область
Район	Єнакієвська міськрада
Код КОАТУУ	1412000000
Засноване	1898
Статус міста	з 1925 року
Населення	▼ 77 968 (01.01.2019)
- повне	▼ 77 968 (01.01.2019)
Агломерація	Горлівсько-Єнакієвська агломерація
Площа	42.5 км²
Густота населення	1834.5 осіб/км²
Поштові індекси	86400—86470
Телефонний код	+380-6252
Координати	48°13′52″ пн. ш. 38°12′19″ сх. д.
Висота над рівнем моря	260 м
Водойма	р. Кринка
Відстань
Найближча залізнична станція	Єнакієве
До обл./респ. центру
- фізична	43,8 км
- залізницею	50 км
- автошляхами	52 км
До Києва
- фізична	608 км
- залізницею	739 км
- автошляхами	730 км
Міська влада
Адреса	86400, Донецька обл., м. Єнакієве, пл. Леніна, 7, 2-21-03
Веб-сторінка	Єнакієвська міськрада
Міський голова	Олійник Валерій Валерійович
Єнакієве на Вікісховищі Карта Єнакієве Єнакієве

Зміст

Географія

Місто розташоване в східній частині Донецької області при впадінні річок Садки, Корсунь і Булавинка в річку Кринка (басейн Міуса), відстань до Донецька 60 км. Залізнична станція Єнакієве.

Назва

Назва Єнакієвого змінювалася кілька разів:

• 1898–1928: Єнакієве (у 1925 Єнакієве отримало статус міста).
• 10 липня 1928–1936: Рикове, на честь радянського партійного діяча Олексія Рикова.
• З 27 травня 1936 року — Орджонікідзе, на честь радянського партійного діяча Григорія Орджонікідзе.

Під час німецької окупації (1941—1943) місто знов перейменували в Рикове. З 12 червня 1944 року дотепер — знов Єнакієве.

Географія

Рельєф місцевості різно пересічений балками та ярами з високими схилами. Клімат в районі міста помірно-континентальний, у літній період середня температура +21,5, у зимній — −7, з частими сильними вітрами, головним чином, східного напрямку. В західній частині міста протікає річка Садки, після злиття її з р. Булавин, остання впадає в р. Кринку — притоку р. Міус.

Основною корисною копалиною міста є кам'яне вугілля. На шахтах міста видобувається енергетичне вугілля марки «Т», коксівне вугілля.

Єнакієве — екологічно небезпечне місто. Основними забруднювачами навколишнього середовища є металургійний, коксохімічний і цементний заводи.

Символіка

Єнакієве було одним із перших міст Донеччини, у якого з'явився власний герб. Його проект був розроблений в 1968 році. Авторська група, у складі якої А. І. Чутчев, Р. А. Андрієнко, А. К. Панасенко, А. Д. Уткин, зробила офіційний символ міста простим, лаконічним і в той же час дуже виразним, відобразивши в ньому історію Єнакієвого, народження якого передусім пов'язане з розвитком металургійної і вугільної промисловості.

Історія

Федір Єгорович Єнакієв, один із засновників Єнакієвського металургійного заводу.

Датою заснування міста Єнакієвого вважається 1782 р., коли на березі річки Булавин з'явилося село Федорівка (Гапурівка), про яке вперше згадується в «Списках населенных мест Российской империи». В той час з'явились села Раздольське (Раздолівка), Софіївка (Карло-Марксове), Афанасєвка (Оленівка), Вєровка, Катеринівка.

Акція російсько-бельгійського металургійного товариства

У 1858 році тут відкрита Софіївська кам'яновугільна копальня (у 1864 році тут здобуто 225 тис. пудів вугілля). В 1858 р. на річці Садки, поблизу Софіївського кам'яновугільного рудника почали будувати казенний дослідний чавуноплавильний завод, названий Петровським на честь Петра I. В 1862 р. на заводі вперше в Росії виплавили чавун на коксі. На честь заводу селище поблизу називається Старопетрівським.

