Відкрити головне меню
Завод, що забруднює повітря.

Забру́днення атмосферного пові́тря — один з основних типів антропогенного забруднення. Полягає у викиді в атмосферу хімічних речовин, твердих частинок і біологічних матеріалів, здатних викликати шкоду для людини та інших живих організмів. Часто ефект забруднювачів є непрямим та проявляється лише через тривалий час, наприклад, певні речовини здатні зменшувати товщину озонового шару, впливаючи таким чином на більшість земних екосистем.

Загальна характеристикаРедагувати

Світове господарство щорічно викидає в атмосферу більше 15 млрд т вуглекислого газу, 200 млн т оксиду вуглецю, понад 500 млн т вуглеводнів, 120 млн т золи та ін. Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу становить більше 19 млрд т.

Основними забруднюючими речовинами, які надходять в атмосферу при спалюванні палива, є тверді частинки (попіл, сажа), оксиди сірки (SO2 і SO3), оксиди азоту (NO і NO2) При неповному згорянні палива в газоподібних викидах можуть накопичуватися оксиди вуглецю (СО), вуглеводні типу СН4, С2Н4, поліциклічні ароматичні вуглеводні, бензапірен20Н12), а також п'ятиокис ванадію (V2O5). Останні дві сполуки відносяться до класу надзвичайно небезпечних. Діоксид (SO2) і триоксид (SO3) сірки є головними компонентами забруднення природного середовища при спалюванні палива.

Промисловий пил утворюється в результаті механічної обробки різних матеріалів (дроблення, розмелювання, підривання, заповнення, розрівнювання), теплових процесів (спалювання, прожарювання, сушка, плавлення), транспортування сипучих матеріалів (навантаження, просіювання, класифікація).

Рідкі забруднюючі речовини утворюються при конденсації пари, розпиленні і розливі рідин, в результаті (кольорова металургія, виробництво цементу). При спалюванні палива утворюється величезна кількість газоподібних сполук — оксиди сірки, азоту, вуглецю, важких і радіоактивних металів. Реакції відновлення також є джерелом газоподібних забруднюючих сполук, наприклад, виробництво коксу, соляної кислоти з хлору і водню, аміаку з атмосферного азоту.

Слід зазначити, що щоб зменшити викиди в атмосферу у розвинених країнах повсякчасно встановлюються системи контролю викидів продуктів згорання, не дивлячись на велику вартість таких систем. Посилюється контроль над вмістом вихлопних газів, за перевищення норм накладається штраф. Дає результати установка очисних споруд на електростанціях та інших промислових підприємствах. Введення технології десульфуризації димового газу на ТЕС, які працюють на вугіллі, дозволяють значно скоротити вміст двоокису сірки у димі. Комбіноване використання тепла та енергії на промислових підприємствах означає, що тепло, замість того, щоб «йти на вітер» і розсіюватися в атмосфері, буде обігрівати приміщення.

Потужним джерелом газоподібних сполук є хімічні реакції розкладання (виробництво фосфорних добрив), електрохімічні процеси (виробництво алюмінію), випарювання, дистиляція.

Питома вага різних галузей промисловості й транспорту в загальному обсязі забруднення атмосфери становить (у %): теплова енергетика — 25,7; чорна металургія — 23,4; нафтовидобувна і нафтохімічна — 13,7; транспорт — 11,6; кольорова металургія — 11,1; гірничодобувна — 7,1; підприємства будівельного комплексу — 3,4; машинобудування — 2,8; інші галузі — 1,2.

Джерела забруднення повітряРедагувати

  • антропогенні (викликані людиною і його діяльністю);
  • природні.

До природних джерел відносять:

  • Виверження вулканів
  • Виділення метану в процесі розкладання органічних останків
  • Лісові і торф'яні пожежі, що виникли без участі людини
  • Пилові і піщані бурі
  • Природна радіація
  • Поширення пилку рослин
  • Процеси вивітрювання (вітрової ерозії ґрунту і гірських порід).

