Баритон

Барито́н (італ. baritono, від грец. βαρυς — важкий, низький (про звук) і τονος — тон) — чоловічий голос, за висотою середній між басом і тенором. Діапазон баритону приблизно від ля великої октави до ля першої октави. Виділяють баритони ліричні й драматичні.

Основні вокальні діапазони

Жіночі

Сопрано Мецо-сопрано Контральто

Чоловічі

Контратенор Тенор Баритон Бас

Різновиди

• Ліричний баритон
• Лірико-драматичний баритон
• Драматичний баритон
• Бас-баритон

Звукові параметри

Тенор-баритон звучить світло, велично, нагадує теноровий тембр, але середина і низи абсолютно баритонові.

Ліричний баритон звучить легко, лірично, але типово баритонового відтінку. Партії, написані для цього голосу, мають найвищу теситуру.

Лірико-драматичний баритон, що має світлий, яскравий тембр і значну силу, може виконувати як ліричні, так і драматичні партії.

Драматичний баритон — голос більш «темного» звучання, великої сили, потужного звучання на центральній і верхній ділянках діапазону. Партії драматичного баритона нижчі по теситурі, але в моменти кульмінації піднімаються і до граничних верхніх нот.

Бас-баритон — голос, наділений рисами баса i баритона. Зазвичай має досить вільний верх, як і низ, але без профундових нот.

Інші значення терміну

• Баритон-саксофон
• Мідний духовий інструмент, різновид туби — див. еуфоніум
• Струнний смичковий інструмент 18 століття низького регістру з 6—7 основними та 7—20 додатковими струнами (для посилення звучання).

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.