Через нестачу фінансування завод закрили. У 1895 році інженерами Федором Єнакієвим і Б. А. Яловецьким та кількома бельгійськими підприємцями засновано Російсько-бельгійське акціонерне товариство, і за проектом бельгійського інженера Альфреда Філіпара розпочало будівництво нового Петровського металургійного заводу поблизу селища Федорівка. Керував будівництвом заводу пітерський інженер-шляховик Ф. Є. Єнакієв.

У 1897 р. завод розпочав свою роботу. Наприкінці XIX століття на ньому працювали 2665 чоловік. Біля заводу відкрилися кам'яновугільні копальні. Навколо підприємств склалися селища, які в 1898 році об'єднані в одне, назване по імені засновника російсько-бельгійського товариства Єнакіївським. Письменник О. Купрін, що перебував в 1896 році на службі на заводі, відобразив життя робітників селища в повісті «Молох».

У 1898 р. робітниче селище навколо заводу рішенням Бахмутського повітового і Катеринославського губернського дворянського зборів названо ім'ям інженера Федора Єгоровича Єнакієва. Поряд з заводом будувались вугільні копалини: Вєровська, Кар'єрівська, «Бунге».

У 1905 місто зачепили події російської революції. У 1905 листопаді в Єнакієвому була створено незаконне збройне формування «Єнакієвська дружина», що займалося підготовкою до збройного повстання робітників. Дружина взяла участь у повстанні в Горлівці 17 грудня, де й була розбита. Командувач дружини А. П. Щербакова був заарештований 21 грудня, а 4 вересня 1909 — повішений. 22 січня 1905 року страйкували робітники Петровському заводі, що висували економічні вимоги, свободи слова і зібрань.

До Першої світової війни в Єнакієвому побудований коксохімічний, цегляний, пивоварний заводи, маслоробня. Петровський завод став одним з найбільших металургійних заводів (3 місце) півдня Росії. У 1913 році він дав 349,2 тис. тонн чавуну, 316,4 тис. тонн сталі, 280,1 тис. тонн прокату. До того часу в селищі були 2 готелі, їдальня, 2 пекарні, 4 магазини, лікарня, комерційне училище, 5 шкіл, кінематограф, клуб службовців металургійного заводу, бібліотека.

Перша радянська окупація

В результаті розрухи після Першої світової і Громадянської воєн в 1919—1921 роках Петровський завод був єдиним, який випускав сталь. У 1921 році утворений трест «Югосталь», що об'єднав металургійні заводи Юзовки, Петровки, Макіївки і Єнакієвого. У 1924 році перейменовані шахти Єнакієвого:

• Софіївська шахта — імені Карла Маркса
• Веровська копальня — шахта «Червоний Профінтерн»
• Нар'євська копальня — шахта «Червоний Жовтень»
• шахта «Бунге» — шахта «Юний Комунар».

Більшовицький бронепотяг «Грім», Єнакієве (1919 р.). Розбитий білогвардійцями під Ясинуватою

У 1924 році всіма шахтами було здобуто 3,5 млн пудів вугілля. До 1925 року в Єнакієвому налічувалися 34 тис. жителів. У 1925 р. Єнакієве отримало статус міста.

Назва міста часто змінювалась: з 1898 р. по 1928 р. місто іменувалось Єнакієве; з 10.07.1928 р. — Рикове; з 1936 р. — Орджонікідзе. Під час німецької окупації місто перейменували в Рикове; з 12 червня 1944 року — знов повернулись до назви Єнакієве.

Дореволюційна листівка, Єнакієве

За роки перших п'ятирічок у 1930-ті роки бурхливо зростав промисловий потенціал міста. Побудовані коксохімічний і цементний заводи, завод металоконструкцій, аглофабрика, нові шахти, зокрема № 1-2 № 4 та інші. Великим подвигом єнакіївських металургів стало будівництво за 40 днів методом народного будівництва першої в СРСР розливної машини. У 1932 році від центру до селища металургів прокладена трамвайна лінія. З 1933 року по 1941 рік в місті діяв аероклуб, який підготував понад 400 льотчиків. Десять з них стали Героями Радянського Союзу, зокрема льотчик-космонавт Г. Береговий — двічі Героєм Радянського Союзу.

