Риков Олексій Іванович

Олексій Іванович Риков (рос. Алексей Иванович Рыков, 13 (25) лютого 1881(18810225), Саратов, Російська імперія15 березня 1938, Комунарка, Московська область, Російська РФСР, СРСР) — радянський політичний і державний діяч, народний комісар внутрішніх справ (1917), член Революційної військової ради Республіки (1919), голова РНК СРСР (1924—1930) і одночасно РНК РРФСР (1924—1929), який змінив на цих посадах Леніна. Член ЦВК СРСР 1—7-го скликань. Член ЦК РСДРП(б) (РКП(б), ВКП(б)) у 1905, 1906—1907, 1917—1918, 1920—1934 роках. Кандидат у члени ЦК РСДРП(б) (ВКП(б)) у 1907—1912, 1934—1937 роках. Член Організаційного бюро ЦК РКП(б) з 5 квітня 1920 по 23 травня 1924 року. Член Політичного бюро ЦК РКП(б) (ВКП(б)) з 3 квітня 1922 по 21 грудня 1930 року.

Олексій Іванович Риков
рос. Алексей Иванович Рыков
рос. Алексей Рыков
Олексій Іванович Риков рос. Алексей Иванович Рыков
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg 2-й Голова Ради Народних Комісарів СРСР
2 лютого 1924 — 19 грудня 1930
Попередник Володимир Ленін
Наступник В'ячеслав Молотов
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg 2-й Голова Ради Народних Комісарів РСФСР
2 лютого 1924 — 18 травня 1929
Попередник Володимир Ленін
Наступник Сергій Сирцов
Народився 25 лютого 1881(1881-02-25)[1][2]
Саратов, Російська імперія
Помер 15 березня 1938(1938-03-15)[1][3][4] (57 років)
Будівля органів держбезпеки на Луб'янці, Тверський, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, СРСР
Похований Розстрільний полігон «Комунарка»
Відомий як політик
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність Росіянин
Політична партія РСДРП, РСДРП(б), РКП(б)
Релігія Атеїзм
Нагороди
орден Червоного Прапора
Підпис Alexei Rykov signature.svg

До революціїРедагувати

Народився в родині купця, переселенця зі слободи Кукарка Яранського повіту Вятської губернії Івана Ілліча Рикова. Інша версія — в родині селянина[5]. За деякими даними Олексій Риков народився в слободі Кукарка Яранського повіту Вятської губернії, а через два тижня після народження разом із батьками переїхав до Саратова.

У 1892—1900 роках — учень Саратовської 2-ї класичної гімназії. З 1898 по 1901 рік також працював репетитором у Саратові та Казані.

Член РСДРП(б) з 1898 року, більшовик. За іншою версією, в кінці 1900 року вступив в казанську соціал-демократичну групу[6].

Після закінчення гімназії у 1900 році вступив на юридичний факультет Казанського університету (не закінчив, у березні 1901 року виключений із університет на першому курсі). У 1902 році працював статистиком земства в місті Саратові.

З 1902 року перебував нав нелегальному становищі. Вів партійну роботу в Саратові, Казані. У 1903 році — відповідальний організатор Північного комітету РСДРП у Ярославлі. У 1903—1904 роках — відповідальний організатор Нижньогородського комітету РСДРП у Нижньому Новгороді. У 1904—1905 роках — відповідальний організатор Московського комітету РСДРП у Москві. Неодноразово був заарештований. У 1910—1911 роках — в еміграції у Французькій республіці. Повернувся до Росії, вів революційну діяльність у Санкт-Петербурзі, Одесі та інших містах. З 1912 року був на засланні в Наримі. У березні 1917 року амністований.

З травня 1917 року — член виконавчого комітету, товариш (заступник) голови Московської ради. З вересня 1917 року — член виконавчого комітету Петроградської ради.