Набагато більше згубного впливу надають антропогенні джерела забруднення:

Проблеми зі здоров'ямРедагувати

Викид отруйних речовин особливо сильний в великих містах і центрах промисловості. Людина в середньому за добу вдихає до 20 тисяч літрів повітря. Однак разом з необхідним організму чистим киснем ми проносимо через легені отруйні пари, частинки кіптяви і попелу. Вони осідають в наших легенях, отруюючи людину.

Довгий вплив смогу призводить до загального поганого самопочуття, пізніше — до:

Якщо не вжити жодних заходів, осідаючі в організмі речовини приведуть до летального наслідку.

Руйнування озонового шару призводить до сильного опромінення всієї планети.

Ультрафіолетові промені сильніше починають діяти на організм тварин і людини. Згубний вплив радіації викликає загальне ослаблення імунітету, розвиток страшних хвороб: раку шкіри і слизових оболонок, катаракти[2].

Необхідні заходиРедагувати

Одним з методів зниження темпів забруднення атмосфери — це очистка палива, а зокрема бензину від шкідливих домішок, таких як плюмбум, який ушкоджує головний мозок дітей. Правила, введені у 1960–70-х роках в Лос-Анджелесі з метою боротьби з нафтохимічним смогом, включає в себе вимогу облаштувати всі автомобілі каталітичними нейтралізаторами викидних газів. Але у 1980-их роках здійснення цієї програми уповільнилося, а кількість автомобілів продовжувала зростати[3].

Проблема забруднення повітряної оболонки нашої планети — справа кожної людини без винятку. Для зменшення згубного впливу промислової діяльності людини залучаються вчені. Для того, щоб промислові підприємства викидали в атмосферу менше отруйних речовин, пропонується кілька способів:

ТранспортРедагувати

Дуже важливо стежити за якістю палива, що заливається: дешеве мастило і бензин виділяють занадто багато шкідливих речовин.

Почали випускатись нові моделі автомобілів, що викидають в атмосферу значно менше отруйних газів. У багатьох країнах громадський транспорт став повністю працювати від електрики або на біопаливі. В деякі транспортні засоби встановлюють газобалонне обладнання. Ведуться розробки двигунів, які не потребують перемиканні на інші режими.

Екологія великих містРедагувати

Заводи, підприємства, автотраси і аеропорти необхідно відокремлювати від житлових районів щільною зеленою стіною з дерев і чагарників, які виступають в ролі природного фільтра і генератора кисню. Бажано, будувати промислові організації за межею міста.

Необхідно реформувати обробку сміття, яка зменшить розміри звалищ, що випускають при розкладанні метан та інші речовини, що руйнують озоновий шар. Можна ввести повторне використання матеріалів, використовувати інші способи позбавлення від сміття, крім спалювання.

З боку держави необхідно видати ряд законів, які передбачають введення відповідальності за забруднення повітря. Створення спеціальної служби, яка в складі комісії буде оглядати промислові підприємства, стежити за організацією міст.

Промислове забрудненняРедагувати

Вже існує завод, що переробляє радіоактивні відходи з атомних електростанцій і підприємств, що виробляють реактивне паливо. Якщо розвинути цей напрямок, то важких металів в атмосфері буде набагато менше.

У сільському господарстві рекомендується запропонувати поступову відмову від хімікатів, отруйних як ґрунт, так і повітряну оболонку. Гній та інші органічні залишки можна використовувати в якості натуральних добрив, безпечних для природи.

Збереження лісівРедагувати

Саме дерева поступово знижують дію парникового ефекту, фільтрують повітря і виділяють кисень.

Болота по праву вважаються кращими фільтрами нашої планети. Шкідливі речовини осідаючи в них переробляються в нешкідливі.

ЕкопросвітаРедагувати

Тоді люди почнуть дотримуватися ряду заходів, щоб зменшити кількість викидів отруйних речовин в повітряний простір.

Проблема забруднення атмосфери на сьогоднішній день найбільш актуальна. Необхідно швидше вирішувати її, інакше бездіяльність призведе до жахливих наслідків[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Забруднення атмосферного повітря // Словник – довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2013. — С. 87.
  • Гігієнічний норматив якості атмосферного повітря // Словник – довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2013. — С. 50.
  • Контроль забруднення атмосфери // Словник – довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2013. — С. 110.