Друга світова війна

До 1939 року населення міста склало 88,2 тис. осіб. Місто обслуговували 11 лікарень, поліклініка, 71 школа, металургійний технікум, педучилище, фельдшерсько-акушерська школа, музична школа, понад 120 бібліотек, 2 Палацу культури, 10 клубів. Видавалося 11 багатотиражних газет. У 1934 році був відкритий російський драматичний театр. До межі міста ввійшли старі селища: «Червоний профінтерн» і «Червоний Жовтень», побудовані нові райони: імені Ватутіна, Північний, Залізничний та інші.

1 листопада 1941 року під натиском німців армії частини Червоної Армії залишили місто. За час окупації до Німеччини відправлено 10 тис. жителів; на руїни було перетворено металургійний завод, вивезено 60 тис. тонн металу і прокату, велику кількість обладнання і верстатів. Радянська армія зайняла місто 3 вересня 1943 року.

Єнакіївці брали участь у всіх вирішальних битвах Другої світової війни. 28 земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 14 тис. нагороджено орденами та медалями.

Друга радянська окупація

До 1950 року вся промисловість міста була відновлена. У 1950-х роках введені в експлуатацію завод залізобетонних виробів, експериментальний завод будівельних матеріалів, завод великоблочного житлового будівництва, авторемонтний завод.

Пам'ятник Леніну, пл. Леніна,1

Місто сумно відоме тим, що 16 вересня 1979 року на шахті «Юнокомунарівська» на глибині 903 м проведений ядерний вибух потужністю 200 т, з науково-дослідницькою метою. Зараз виникли проблеми з захороненням наслідків аварії у зв'язку з ліквідацією шахти.

Війна на сході України

13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. Було захоплено приміщення міськради, прокуратури та міліції. 20 квітня терористи на деякий час покинули місто, проте повернулися 4 травня, влаштувавши безлад у міськраді та біля металургійного завода.

З часу захоплення міста, терористи неодноразово відзначалися грабунками. Зокрема повідомлялося про викрадення банківського автомобіля з грошима, пограбування магазинів.

7 серпня 2014 року в небі над Єнакієвим імовірно, з наданого російською стороною комплексу «Бук», терористи збили український МіГ-29; льотчик намагався відвести літак від житлових районів. 13 серпня було зупинено металургійний завод, згідно з повідомленням керівництва — «з метою запобігання техногенній катастрофі та збереження життя городян». В місті була повністю зупинена робота казначейства та банківської системи, призупинено діяльність ряду підприємств. Спостерігається дефіцит продуктів. 18 листопада в місті мав місце перший голодний виступ.

14 листопада Єнакієве було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада

Адміністративний поділ

Місто входить до Горлівсько-Єнакіївської агломерації. Підпорядковані міста Вуглегірськ і Бунге, 8 смт, 8 сіл і 11 селищ.

Населення

103 997 жителів (2001); з територіями, підлеглими міськраді, — 161 535 жителів.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 104266 осіб, із них 9,78 % зазначили рідною мову українську, 89,44 % — російську, 0,19 % — вірменську, 0,08 % — білоруську, 0,03 % — циганську, 0,01 % — болгарську, молдовську та грецьку, а також польську, гагаузьку, німецьку, румунську, угорську та єврейську мови.

Національний склад населення за переписом 2001 року

Народ	Чисельність	Частка
Росіяни	83 726	51,4
Українці	73 675	45,3
Білоруси	1 777	1,1
Вірмени	587	0,4
Азербайджанці	366	0,2
Євреї	291	0,2

Кількість населення на початок 2004 року — 98,8 тис. чоловік. За період з перепису 1989 року воно скоротилося на 14 %.

Народжуваність — 5,8 на 1000 чоловік, смертність — 20,6, природний спад — −14,8, сальдо міграції негативне (-9,9 на 1000 чоловік).