Державна діяльність до смерті ЛенінаРедагувати

З 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 1917 року — народний комісар внутрішніх справ у першому радянському уряді Росії. Працював на цій посаді до 4 (17 листопада) (9 днів). 10 листопада 1917 року підписав постанову про створення міліції (ця дата досі відзначається в Росії як День міліції). Як прихильник створення коаліційного уряду за участю всіх лівих сил, Риков 17 листопада 1917 вийшов зі складу РНК і ЦК. 29 листопада 1917 року відкликав свою заяву про вихід з ЦК РКП(б).

З листопада 1917 року — на роботі у виконавчому комітеті Московської ради, займався питаннями постачання міста продовольством. Обраний депутатом Установчих зборів Російської республіки. З 15 лютого по квітень 1918 року — член колегії Народного комісаріату продовольства РРФСР. Одночасно з березня по квітень 1918 року — комісар продовольства Центрального промислового району, член Московської обласної Ради народних комісарів.

28 березня 1918 — 26 травня 1921 року — голова Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР. У липні 1919 — серпні 1921 року — надзвичайний уповноважений Ради праці та оборони з постачання Червоної армії і флоту. У 1918 виступив проти проведення Червоного терору.

27 травня 1921 — 17 липня 1923 року — заступник голови Ради праці та оборони (РПО) РРФСР.

29 грудня 1921 — 2 лютого 1924 року — заступник голови Ради народних комісарів РРФСР.

9 травня — 7 липня 1923 року — голова Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР.

6 липня 1923 — 2 лютого 1924 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР та голова Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР. 17 липня 1923 — 2 лютого 1924 року — заступник голови Ради праці та оборони (РПО) СРСР.

З 5 квітня 1920 по 23 травня 1924 — член Оргбюро ЦК, з 3 квітня 1922 — член Політбюро ЦК. 6 липня 1923 призначений головою ВРНГ СРСР і заступником голови Раднаркому і РПО СРСР. З врахуванням того, що голова Раднаркому В. І. Ленін був тяжко хворий, в руках Рикова зосередилося керівництво всією діяльністю уряду.

Голова уряду СРСРРедагувати

2 лютого 1924 — 19 грудня 1930 року — голова Ради народних комісарів СРСР. Одночасно, 2 лютому 1924 — 18 травня 1929 року — голова Ради народних комісарів РРФСР і з 16 січня 1926 по 19 грудня 1930 року — голова Ради праці та оборони СРСР.

Після смерті Леніна активно підтримав Сталіна в боротьбі проти Троцького, а пізніше — проти Зинов'єва і Каменєва. На XV з'їзді ВКП (б) у 1927, коли громили Зінов'єва, сказав: «Я передаю мітлу товаришу Сталіну, нехай він вимітає нею наших ворогів». У 1928 — 1929 виступав проти згортання НЕП, форсування індустріалізації і колективізації, що було оголошено «правим ухилом» у ВКП (б). На квітневому Пленумі ЦК (1929) підданий різкій критиці і «розгромлений». Визнав свої помилки і заявив, що вестиме «рішучу боротьбу проти всіх ухилів від генеральної лінії партії і, перш за все, проти правого ухилу».

Один з підписантів (поряд з М. Калініним (1875—1946) і А. Єнукідзе (1877—1937)) Постанови ЦВК і РНК від 01.02.1930 «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством»[7]. Це рішення розв'язувало руки «троцькістам» для знищення селянства.

Останні роки життяРедагувати

19 грудня 1930 знятий з поста голови Раднаркому СРСР, а 21 грудня 1930 виведений зі складу Політбюро. З 30 березня 1931 року — народний комісар пошт і телеграфів СРСР (17 січня 1932 наркомат перейменовано в Народний комісаріат зв'язку СРСР).

На XVII з'їзді ВКП (б) в своєму виступі сказав про Сталіна: «Він як вождь і як організатор наших перемог з найбільшою силою показав себе в перший же час». У 1934 переведений з членів до кандидатів у члени ЦК ВКП (б). 26 вересня 1936 року знятий з посади народного комісара зв'язку СРСР.

