Український ПЕН (англ. PEN Ukraine) — українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Входить до мережі національниїх центрів Міжнародного ПЕН.

PEN Ukraine
Український ПЕН
Український ПЕН.jpg
Засновано 1989
Тип громадська організація
спілка письменниківd
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місце діяльності Україна Україна
Членство понад 100 осіб
Президент Андрій Курков
Батьківська Міжнародний ПЕН
Веб-сайт pen.org.ua

Український центр Міжнародного ПЕН був заснований восени 1989 року у стінах Спілки письменників України. Першим президентом організації був обраний український поет Микола Вінграновський.[1]

Головним керівним органом є Загальні збори, яке обирає Виконавчу раду з восьми осіб на чолі з президентом та двома віце-президентами.

ДіяльністьРедагувати

Загальний характер діяльності визначається Хартією Міжнародного ПЕН (створеного 1921 року), де основні завдання ПЕН окреслено як «Захист свободи слова і вираження, обстоювання прав меншин, допомога переслідуваним письменникам, підтримка культурного розмаїття, утвердження гуманістичних цінностей через культуру».

Український ПЕН реалізував зокрема такі проекти:

  • участь в Конґресах Міжнародного ПЕН і представлення на них української проблематики: на 78-му Конґресі Міжнародного ПЕН у Південній Кореї (М. Маринович, 2012), 80-му Конґресі в Киргизстані (А. Курков, 2014), 82-му в Ґалісії (М. Рябчук, А. Курков, Г. Бекірова, 2016), 84-му в Пуні (Т. Терен, В. Амеліна);
  • запрошення в Україну президента Міжнародного ПЕН Джона Ралстона Сола (Київ & Одеса, 2015), керівника департаменту міжнародних зв'язків Американського ПЕН Дрю Менакер (Київ, 2016) та виконавчого директора Міжнародного ПЕН Карлеса Торнера (Львів & Київ, 2017)[2];
  • представлення української проблематики на засіданні комітету Міжнародного ПЕН Writers in Prison у Роттердамі та ICORN у Ліллегаммері (Галя Койнаш, 2014, 2017, 2019);
  • організація 83-го Міжнародного ПЕН-Конгресу в Україні;
  • проведення щорічних регіональних конференцій східноєвропейських ПЕН-клубів[3];
  • щорічне вручення Премії Українського ПЕН ім. Ю. Шевельова за модерну есеїстику;
  • щорічне вручення Премії Українського ПЕН ім. В. Стуса;
  • щорічне вручення Премії ім. Г. Ґонґадзе для українських журналістів;
  • заснування Дискусійного ПЕН-клубу, в рамках якого відбуваються дискусії на актуальні теми[4] та реалізуються дискусійні медіапроекти[5];
  • реалізація проекту «Мереживо. Літературні читання в містечках України»;
  • 2019 року Український ПЕН став організацією-партнером Літературної премії Європейського Союзу й отримав право сформувати національне журі та визначити лауреата премії від України[6].

83-й ПЕН-Конгрес в УкраїніРедагувати

83-й Конґрес Міжнародного ПЕН був організований у Львові 18-22 вересня 2017 року. Тема Конгресу «Відстоювання правди в добу пропаганди» (англ. Reclaiming truth in times of propaganda)[7].

Під час події порушувалися питання українських політв'язнів у Росії та на окупованих територіях, проблема внутрішньо переміщених осіб і трагічної долі етнічних, мовно-культурних та релігійних меншин в окупованому Криму, зокрема, долі переслідуваних окупаційною владою кримських татар[8].

Правозахисні проектиРедагувати

Починаючи з 2014 року, Український ПЕН через низку заяв до міжнародної спільноти намагається привернути увагу до подій в Україні, окупації Криму та українських політв'язнів у російських тюрмах. Зокрема, були оприлюднені:

  • Заява про припинення ескалації насильства в Україні[9];
  • Заява-протест проти політичних репресій у Криму та на захист Ільмі Умерова[10];
  • Відкритий лист до голландських колег напередодні місцевого референдуму про Асоціацію Україна-ЄС;[11]
  • Заява на підтримку журналіста, члена Українського ПЕН Станіслава Асєєва[12];.

21 серпня 2018 року, на 100-й день голодування кінорежисера та письменника Олега Сенцова, Український ПЕН разом із Центром Громадянських Свобод провів акцію «Солідарність з Олегом Сенцовим» біля Посольства Росії в Києві[13];

Спільна акція Громадського ТБ і Українського ПЕН — Оповідання Олега Сенцова зі збірки «Рассказы» у виконані відомих українців. Читали Ада Роговцева, Марко Галаневич, Наталія Сумська, Мустафа Найєм, Лариса Денисенко, Ігор Козловський, Олег «Фагот» Михалюта й Наталія Ворожбит[14].