Економіка

Стадіон «Металург»

• Видобуток кам'яного вугілля (ДП «Орджонікідзевугілля»):
  • шахта «Червоний Жовтень»,
  • шахта «Червоний Профінтерн»,
  • збагачувальна фабрика;
• Металургійна промисловість:
  • Єнакієвський металургійний завод,
  • Єнакіївський коксохімічний завод,
• Машинобудування і металобробка:
  • Єнакіївський котельно-механічний завод,
  • «Донбассталькострукція»,
  • ремонтно-механічний завод,
  • авторемонтний завод,
  • «Ременергомонтаж»;
• Виробництво будматеріалів:
  • ТОВ «Цемент Донбасу» (цементний завод),
  • завод залізобетонних напірних труб
• Харчова промисловість:
  • Єнакіївський м'ясокомбінат,
  • Комбінат харчових продуктів «Айсберг» (холодокомбінат),
  • Єнакіївський молокозавод;
  • Єнакіївський коровай,
• Легка промисловість:
  • швейна фабрика та інші.

Близько 60 % зайнятих в народному господарстві трудяться в промисловості. Зараз багато підприємств працюють не на повну потужність. Закрита шахта «Червоний Жовтень». Передбачається закрити і шахту «Червоний Профінтерн».

Обсяг промислового виробництва — 3 224 млн гривень (на 1 жителя — 20 950 грн.). Індекс промислової продукції — 58,3 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 78,2 тис. тонн.

Транспорт

Північною околицею міста проходить автошлях E50М04.

Пам'ятки

У місті Єнакієве Донецької області на обліку перебуває 50 пам'яток історії. З них 5 — пам'ятники В. І. Леніну , 15 — братські могили радянських воїнів, 5 — могили воїнів-афганців.

Костел Марії Терези Калькуттської — збудований 1900—1906 рр., єдиний у Донецькій області костел, будівля якого збереглась в роки радянської влади. Не перебуває на обліку як памʼятка.

У місті розташований лісовий заказник місцевого значення Урочище Плоске та Урочище Розсохувате.

У 2008 р. виникла ініціатива створити у місті Український техноленд.

Відомі люди

Народилися

• Акопян Олена Грачиківна — українська плавчиня, чемпіонка та багаторазова призерка Паралімпійських ігор.
• Береговий Георгій Тимофійович — фронтовий льотчик і космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Єнакієвого.
• Богатиков Юрій Йосипович — український і російський співак, баритон.

Віктор Янукович

• Бурба Олександр Адольфович — учений-хімік, професор, організатор промисловості та освіти, директор Мідногорського мідно-сірчаного комбінату (1954—1971), перший ректор Оренбурзького політехнічного інституту (1971—1983).
• Валентин Васильович Біблик, Заслужений машинобудівник Української РСР, академік Академії інженерних наук України, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР.
• Гавриленко Леонтій Ілліч (1923—1957) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
• Гараган Лариса Миколаївна — українська поетеса.
• Гуреїв Юрій Іванович (1935—2008) —  — український хореограф, заслужений учитель України.
• Компан Олена Станіславівна — український історик.
• Пуппо Ігор Петрович (1931) — російський поет.
• Пляцковський Михайло Спартакович — російський радянський поет-пісенник та письменник.
• Соболєв В'ячеслав Олександрович — український економіст, підприємець; директор дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України».
• Василь Усатюк — український художник, що народився у місті.
• Янукович Віктор Федорович — колишній Президент України (2010—2014), який самоусунувся від здійснення конституційних повноважень внаслідок подій Євромайдану.
• Бурда Микита Валерійович  — український футболіст, захисник київського «Динамо».

Померли

• Пузанов Лев Іларіонович — учасник радянсько-фінської та Другої світової воєн, Герой Радянського Союзу.
• Ревай Федір — політичний і освітній діяч Закарпаття, заступник Голови Сойму Карпатської України, лідер Українського Національного Об'єднання.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Парад терористів 9 травня 2015 року

• Єнакієве. Загальні відомості про місто
• Як подзвонити в Єнакієве — як дзвонити в Єнакієве з різних країн. З мобільного і стаціонарного телефонів

Література

• Єнакієве — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Над Єнакієвим збили український винищувач
• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.