На пленумі в лютому 1937 виключений з партії і 27 лютого 1937 арештований. Утримувався в Луб'янській в'язниці. На допитах визнав себе винним. Як один з головних обвинувачуваних притягнутий до відкритого процесу (Третій Московський процес) у справі «правотроцькістського антирадянського блоку». В останньому слові заявив: «Я хочу, щоб той, кого ще не викрито і не роззброєно, щоб вони негайно і відкрито це зробили… допомогти уряду викрити і ліквідувати залишки охвістя контрреволюційної організації». 13 березня 1938 був засуджений до смертної кари і 15 березня розстріляний на Комунарському полігоні. У 1957 році було подано заявку на реабілітацію Рикова, але її відхилили. Риков був повністю реабілітований Головною Військовою прокуратурою СРСР 4 лютого 1988 року. 21 червня 1988 року відновлений в КПРС.

ВисловлюванняРедагувати

 
Олексій Риков та Володимир Ленін. 1923

«…Колоніальна політика, наприклад, Великої Британії, полягає у розвитку метрополії за рахунок колоній, а у нас — колоній за рахунок метрополії»[8]

РодинаРедагувати

Дружина — Ніна Семенівна Маршак (Рикова) (1884, Ростов-на-Дону — 1938), тітка драматурга Михайла Шатрова (Маршака), до Рикова була одружена з Йосипом П'ятницьким (Тарсісом), згодом діячем Комінтерну. Працювала начальником управління охорони здоров'я дітей Наркомздоров'я СРСР. В 1937 році була заарештована. За сучасними даними, розстріляна 4 березня 1938 р. За офіційною радянською версією, померла в таборах 1942 року.

Дочка — Наталія Олексіївна Перлі-Рикова (народилась 22 серпня 1916), в 1939, 1946 і 1950 роках була засуджена ВЗГ. 18 років провела в таборах. Реабілітована в 1956 р.

НагородиРедагувати

Названі на честь РиковаРедагувати

  • На честь А. І. Рикова було названо місто Риково Донецької області, потім була відновлена колишня назва Єнакієве
  • Прижиттєво на честь Рикова в 1928 році були перейменовані чотири номерні Істомінські вулиці в Москві. У 1937—1938 рр.. вулиці мали колишню назву — Істомінські; пізніше були перейменовані по сусідній вулиці Восьмого Березня в 1-4-ті вулиці Восьмого Березня. Наразі, з номерних вулиць збереглися лише 1-а і 4-а.
  • Тридцятиградусну горілку в народі називали «риковкою»

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • А. И. Рыков. Избранные произведения. Экономика, 1990 г. ISBN 5-282-00797-5
  • Дмитрий Шелестов. Время Алексея Рыкова. Прогресс, 1990 г. ISBN 5-01-001936-1

ПриміткиРедагувати

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118904450 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLeksikografski zavod Miroslav Krleža, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. (з передмови до «Вибрані твори», М. Економіка, 1990 ")
  6. (з передмови до «Вибрані твори», М. Економіка, 1990)
  7. рос. «О мероприятиях по укреплению социалистического переустройства сельского хозяйства в районах сплошной коллективизации и по борьбе с кулачеством»
  8. (Председатель СНК СССР А. И. Рыков, 1920-е годы) [1][недоступне посилання з червня 2019].
  9. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991

ПосиланняРедагувати

Попередник:
Володимир Ілліч Ленін
 

Голова Ради Народних Комісарів РСФСР
21 січня 1924 — травень1929

Наступник:
Сирцов Сергій Іванович
Попередник:
Володимир Ілліч Ленін
 

Голова Ради народних комісарів СРСР
1922 — 19 грудня 1930

Наступник:
Молотов В'ячеслав Михайлович