15 листопада 2018 року, у Міжнародний день ув'язненого письменника, Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели акцію «Порожні стільці» на підтримку українських політичних в'язнів у Росії й Криму, а також полонених у самопроголошених республіках на сході України[15].

Програма міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund GrantsРедагувати

Український ПЕН провів конкурс на переклад книжки оповідань Олега Сенцова «Жизня» англійською, німецькою та польською мовами в рамках спільної з Міжнародним фондом «Відродження» програми міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants, що був оголошений у жовтні 2018 року.

Англійською мовою книжку переклав др. Уям Блекер (Dr Uilleam Blacker, видавництво Deep Vellum Publishing). Перекладачем книжки польською мовою став письменник, перекладач і критик Богдан Задура (Bohdan Zadura, видавництво Warsztaty Kultury).

6 грудня 2018 року Виконавча Рада Українського ПЕН обрала третього переможця конкурсу на переклад книжки оповідань Олега Сенцова німецькою мовою. Перемогу отримала заявка групи перекладачів у складі Лідії Наґель (Lydia Nagel), Клаудії Дате (Claudia Dathe), Александра Кратохвіля (Alexander Kratochvil), Томаса Вайлера (Thomas Weiler), Андреаса Третнера (Andreas Tretner), Крістіана Кьорнера (Christiane Körner), Ольги Радецької (Olga Radetzkaja), Дженні Зайтц (Jennie Seitz), Ірини Бондас (Irina Bondas) та Каті Бруннер (Kati Brunner). Книжка вийшла друком у видавництві Voland & Quist.

Харківська літературна резиденціяРедагувати

Харківська літературна резиденція для українських прозаїків була заснована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу та Харківською обласною державною адміністрацією, щоби підтримати письменників, а також промотувати Харків і його культуру в Україні та світі.

Учасники резиденції отримують можливість упродовж місяця мешкати в Харкові для роботи над власним прозовим твором, а також для знайомства з містом — його історією та культурою.

Учасниками резиденції на сьогодні стали письменники Люба-Параскевія Стринадюк, Любко Дереш, Міхаель Целлер (Німеччина) та перекладачка Ярослава Стріха.

Мереживо. Літературні читання у містечках УкраїниРедагувати

Проект Українського ПЕН,  покликаний підвищити престиж читання в райцентрах України, знайомити мешканців українських містечок із сучасною українською літературою та включити їх у культурне поле, спільне з великими містами.

З лютого по липень 2019 року відбулося 7 поїздок українських письменників: Ірина Цілик та Артем Чех відвідали Закарпаття — Берегове та Мукачево; Катерина Калитко й Мирослав Лаюк — Одещину: Ізмаїл та Кілію; Андрій Курков і Артем Чапай — Херсонщину: Генічеськ і Новоолексіївку; Вікторія Амеліна й Павло Вольвач — Запорожжя: Бердянськ і Мелітополь; Галина Вдовиченко та Петро Яценко — Чернігівщину: Батурин і Бахмач; Олег Коцарев і Павло Коробчук — Харкіщвину: Чугуїв та Ізюм; Іван Андрусяк та Ірен Роздобудько — Полтавщину: Козельщину, Кобеляки та Кременчук.

Перший етап проекту підтримав Міжнародний фонд «Відродження». В рамках цих поїздок відбулися 17 виступів у 12-ти містах, на виступах побували близько 900 відвідувачів.

До кінця 2019 року відбудуться ще 3 поїздки в рамках проекту: Міла Іванцова та Анатолій Дністровий виступлять на Січеславщині (Кам'янське та Новомосковськ); Марина Гримич і Андрій Любка — на Миколаївщині (Нова Одеса й Вознесенськ), Андрій Лазуткін та Андрій Бондар — на Сумщині (Конотоп і Шостка).

Заходи відбуваються в міських або районних бібліотеках, університетах, школах, музеях, будинках культури.

Дискусійний ПЕН-клубРедагувати

Дискусійний ПЕН-клуб — проект Українського ПЕН, мета якого осмислити в діалозі нагальні питання і сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника і вміння чути іншого. Перший сезон Дискусійного ПЕН-клубу відбувався у Києві від осені 2018-го до весни 2019-го за участі провідних письменників, журналістів та інтелектуалів. Другий сезон стартував у вересін 2019-го за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. У його рамках дискусії відбуватимуться не лише в Києві, а й в обласних центрах країни.

Літературні преміїРедагувати

Премія імені Василя СтусаРедагувати

Український ПЕН узяв на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком, яка вручалася щороку, 14 січня, в день святого Василя.

Лауреатами Премії були, зокрема, Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Надія Світлична, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Олександра Коваль, Сергій Жадан, владика Борис Ґудзяк[16], Влад Троїцький.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку Українським ПЕН авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.

Лауреат Премії імені Василя Стуса отримує диплом лауреата та відзнаку від Українського ПЕН та партнера Премії — Києво-Могилянської Бізнес-Школи.

Премія імені Юрія ШевельоваРедагувати

Премія імені Юрія Шевельова заснована 2013 року. Окрім Українського ПЕН, її засновниками виступили Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету.

Премія присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.

Лауреат щороку оголошується під час церемонії 17 грудня — у день народження Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець нагороджується статуеткою Бронзового Ангела, а також грошовою премію та дипломом лауреата. Номінанти отримують дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Лауреатами Премії імені Шевельова в різні роки стали: Тарас Прохасько, Андрій Портнов, Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка, Володимир Єрмоленко.

Премія імені Георгія ҐонґадзеРедагувати

Премія Георгія Ґонґадзе присуджується раз на рік 21 травня — у день народження Георгія Ґонґадзе. Це концептуально нова відзнака у сфері журналістики в Україні. Її засновником виступає Український ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи та виданням «Українська правда».

Премія покликана підтримати тих журналістів, які слідують принципам та цінностям незалежної журналістики, демонструють професійність, компетентність, інноваційність, створюють матеріали, що призводять до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві та змін у країні, а також роблять суттєвий внесок у розвиток медіасередовища в цілому.

Лауреату вручаються статуетка, грамота та винагорода в розмірі 3 000 $.

Першим лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе став журналіст, історик, головний редактор інтернет-видання «Історична правда», а також засновник Музею-архіву преси Вахтанґ Кіпіані.

КерівництвоРедагувати

Президенти Українського ПЕН
Віце-президенти і виконавчий директор

У серпні 2018 року виконавчою директоркою Українського ПЕН стала журналістка Тетяна Терен[21].

Станом на жовтень 2019 членами Виконавчої ради організації є Олена Стяжкіна, Леонід Фінберг, Євген Захаров, Лариса Денисенко та Остап Сливинський.

Члени Українського ПЕНРедагувати

Український ПЕН налічує понад 110 членів. Серед них — письменники, поети, літературознавці, історики, перекладачі, публіцисти, критики тощо.

Станом на жовтень 2019 членами Українського ПЕН є:[22]

    1. Амеліна Вікторія
    2. Андрейчик Марко
    3. Андрусяк Іван
    4. Асєєв Станіслав
    5. Бекірова Гульнара
    6. Бєлорусець Марк
    7. Білоцерківець Наталка
    8. Бойченко Олександр
    9. Ботанова Катерина
    10. Брюховецька Лариса
    11. Винничук Юрій
    12. Вільчинський Олександр
    13. Вовченко Анна
    14. Возняк Тарас
    15. Вольвач Павло
    16. Герасим'юк Василь
    17. Гнатюк Оля
    18. Горбаль Микола
    19. Горбачов Дмитро
    20. Ґудзяк Борис, владика
    21. Гундорова Тамара
    22. Денисенко Лариса
    23. Дзюба Іван
    24. Діброва Володимир
    25. Дністровий Анатолій
    26. Єрмоленко Володимир
    27. Жадан Сергій
    28. Захаров Євген
    29. Ірванець Олександр
    30. Ісіченко Ігор, архиєпископ
    31. Калитко Катерина
      1. Карпа Ірена
      2. Кебуладзе Вахтанґ
      3. Кіяновська Маріанна
      4. Коваль Олександра
      5. Козловський Ігор
      6. Койнаш Галя
      7. Коцарев Олег
      8. Крук Галина
      9. Крюґер Вано
      10. Курков Андрій
      11. Левкова Анастасія
      12. Лісова Інна
      13. Луцишина Оксана
      14. Лущевська Оксана
      15. Любка Андрій
      16. Макаров Юрій
      17. Малярчук Тетяна
      18. Мариничева Олена
      19. Маринович Мирослав
      20. Махно Василь
      21. Мідянка Петро
      22. Морозов Віктор
      23. Мотиль Олександр
      24. Мусаковська Юлія
      25. Нікітін Олексій
      26. Павлишин Андрій
      27. Панич Олексій
      28. Панченко Володимир
      29. Петровський Мирон
      30. Плохій Сергій
      31. Портников Віталій
        1. Прохасько Тарас
        2. Прохасько Юрій
        3. Процюк Степан
        4. Пучков Андрій
        5. Рафеєнко Володимир
        6. Рихло Петро
        7. Рябчук Микола
        8. Савка Мар'яна
        9. Семена Микола
        10. Семків Ростислав
        11. Сігов Костянтин
        12. Сінченко Олексій
        13. Славінська Ірина
        14. Сливинський Остап
        15. Сняданко Наталка
        16. Соловей Елеонора
        17. Стех Марко-Роберт
        18. Стяжкіна Олена
        19. Татаренко Алла
        20. Терен Тетяна
        21. Фалькович Григорій
        22. Фінберг Леонід
        23. Фішбейн Мойсей
        24. Херсонський Борис
        25. Хруслінська Ізабела
        26. Цілик Ірина
        27. Чапай Артем
        28. Чернецький Віталій
        29. Чех Артем
        30. Чуприна Євгенія

        Скандал у січні-лютому 2019Редагувати

        30 січня 2019 Український ПЕН публічно підтримав українофобські мистецькі акції колишнього студента НАОМ Спартака Хачанова й виступив з відкритим листом до міністра освіти Лілії Гриневич проти відрахування Хачанова з університету під назвою «Зупинити виключення студента! Відкрите звернення ПЕН до Міністра освіти й науки України».

        Публікація тексту спричинила розкол всередині Українського ПЕН і через незгоду частини учасників організації зі змістом звернення його було знято з сайту як такий, що не відображає поглядів усіх членів. Наслідком конфлікту став вихід із організації 5 лютого 2019 письменника, видавця Івана Малковича та перекладача Максима Стріхи на знак протесту проти антиукраїнської позиції керівництва Українського ПЕНу[23]. 11 лютого 2019 Максим Стріха та Іван Малкович оприлюднили відкритий лист до Pen Ukraine в якому пояснили свою позицію.[24][25][26][27]

        14 лютого 2019 року після зборів членів Українського ПЕН на сайті організації з'явилося нове звернення "Поміж свободою і безпекою: більше ніж «за» і «проти», в якому пояснені причини конфлікту[28].

        ПриміткиРедагувати

        1. Протягом п'яти років у Москві не промовив жодного слова російською мовою // Gazeta.ua, 8 листопада 2016
        2. «Мирослав Маринович про свої очікування від проведення 83-го Конґресу в Україні»
        3. «Токсична пропаганда проти свободи слова: що може література в добу постправди?»
        4. Дискусія ПЕНу про державу і церкву
        5. «Спільний простір» — дискусійний проект радіо «Культура» та Українського ПЕНу.
        6. «Україна вперше братиме участь у Літературній премії Євросоюзу»
        7. Конґрес PEN: львівський нерв
        8. PEN report calls on Ukraine to safeguard freedom of expression as the 83rd PEN Congress opens in Lviv City
        9. «To prevent the escalation of violence». Statement of the Ukrainian Centre of the International PEN Club, Eurozine, 23.01.2014
        10. Free Ilmi Umerov! Stop Political Terror in the Crimea!
        11. Mikola Riabtsjoek, Andrej Koerkov, Miroslav Marinovitsj. We doen een beroep op uw solidariteit // de Volksrant, 22 березня 2016 (нід.)
        12. #FreeAseev: Заява Виконавчої ради Українського ПЕН
        13. «Солідарність з Олегом Сенцовим»
        14. «Сенцов наживо: українські зірки читають оповідання політв'язня»
        15. Укрінформ: У Києві пройшла акція «Порожні стільці» на підтримку політв'язнів
        16. Премію імені Стуса отримав єпископ Борис Ґудзяк
        17. Протягом п'яти років у Москві не промовив жодного слова російською мовою // Gazeta.ua, 8 листопада 2016
        18. Сверстюк Євген Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
        19. Мирослав Маринович очолив український ПЕН-клуб // Український тиждень, 14 вер. 2010
        20. Мариновича обрали президентом українського ПЕН-клубу[недоступне посилання з червень 2019] // zaxid.net, 14 вер. 2010
        21. «Хочу, щоб ПЕН запровадив в Україні культуру дискусії та правозахисту».
        22. Команда // Український ПЕН, станом на березень 2019 року
        23. «Чому ми виходимо з Українського ПЕН-центру» // Радіо Свобода, 05 Лютий 2019, 23:50
        24. Скандал у Pen Ukraine: Стріха та Малкович пояснили причини виходу // Літакцент, 11.02.2019
        25. Малкович і Стріха вийшли з ПЕН-клубу на знак незгоди із заявою на підтримку автора «параду членів» // Читомо, 05.02.2019
        26. Малкович і Стріха заявили, що виходять з українського ПЕН-клубу. Так вони висловили протест проти заяви ПЕН-клубу з приводу інсталяції Спартака Хачанова. // Лівий берег, 8 лютого 2019
        27. Про свободу й відповідальність митця, або Чому в Ізраїлі не виконують Вагнера // Новинарня, 08/02/2019
        28. Поміж свободою і безпекою: більше ніж «за» і «проти»

        ПосиланняРедагувати